Абсолютно точно мені подобається, який вектор останнім часом обирає видавництво "Бімба" - так, це ті письменники, авторське право на чиї твори більше не розповсюджується, але водночас це письменники, про яких в українському перекладі в нас ЩЕ НІХТО НЕ ЧУВ, і тому відрада думати, що почуємо тепер. Безперечно, Морі Оґай був високоосвіченою людиною - так чи інак, він демонструє це навіть тим, що його герої згадуються переважно як люди начитані, націлені на якусь мету і зібрані. Їм безперечно важко виходити з того світу, який вони, студенти, самі собі створили. Не дивно, що тебе не покидає відчуття, що головний герой списаний із самого автора. Гадаю, збірці личить назва "Розтин душі", бо письменник починає препарувати у фігуральному сенсі - взаємини між людьми та їхніми думками. Часто передбачувано видобуваючи те, що ми самі в собі бачити не готові. І паралельно з цим - ми бачимо, як розгортається лінія, під яку можна підігнати чи не більшість дівчат Японії на зламі епохи Тайшьо: беззаперечна покора батькам, ставлення себе на друге чи й на третє місце заради блага родини, а коли цього блага досягнуто... відчуття справжньої непотрібності. Ти більше не знаєш, як спілкуватися з людьми, з якими жила стільки років, досі коришся обставинам, але й нічого так не прагнеш, як вирватися із них, нехай і сама цього не усвідомлюєш. В результаті - можна прожити життя, так і не здобувши ані волі, ані крихти щастя для себе (якщо тільки не в думках). Але особисто мені ще запам'яталося оповідання про горщик із м'ясом. Уявіть, що ви просто всією родиною їсте за столом з однієї каструлі - і кожен бачить у тому, хто сидить навпроти нього, суперника за їжу. Неважливо, чоловік дружину, дитина батьків чи батьки дитину. Звісно, таке формулювання - перебільшене, адже в сьогоденні ми не настільки тісно знайомі зі справжнім голодуванням і тут ідеться про конкретну країну в конкретних часових реаліях - але все ж, гіпотетично. Кожен, маючи перед очима саму їжу, завжди прагне вихопити побільше, і родинні зв'язки на цей час притуплюються - це усвідомлення вразило чи не найбільше.

Ідеальна легка книжка на пару вечорів. У японців є талант описувати буденні речі дуже цікавою мовою. Раджу цю книгу, щоб розслабитись.