Наталія Колесніченко-Братунь

Авторка книги у першу чергу родичка героїні, і вже в другу дослідниця. Хоча вона і працювала із архівними джерелами, цей пріоритет – що пише племінниця – помітний і впливає на книгу. З одного боку це добре: маємо деякі сімейні інсайди (мало) і емоційний зв'язок (сильний), з іншого – помітне згладжування гострих кутів аж до недомовок. Оскільки йдеться про Червоний ренесанс і Розстріляне відродження (мало того, що сама Наталія Ужвій непересічна особистість, так і зв’язки чого варті: актриса Одеської кіностудії у бурхливі 1920-ті, актриса в театрі Курбаса, дружина Семенка). І повірте, кутів там вистачало і я прямо бачу, де їх акуратно обійдено.
Цієї книги достатньо, щоб зацікавити постаттю і часом, але категорично мало, щоб цей інтерес задовольнити.
І ще один момент. Я намагаюсь не зациклюватись на якості друку, головне ж текст, але цього разу Фоліо переплюнуло саме себе. Папір для тиражу явно вирвали у лютій боротьбі у Кохавинки – от прямо позорище.