Не читала ще жодного негативного відгуку на цю книжку, і мій винятком не стане 😉 Насправді тепер я чудово розумію, чому роман так захоплює читачів. У ньому дуже органічно поєднується складна історична канва й романтична, подекуди справді сентиментальна особиста історія Гальшки Острозької. Вражає обсяг дослідницької роботи, яку довелось здійснити авторці, аби написати такий панорамний роман. У творі багато сюжетних ліній, які міцно переплітаються між собою і ґрунтуються на історії багатьох європейських династій. Через це іноді текст читався важко й повільно. Проблематика твору широка: від геополітики й історіософії до кохання й пошуку себе. Не остання роль відведена проблемі материнства. Це найкраще спостерігаємо на прикладі стосунків Гальшки і її мами Беати. Також мене зацікавила сюжетна лінія, пов'язана з долею Северина Наливайка. Версію про походження Наливайка, яку висвітлила авторка у творі, чула, щоправда, раніше вона видавалась мені малоймовірною, ледь не фантастичною. Після прочитання роману отримала багато поживи для роздумів щодо цього. Ну, я не буду кривити душею: історія - історією, політика - політикою, але найбільше у творі мене захопили романтичні стосунки між персонажами. За їхнім розвитком чи не-розвитком було дуже цікаво спостерігати. Жага кохання як рушій найважливіших геополітичних і соціокультурних змін може конкурувати тільки з жагою влади. Принаймні, читаючи роман, я зловила себе на такій думці. Ну, і кілька слів про головну персонажку. Образ Гальшки виявися мені особливо близьким. Авторці вдалося відобразити у творі складну трансформацію особистості Ельжбети: від імпульсивної дівчинки-підлітки до поміркованої і мудрої жінки, яка навіть у зрілому віці не втратила своєї чуттєвості, ніжності і якоїсь дитинної здатності захоплюватися усім незвіданим, з радістю відкривати для себе нові горизонти всесвіту, яким складним не було б життя. Мабуть, саме ця здатність є необхідною умовою для формування непересічної особистості, чия природна харизма не залишає нікого байдужим. Було дуже цікаво дізнатися про роль Гальшки в заснуванні Острозької академії. Мені сподобалось, як авторка вмотивувала чутку про божевілля Гальшки. Яку жінку вважатимуть ненормальною дами, що переймаються тільки власною зовнішністю й статками? Звісно, ту, яка надає перевагу книжкам і усамітненню перед дорогими сукнями й балами. Нечуване нахабство, яке Гальшці, може, би й пробачили, якби, як на лихо, в неї не почали поголовно закохуватися чоловіки. То вже не жарти. А вона ж іще володіла приємним бонусом - неймовірною вродою. Спробуй витримай конкуренцію з такою! Єдиний шанс - знецінити, назвавши божевільною. А якщо серйозно, на фоні різних фам-фаталь, яких тепер у літературі повно і які, крім гарних акторських здібностей, зазвичай не можуть більше нічим похвалитися, Гальшка виглядає максимально вигідно. Достойна жінка, яка знає собі ціну й не мусить вдавати когось, ким вона не є, аби справити враження. Розумна й чуттєва. А головне - непафосна й порядна. Обожнюю читати про таких жінок і тішуся, коли автор настільки талановитий, що здатний передати глибину їхніх образів й масштаби особистостей. Тому не лякайтеся обсягу. Книжка дуже достойна 👍🏼