Знаєте це відчуття, коли купуєш квиток на атракціон «Я його перевиховую», знаючи, що попереду лише мертва петля і запаморочення? Саме про це, якщо без дипломатичних реверансів, розказує ця книжка-пліткарка. Якщо ви думали, що це чергова поважна хроніка американського політичного олімпу, то мушу вас засмутити (або порадувати). Перед нами — динамічне, місцями шокуюче викриття легендарної «стіни досконалості» клану Кеннеді. І, треба визнати, міф про ідеальних чоловіків рушиться тут із гучним тріском. 🌶️Дружини, які «все розуміли», але це не допомогло Авторка буквально занурює нас у внутрішню кухню сімейного устрою Кеннеді, де панував майже тоталітарний клановий герметизм. Ці жінки точно не були наївними дівчатками з провінції. Вони чудово знали, куди йдуть: за багатством, статусом та перепусткою до закритого клубу, куди «стороннім вхід заборонений». Але тут і починається найцікавіше: 🦩Завищена самооцінка та реальність: дружини вважали себе хижачками, а чоловіків — своєю здобиччю. Мовляв, «я досягну успіху там, де інші провалилися, і приборкаю цього відомого бабія». Спойлер: не приборкали. 🦩 Анатомія приниження: вони знали про зради, але щиро не здогадувалися про масштаби й абсолютну нерозбірливість своїх обранців. Аж поки разом з усім світом із новинних репортажів не дізналися, що чоловіки «нагороджували» їх не лише увагою, а й цілком конкретними венеричними хворобами (що й пояснює складні перші вагітності). 🦩Подвійні стандарти як норма: суспільство роками запитувало: «Що не так із дружинами?», замість того, щоб спитати: «А чому, власне, чоловіки Кеннеді влаштовують собі відпустку від сім'ї в чужих ліжках і чому це вважається нормою?». 🌶️«Великий Чоловік» та його армія помічників Найвлучніший критичний посил книги — це викриття культури, яка потурає «Великому Чоловікові». Чоловіки Кеннеді мали стільки жінок зовсім не завдяки своїй магнетичній суперсилі, а завдяки тисячам інших чоловіків (і жінок), які покривали, мовчали, підганяли й створювали для них цю ауру непогрішності. Це чудова анатомія того, як влаштовані чорні сходи до Білого дому, де американський секс переплітається з автократією та амбіціями. 🌶️Підсумок: То чи це успіх? Книга читається на одному подиху — легко, гостро і без зайвого пафосу. Жінки тут постають не просто безпорадними жертвами, а учасницями гри, які самі погоджувалися на правила, вірячи у власну винятковість. 🌶️Вердикт: чудове читання для тих, хто хоче розвінчати для себе красиву казку про «американську королівську родину» та ще раз переконатися: аристократичний лоск і статус Кеннеді за народженням — це, звісно, красиво, але здоровий глузд і банальна повага до себе — все ж таки практичніші.