Читати цю книгу було складно, але водночас я розуміла, що це необхідно — важливо фіксувати злочини росії.
Коли росія окупувала Крим, мені було 16, і я не до кінця усвідомлювала, що сталося та з чим зіткнулися люди на півострові. Ця книга допомогла мені краще зрозуміти їхній досвід.
Трохи знизила оцінку, бо не зовсім сподобалася структура книги.
Анонім
Світ не буде визнавати нашу історію допоки ми самі не визнаємо її.
На жаль, на 33 році Незалежності України багато з наших співгромадян досі не можуть свтердно відповисти на питання “Чий Крим?”.
На жаль, десятки років працювала потужна російська пропаганда, яка і зараза поширює свою брехню. В яку вірить чимало людей, через відсутність критичного мислення.
саме тому нам треба якнайбільше книг про наші території, які важжаються спірними, але звисно такими не є.
“Загублений острів” - збірка репортажів, які висвітлюють різний погляд на ситуацію в напівострові. Авторці, Наталії Гуменюк, складно дорікнути в непрофесійності. Кожне інтерв’ю було цікаве, болюче, емоційне та правдиве.
Збірку варто читати всім, щоб почути голоси справжнього Криму.
Анонім
Дуже складно писати відгуки на такі книги. Адже це не та книга, що може сподобатися чи не сподобатися. Вона про реальність, нашу з вами. І якщо ми навіть її не знаємо, це не означає, що цього не існує.
Ця книга - це серія репортажів авторки-журналістки з окупованого Криму, який вона відвідувала 2014-2019 роках. Це правдиві розповіді реальних людей, котрі по різному ставляться до анексії.
Я ніколи не була в Криму і не маю друзів чи знайомих, що могли б розповісти історію з перших уст. Всі мої знання про події на півострові обмежуються інформацією, що поширювали ЗМІ. А це дуже мало, або й зовсім нічого. Звісно, ніхто і ніколи не зможе дати всіх відповідей і пояснити всіх причин. Та, принаймні, ця книга дає багато реальної інформації для роздумів.
Зрозуміло, що більшість кримчан після розпаду СРСР вважали себе надалі частиною Росії та чекали "визволення". Частина проукраїнського населення виїхала на материкову Україну, частина залишились і по своєму намагаються протистояти загарбницькій системі. Великий відсоток серед таких людей - це кримські татари. Вони вже не раз втрачали свою Батьківщину, тому допустити цього знову не можуть ніяк. Раніше татар силоміць депортували з Криму, а зараз роблять такі умови, щоб вони добровільно виїжджали. Та татари не кидають півострів, бо хто тоді буде обороняти рідний дім, хто буде боротися, вірити і чекати, що Крим повернеться додому. Таких історій про політв'язнів та їхні сім'ї у книзі багато.
Все рідше можна почути зараз новини про Крим. Люди звикли та стали сприймати все, як належне. А так бути не повинно! І ця книга покликана нам це нагадати💙💛
Анонім
Котолог
