Олена Чернінька
10.0
/10
Нові відгуки
📖"...Бахмут – це місце хоробрості. Хто б що не казав, але хоробрість – це не відсутність страху. Хоробрість – це розуміння того, що є речі, важливіші за твій власний страх.
Бахмут – це місце покинутих тварин. Для цих людей, які їх залишили, буде окреме місце у котлі. Я дуже люблю тварин, і мені важко бачити покинутих доглянутих тварин, які зараз борються за своє виживання.
Бахмут – це місце смерті. І нехай не так багато наших помирає фізично. Але ти бачиш людей, які більшою чи меншою мірою помирають усередині. Більшість солдатів уже не повернеться з цієї війни настільки живими, як були до неї.
Бахмут – це місце життя. Незважаючи на все, люди продовжують жити і жартувати. Де в одній кімнаті борються за життя пораненого, а в іншій кітка народжує кошенят...", – уривок із книги Олени Черніньки "Лемберґ. Мамцю, ну не плач"
✒️У житті кожного є те, що вміє для нас зробити лише мама. Для мене, то заплітання колосків у шкільні роки: такі, які не розлітаються хвилею вивільненого волосся навіть на уроках фізкультури; котрі можна прикрашати ромашками і їх конструкція надійно тримається купи
🖇І тут, у цій книзі, є вияскравлений почерк Мами: бо історії як корильйонний відгомін – достоту сповнені світлом. Медвяним теплом. Тут і тихе раннє дитинство Михайла, його лист у резиденцію святого Миколая, зашиті власноруч кросівки, перші битви, закоханість...А далі – війна, бойові побратими, надіслані Бананчиком світлини на мамин телефон, довгоочікуване зелене кружальце в месенджері
🖇 І біль від ран на тому місці, де раніше були крила, покриті райдужними відтінками триколірних медунок:
📖"Попри численні запрошення з-за кордону, я не могла нікуди поїхати. Відчувала, що повинна залишитись удома. Чекати сина з війни. Щодня я одягала щось із його гардероба. А тапочки завжди на одному місці чекали його повернення. П'ятками до вхідних дверей і носиками – до квартири. По всій квартирі я порозкладала фото Михайла"
📖"Твій маленький восьмирічний двоюрідний братик Ярослав якось сказав своїй мамі: "Як виросту, хочу бути таким, як Міша. Він дуже крутий і сміливий. Це ж не тільки нас любить, а й усіх людей, раз поїхав їх захищати. Навіть не знаю, чи зміг би я так, як він"...
Бахмут – це місце покинутих тварин. Для цих людей, які їх залишили, буде окреме місце у котлі. Я дуже люблю тварин, і мені важко бачити покинутих доглянутих тварин, які зараз борються за своє виживання.
Бахмут – це місце смерті. І нехай не так багато наших помирає фізично. Але ти бачиш людей, які більшою чи меншою мірою помирають усередині. Більшість солдатів уже не повернеться з цієї війни настільки живими, як були до неї.
Бахмут – це місце життя. Незважаючи на все, люди продовжують жити і жартувати. Де в одній кімнаті борються за життя пораненого, а в іншій кітка народжує кошенят...", – уривок із книги Олени Черніньки "Лемберґ. Мамцю, ну не плач"
✒️У житті кожного є те, що вміє для нас зробити лише мама. Для мене, то заплітання колосків у шкільні роки: такі, які не розлітаються хвилею вивільненого волосся навіть на уроках фізкультури; котрі можна прикрашати ромашками і їх конструкція надійно тримається купи
🖇І тут, у цій книзі, є вияскравлений почерк Мами: бо історії як корильйонний відгомін – достоту сповнені світлом. Медвяним теплом. Тут і тихе раннє дитинство Михайла, його лист у резиденцію святого Миколая, зашиті власноруч кросівки, перші битви, закоханість...А далі – війна, бойові побратими, надіслані Бананчиком світлини на мамин телефон, довгоочікуване зелене кружальце в месенджері
🖇 І біль від ран на тому місці, де раніше були крила, покриті райдужними відтінками триколірних медунок:
📖"Попри численні запрошення з-за кордону, я не могла нікуди поїхати. Відчувала, що повинна залишитись удома. Чекати сина з війни. Щодня я одягала щось із його гардероба. А тапочки завжди на одному місці чекали його повернення. П'ятками до вхідних дверей і носиками – до квартири. По всій квартирі я порозкладала фото Михайла"
📖"Твій маленький восьмирічний двоюрідний братик Ярослав якось сказав своїй мамі: "Як виросту, хочу бути таким, як Міша. Він дуже крутий і сміливий. Це ж не тільки нас любить, а й усіх людей, раз поїхав їх захищати. Навіть не знаю, чи зміг би я так, як він"...
Бестселери
Фільтр