Ця книга мене вразила до глибини душі❤️🩹 Це не просто біографія, це щемка, зворушлива і надзвичайно емоційна подорож у світ Ольги Косач, більше відомої як Олена Пчілка.
Якщо ви думали, що знаєте її лише як "матір Лесі Українки" чи "дитячу авторку", готуйтеся до перевороту свідомості. Олена Волинська вималювала портрет цієї особистості з дивовижною глибиною та правдивістю, зробивши її близькою і зрозумілою читачу.
Чому "Мармурова жінка"? Це – метафора незламності. Олена Пчілка постає перед нами як велика, нескорена постать, яка своїми різкими висловлюваннями та принциповою позицією гордо несла звання українки в часи, коли це було небезпечно.
Книга блискуче розкриває проблематику жіночої самореалізації та національної боротьби. Особливо цей роман підкреслює неоціненний внесок Олени Пчілки в нашу мову – відстоювання права на існування української мови не як "хатньої говірки", а як мови мистецтва, науки та літератури, що було справжнім актом мужності.
Дуже трепетно авторка описує сімейні відносини Косачів. Стосунки з чоловіком, Петром Косачем, – це приклад міцного партнерства та взаємоповаги, де кохання стає фундаментом для великої справи.
Я буквально відчувала затишну атмосферу їхнього дому, тепло домашнього вогнища, де діти росли в любові до всього українського. Спогади про сімейні виступи та саморобні декорації – це доказ того, як у цій родині плекали творчість та вільний дух. Це та атмосфера, яку я бажаю кожній родині!
Найбільш зворушлива та щемка частина – це тема материнства та хвороби Лесі Українки. Повість наскрізь пронизана болем матері, яка змушена спостерігати за стражданнями своєї дитини. Це не просто догляд, це спільний шлях боротьби.
Волинська показує всю глибину душевних мук, які Олена Пчілка перетворювала на незламну силу для порятунку та підтримки доньки. Це історія про безмежну, жертовну материнську любов. Любов до останнього подиху 💔
"Мармурова жінка" – це надихаюча, багатогранна художня біографія, яка повертає голос видатній українці. Авторка дійсно зняла з Олени Пчілки історичний пил і показала її живою — зі всією її різкістю, любов'ю, болем і незламною вірою в Україну.
Я вважаю, що ця книга має бути в кожній бібліотеці України та в серці кожного, хто цінує історію, силу духу та родинні цінності.
Я не просто прочитала цю книгу — я пропустила її крізь своє серце.
Анонім
"Я чую тебе" - історія про двох жінок, чиє життя було випробовуванням долі, подій. Сюжет побудовано таким чином: 2 розділи про Катерину Білокур — художницю та 2 розділи про Олену Петрусенко — оперну співачку.
В житті вони не перетинались, але один лист допоміг Катерині у визнанні її творчості. Ці дві жінки кардинально різні за характером, темпераментом. Петрусенко — активна, йде до своєї мети не дивлячись на перешкоди, а Білокур — спокійна, покірна дівчина, яку батьки цькували через її заняття, а вона все малювала.
Текст написаний дуже мелодійно, читаючи я не помічала годин. Цікавіше було читати про життя Олени Петрусенко, на сам перед через те, що її професія мені дуже близька, та через те, що її життя було більш насиченим та цікавішим, аніж у Катерини, яка майже не виїжджала зі свого села та й життя в неї було не просте, бо там усі політичні події відчувались більш гостро. Одна не могла знайти справжнє кохання, друга не сильно цього і бажала.
Фінал мене трохи вразив через нотку магічності, але те що розкрили долю сім'ї Петрусенко потішило. Дууууже рекомендую прочитати, бо історія мені потрапила в саме❤️
Анонім
Історія збурила силу-силенну різноманітних емоцій: палала від тогочасної байдужости до потреб жінок навчатися і розвиватися, горювала від описів історичних подій в Україні, печалилась від жахливих побутових умов, що супроводжували головних героїнь (і, власне, не тільки їх). Також раділа дрібоньці їхніх щасливих днів, пишалась такими неймовірно талановитими українками, доля до яких була, на жаль, геть немилосердною...
Але їх таки почули...
І вся ця сюжетна напруга подана легко і дуже захопливо, за що вельми вдячна авторці.
Анонім
Котолог
