Деякі люди не сприймають поезії. Шкода. Бо, на мою думку, найкраще передають твої емоції, пов'язані з подіями у житті, країні, світі, саме вірші. Прозу треба писати, вичитувати, виправляти, а віршовані рядки швидше лягають на папір і допомагають нам ВИжити, ВИплеснути і ВИдихнути. Ви не уявляєте, як я рада, що ця книга не оминула мене. У ній склалося усе: зміст, колір сторінок, поліграфія. Чудові вірші, не лише наших сучасників, але й класиків, бо любов і війна, на жаль, супроводжують українців завжди, доречно виокремлені фрази, ілюстрації. Відчуваєш, що ти не один, інші поруч з тобою теж борються, моляться, п'ють каву, виховують дітей і вірять. "Ненавидь. Вдихай. Та видихнувши - люби Цю землю таку спаплюжені ворогами. Всі слова про любов застрягають клубком у горлі. Буду любити, зцілена або ні"". Не виділяла жодного вірша, адже усі вони - пряме влучання у мою душу. Давно не отримувала такого потужного поетичного заряду, коли реагуєш на усе.
Прекрасна збірка поезій. Неможливо читати без сліз, але водночас — це ліки та натхнення.
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях