Ноні Лінет

Книга у якої я не читала навіть анотацію, але дуже чекала, бо вона колись була у Фейрілуті, а я люблю коли у нас виходять такі книги, бо вірю що в бокси ідуть найкращі релізи місяця, а значить вони варті уваги.

Події книги відбуваються в тюрмі (що логічно, судячі з назви) і це задає тон книги. Тут нікому не можна вірити і всюди чатує небезпека, бо увʼязнені тут ніколи не вийдуть на волю, тому за їх життя ніхто не переживає. І в цій «чудовій» атмосфері головній героїні треба пройти смертельні випробування, щоб або звільнитись, або померти.

Головну героїню звуть Ківа і спочатку я постійно чекала, коли ж вона назве себе маленьким гвинтиком:) (хто поняв, той поняв), але десь через 100 сторінок попустило і я звикла. Також другорядні герої досить харизматичні і кумедні, тому я прикіпіла до них душею. Маємо також любовний інтерес, дуже ненавʼязливий, але приємний, а також кілька «оце так поворотів» які можна розгадати, а можна бути як я і здивуватись:) А ще, тут є можна сказати детективна лінія, тому читати було неймовірно цікаво.

Так, ця книга буде вам нагадувати інші янг-едалтівські історії, чогось принципово нового тут нема, але вона не нудна, героїня не бісить, тому кілька вечорів з нею залюбки можна провести.

Читаючи цю книгу, я одразу згадав серію про Селену Сардотін Сари Маас. Заліндов одразу наводить на думку про Ендов’єр, і загалом сюжетна канва досить часто пересікається. Це не можна називати плагіатом, і це насправді не є чимось поганим, проте не відмітити це неможливо.

Власне, мене підкорили описи Заліндову. Величезна, водночас велична та жахлива в’язниця. Цілий світ, захований від очей більшості людства, де вирує своє жорстоке та вкрай несправедливе життя, діють свої закони й правила, а суспільство створене там жорстко поділено на дві великі касти – охоронці та в’язні. Ми ж бачимо цю картину очима Ківи Меридіан, тюремної цілительки, що потрапила до Заліндову ще дитиною і не пам’ятає іншого життя. Вона не винна ні в чому, проте це нікого не хвилює. Та все ж її таланти та вміння дозволили їй зайняти досить дивне, майже неможливе місце між ув’язненими та їх катами. Незважаючи на важке життя і жахливі умови, головна героїня зберігає в собі іскру доброти та людяності, що так контрастує з цим місцем і його населенням.

Це початок трилогії, і авторка зуміла закинути кілька гачків, які змушують чекати на наступні частини. Інтрига, яка лишається після фіналу першої, коли читач знає таємниці Ківи, але вони ще приховані від усіх інших породжують тонкий зв’язок з персонажем, що не може не підкупати.