Книжка про Івана Майбороду захоплює з перших сторінок і не відпускає до самого кінця. Реалістично й без прикрас автор показує закулісся шоу-бізнесу, де кожен крок підпорядкований жорстким правилам гри, а мрії про славу і популярність розбиваються об реальність. Сюжет динамічний, як кіносценарій, наповнений інтригами, боротьбою за місце під сонцем і складними моральними виборами. Герой змушений постійно балансувати між успіхом і власними принципами, що робить історію ще ближчою і актуальнішою. Читається на одному диханні, і неможливо відірватися — настільки захоплює.
Анонім
«Червоні Хащі» — це тепла й прониклива історія про пошук сенсу життя на заході віку, коли, здавалося б, усе вже позаду. Автор майстерно показує, що навіть у похилому віці можна переживати нові емоції, знаходити друзів і переосмислювати своє місце у світі. Герої книги — колоритні й живі, з їхніми радощами, болем і хитромудрими витівками. Вони стають справжніми друзями для читача, а місце дії — будинок для людей похилого віку посеред лісу — стає символом другого шансу на життя. Ця книжка вчить цінувати момент і нагадує, що людяність і підтримка можуть знайти нас у найнесподіваніші моменти. Дуже реалістично й зворушливо.
Анонім
Богдан Васильович Ковтун разом із дружиною вчителював у сільській школі. Та дружина померла, син з невісткою та онукою живуть в Ізраїлі і Богдан Васильович, після того, як декілька разів ледь не спалив хату, вирішує її продати і поселитися у будинку для літніх людей.
Так він опиняється у Червоних Хащах, колишньому піонертаборі.
Йосип Старенький, Журба, Риба - ось його сусіди по кімнаті. Відтепер він ділитиме з ними простір і доживатиме віку.
Історія про любов, надію, людяність.
Там поряд смішні витівки та інтриги, сум і радість, життя та смерть.
Прекрасна книга, живі персонажі, проста мова з домішками діалекту.
Просто про важливе. Після прочитання вам, як мінімум, захочеться зателефонувати до своїх бабусь і дідусів. А ще краще - обійміть їх і скажіть про свою любов, адже їхній вік такий короткий.
Анонім
