Олівер Беркмен

Що ж приблизно я вже витратила пів свого життя, хоч з нашими реаліями не можна бути впевненою навіть в цьому.
4000 тиж. Це не типовий підхід до тайм-менеджменту власного часу, не те що говорить Браян Трейсі (книги якого я колись слухала і читала, і не можу сказати, що вони якось зрушили моє розуміння до планування власного часу), але ця книга нагадала, що ми маємо одне єдине і то занадто коротке життя. І це життя не хочеться марнувати на речі, роботу, інколи людей (потрібно вчасно відпускати), події, що потрібно просто жити життя.
Не забувати про відпочинок, про нормальний відпочинок, а не так як ми звикли – робити хоч щось, бо як це відпочивати, оточуючі подумають, що ми ледачі – я собі частенько влаштовую вихідний просто дивлячись серіал і нічого не роблю, тільки лежу.
Мати хобі, навіть якщо іншим воно може здаватися абсурдним, головне, щоб ми самі отримували задоволення — для мене це вивчення корейської, чи знадобиться мені колись – не знаю, але це приносить мені неймовірне задоволення.
Оточувати себе людьми, з якими почуваєшся затишно та щасливо, де можна отримати підтримку, і тому тут дуже часто приходить хобі на допомогу, бо зазвичай ти попадаєш в комюніті за інтересами – для мене це люди пов’язані з дизайном, а ще мій улюблений читацький клуб, також колись курси з корейської познайомили мене з чудовими людьми
А ще тут згадується робота та відношення до неї. Потрібно набратися сміливості і зробити певні кроки до роботи мрії, бо на жаль життя занадто коротке, щоб витрачати час на роботу, яка не приносить задоволення, що краще спробувати та знайти своє.
В цій книзі ви знайдене цікаві та надихаючі моменти, а також вона заставить задуматися про життя, про минуле та майбутнє, про те як перебувати в теперішньому і про те які повинні бути цілі.
Мені дуже важко планувати щось з довгостроковим результатом, і зазвичай я здаюся, бо лякаюся наступних кроків і мені не вистачає в цьому терпіння, а воно ох як важливе. Тому я признаюся зараз тут, бо я звичайна людина, яка прагне прожити залишок свого життя, яке я хочу та бачу для себе.

Ця книга стане корисною для тих, хто відчуває постійний тиск і прагне знайти баланс між роботою, відпочинком і справжнім щастям. Вона не дає готових відповідей, але допомагає поставити правильні запитання та переосмислити своє ставлення до часу і життя.

"4000 тижнів" – це більше ніж книга про управління часом. Це маніфест проти сучасного культу продуктивності, що пропонує повернутися до основ і цінувати життя таким, яким воно є. Беркман закликає нас бути чесними із собою: обирати те, що дійсно має значення, і дозволяти собі зупинитися, щоб насолодитися моментом.

Ось ключові тези, які я виділив:

- Час – це не ресурс, а частина нашого життя.
Раніше час сприймався як природна складова життя. Але в сучасному світі його почали розглядати як щось, що можна витрачати, використовувати чи навіть оптимізувати. Цей підхід змушує нас відчувати постійний тиск і тривогу через незавершені справи.

- Не намагайтеся встигнути все.
Більшість сучасних систем керування часом створені для того, щоб допомогти нам "упоратися з усім". Але правда в тому, що завдань завжди буде більше, ніж часу. Що більше ми намагаємося зробити, то більше зростає наша тривожність. Варто змиритися з тим, що багато справ залишаться незавершеними, і зосередитися на тому, що дійсно важливо.

- Парадокс продуктивності.
Чим більше ви намагаєтеся організувати свій час, тим більше він здається неконтрольованим. Сучасні технології, які обіцяють допомогти нам усе встигнути, лише збільшують кількість завдань, створюючи ілюзію, що ми можемо зробити ще більше.

- Прийняття обмеженості – шлях до свободи.
Страх перед вибором часто змушує нас відкладати важливі рішення. Ми уникаємо визначеності, бо це означає закриття інших можливостей. Проте, як тільки ми усвідомимо, що неможливо охопити все, ми почнемо більше цінувати той невеликий набір речей, на які дійсно вистачає часу.

- Дозвілля – це не розкіш, а необхідність.
Індустріалізація змінила наше ставлення до відпочинку, зробивши його чимось менш значущим. Але дозвілля – це природний стан, до якого прагне життя. Розглядати відпочинок із погляду корисності – помилка, яка перетворює його на рутину. Ми повинні дозволити собі відпочивати заради самого відпочинку.

- Увага формує реальність.
Те, на що ми звертаємо увагу, визначає наше сприйняття світу. Часто ми дозволяємо девайсам і соціальним мережам відволікати нас, забираючи час, який міг би бути присвячений важливим речам. Усвідомлення цього дозволяє повернути контроль над своїм часом.

- Природа нудьги.
Нудьга – це реакція на усвідомлення обмеженого контролю. Вона змушує нас зіткнутися з реальністю і прийняти, що не все у світі залежить від нас. Замість уникати нудьги, ми повинні навчитися використовувати її як інструмент для глибшого розуміння себе.

Мої враження про книгу, якщо коротко: все що я робила тепер здається менш важливим, трошки позбавилась від тривожності, задумалась над тим що справді хочу робити.
Серйозно раджу прочитати людям у яких підвищена тривожність у роботі, вона вартує витраченого часу. Не здивована що її уже немає і продажу)

Книга буде корисна людям, які не знайомі з тайм-менеджментом.

Книга познайомить вас з основами тайм-менеджменту, рокзриє важливість планування і найголовніше - покажу, що життя не крутиться довкола однієї роботи.
Важливо не забувати про своє соціальне життя. Сім’ю, друзів, хобі. Мати щось поза кар’єри. Автор детально розписує чому це важливо.

“4000 тис. тижнів” стільки в середньому триває життя людини. До такого висновку дійшов автор книги. Оскільки, 4000 - не так і багато автор спробує вас переконати у важливості планування власного життя.
Книга познайомить вас з основами тайм-менеджменту. Розкаже як важливо делегувати власні повноваження. Навчитись казати “ні”. І що в решті решт, всі ці дії полегшать ваше життя. І у вас з’явиться проживати власне життя. Яке і так занадто коротке.

Головна порада від письменника - живіть життям поза роботою. Серйозно.
Без сумніву, кар'єра є важливим атрибутом сьогодення, але повноцінне щастя мало кому вона приносила.

Мотивує не займатися хворобливим пошуком ефективності, а фокусуватись на важливих життєвих речах. Книжка класна для переоцінки пріоритетів та ставлення до успіху, ефективності, мотивації.

Пʼять причин, прочитати цю книгу:

1️⃣ Вам постійно бракує додаткових годин в добі і/або ви розчаровані своїм рівнем продуктивності.

2️⃣ Через хронічний поспіх, ви почуваєтесь, ніби втратили контроль над життям.

3️⃣ Вам цікава тема тайм-менеджменту та/або глибші філософські концепції часу.

4️⃣ Ви вже читали книги про саморозвиток + (і це важливий плюс) вони щось привнесли в ваше життя.

5️⃣ Дізнатися, що ж такого полетіло з рук Іва Бобула в інтервʼю Емми Антонюк.

Думаю, вам сподобається цей текст, якщо поділяєте щонайменше дві з перелічених причин. Так-то його зміст зводиться до кількох знову і знову повторюваних тез (спойлер: щоб встигнути все, треба зменшити кількість своїх задач) і деяких цікавих філософських флешбеків. Розумію, чому книга є популярною серед, наприклад, американської культури трудоголізму і овертаймів, але для тих, хто веде спокійніше життя, вона просто неактуальна.

Тож рішення за вами, але в будь-якому випадку запитайте себе: як я збираюся провести виділені мені 4000 тижнів?

Книга “4000 тижнів. Тайм-менеджмент для смертних” автора Олівера Беркмена — моя перша книга видавництва "ЛАБОРАТОРІЯ". Це не просто посібник з організації часу, а філософська рефлексія про те, як ми живемо своє коротке життя та як можемо наповнити його більшим сенсом.

Автор поєднує підходи стародавніх та сучасних філософів, психологів та духовних вчителів, щоб вибудувати свою теорію про управління часом. Він наголошує, що наше життя — це лише приблизно 4000 тижнів, або ж 80 років. Це дуже тяжко усвідомити, проте з часом ти починаєш більше часу приділяти тому, що важливо саме тобі.

Книга також дає поради щодо тайм-менеджменту, допомагаючи нам обирати, що варто робити, а на що не варто витрачати час. Вона базується на вічних цінностях та допомагає зрозуміти, що для нас є справді важливим. Якщо ви цікавитеся питаннями ефективності, особистого росту та планування, ця книга може бути цікавою для вас.

Візьміть і прочитайте «4000 тижнів», якщо:
▪️відчуваєте, ніби проживаєте не своє життя, а граєте роль у чужій п’єсі (і то не дуже вдалій)
▪️нав’язливо усвідомлено наповнюєте свій час чимось корисним (у тому числі корисним відпочинком, від якого врешті не відчуваєте, що відпочили)
▪️втратили відчуття задоволеності від виконання улюбленої роботи, занять хобі, приємної сімейної рутини
▪️вважаєте метою свого життя вповні реалізувати власний потенціал (хай там що вкладаєте у це поняття)
▪️маєте намір насолодитися усім, що пропонує цей світ
▪️вірите у свою надзвичайну місію та призначення світового масштабу
Ну і звісно, якщо ви ніколи не встигаєте виконати усе заплановане, хай як сильно цього бажаєте і хай якими супертехніками тайм-менеджменту користуєтесь.

«4000 тижнів» видалась мені кайфовим і актуальним нонфікшином. Дотепний стиль, середня плотність тексту, мінімум зайвих кейсів, максимум переосмислених філософських знань.
І найприємніше — вчасне і рефлексивне читання.