Нора Сакавіч

Книга Нори Сакавич «Лисяча нора» — це історія, яка перевертає уявлення про те, яким може бути молодіжний роман. Замість легкої та передбачуваної оповіді читач занурюється у світ, де на кожному кроці чатують небезпека, таємниці й внутрішні демони героїв. Це перша частина трилогії All for the Game, і вона відразу задає тон усій серії — темний, гострий, безкомпромісний. У центрі сюжету — Ніл Джостен, хлопець із важким минулим, який тікає від власного батька та від усього, що може видати його справжню особистість. Він потрапляє до університетської команди з ексі (вигаданої гри, яка нагадує суміш лакросу й хокею), де зустрічає команду «Лисиць» — збірну невдах, зламаних, але впертих людей, які намагаються довести свою цінність у світі спорту. Кожен персонаж тут — не просто тло, а окрема історія, що приховує травми, секрети й біль. Особливо вражає атмосфера роману. Сакавич пише про насильство, психологічні травми, залежності й виживання, не прикрашаючи дійсність. Це світ, у якому довіра — розкіш, а дружба чи любов стають не легкими подарунками, а здобутими у боротьбі скарбами. Поступово читач починає відчувати, що ця книга не лише про спорт чи інтриги — вона про пошук себе, про силу триматися на плаву, навіть коли світ безжально топить. Мені особливо сподобалося, що герої не ідеалізовані. Вони роблять жахливі помилки, вони злі, агресивні, егоїстичні — і водночас надзвичайно живі. Ця неоднозначність робить історію правдивою. Ти відчуваєш їхній біль і починаєш співпереживати, навіть якщо самі вчинки відштовхують. «Лисяча нора» — це книга не для кожного. Вона важка, темна і часом болісна. Але водночас вона неймовірно чесна. Це історія про тих, кого суспільство воліє не помічати, але хто знаходить силу боротися далі. Сакавич майстерно показує, як навіть у найбільш зламаних можна знайти іскру — і як важливо боротися за тих, хто поруч. Це не легке читання, але воно залишає по собі глибокий слід. «Лисяча нора» — про виживання, дружбу, довіру і біль, який попри все не знищує, а загартовує.

Анонім