Надія Коверська

Деякі люди не сприймають поезії. Шкода. Бо, на мою думку, найкраще передають твої емоції, пов'язані з подіями у житті, країні, світі, саме вірші. Прозу треба писати, вичитувати, виправляти, а віршовані рядки швидше лягають на папір і допомагають нам ВИжити, ВИплеснути і ВИдихнути.

Ви не уявляєте, як я рада, що ця книга не оминула мене. У ній склалося усе: зміст, колір сторінок, поліграфія. Чудові вірші, не лише наших сучасників, але й класиків, бо любов і війна, на жаль, супроводжують українців завжди, доречно виокремлені фрази, ілюстрації.

Відчуваєш, що ти не один, інші поруч з тобою теж борються, моляться, п'ють каву, виховують дітей і вірять.

"Ненавидь. Вдихай. Та видихнувши - люби
Цю землю таку спаплюжені ворогами.

Всі слова про любов застрягають клубком у горлі.

Буду любити, зцілена або ні"".

Не виділяла жодного вірша, адже усі вони - пряме влучання у мою душу. Давно не отримувала такого потужного поетичного заряду, коли реагуєш на усе.

Прекрасна збірка поезій. Неможливо читати без сліз, але водночас — це ліки та натхнення.

Книга дуже прекрасна!!!