Мені пощастило прочитати "Великодню класику"! Не буду першою, але висловлю захоплення від дизайну обкладинки, який розробила Лада Касьяненко🥰! До речі, яйце, якщо потерти і досі ароматне🤩😉. Тепер щодо змісту - приємно вразив. І це ще одна Велика Подяка колективу науковців, що працювали над антологією! Найперше, - вірші 🥰! Підібрані зі смаком і любов'ю до України й українського❤️. Це і мій улюблений "На Великдень на соломі..." Тараса Шевченка - напівдитячий та напівжартівливий. Більшість віршів обов'язково містять у сюжеті одвічні Великодні символи - Паска, Крашанка (Писанка), Хрест. Але іноді автори віршів для надання більшої урочистості та ефекту піднесення додають образ дзвонів, як у Б.-І. Антонича: "Дзвони грають шовково, осяйно, бароково..."
Щодо прозових творів українських письменників ХVIII-XX ст., треба зазначити, що більшість з них розповідають про події або напередодні, або під час свята Великодня. Автори намагалися через оповідачів передати всю красу Великодня і водночас важку, кропітку працю у підготовці до свята. Мабуть, це йде від наших пращурів, які з такою теплотою передавали наступним поколінням любов і шану до традицій. Моя прабабця вважала Великдень найголовнішим святом! Окремо хочу зазначити ще тему святкування на чужині, у неволі (твори М. Чернявського, П. Феденка). Наскільки щемко і важко давалися українцям Великодні поза Батьківщиною 🥹. Тому особливо Актуально зараз, під час повномасштабної Війни, звучать слова М. Чернявського: "Тяжко бути в таку ніч (мається на увазі, напередодні Великодня) десь далеко від рідного краю, від сім'ї і, блукаючи між чужими людьми, прислухаючись до чужої радості, ловити слухом чужий сміх, в серці точити, капля по краплі, гірку отруту самотини".
Тож, прочитавши антологію, раджу її як дітям, так і дорослим! Ви не лише познайомитися із малознаними творами про Великдень, а й відчуєте на Смак всю Велич і Красу цього українського традиційного свята! Оцінка 10 з 10!
Анонім
А ви встигли побачити цей шедевр українського письменства і кінематографу на великому екрані?
Це чи не єдиний твір зі шкільної програми, який я щиро люблю ще зі свого учнівства
А ще я ненавиджу оте "українські Ромео і Джульєтта", бо "Тіні забутих предків" не про кохання і смерть (хоча про них теж), не про трагічну юність, що не встигла набути досвіду, а вже скінчилась
Цей геніальний твір про коріння і голоси предків, що відгукуються в шумі лісу, у завиванні вітру і в гуцульських замовляннях
Про світ, у якому все живе: камінь, вода, дух, травинка і тваринка
А ще про тугу за чимось вічним, древнім, незвіданим і нерозгаданим
Марічка й Іван - це не просто ще один приклад "романтичної пари", ні!
Вони є частинками природи, які втягнуті в ритуал життя і смерті, і поєднані без пояснень, без моралі і зрештою без дозволу
Михайло Коцюбинський не просто написав історію кохання, а закодував у ній міф
І саме тому мені хочеться перечитувати цей твір не як обов’язкову "програму", а як молитву
Тиху, містичну, гуцульську
Де смерть - не кінець, а лише початок
Згадаймо хоча би той знаменитий гуцульський похоронний звичай "грушка", що символізує перемогу життя над смертю
Саме це видання від видавництів "Дискурсус" , в якому збережено мову останньої прижиттєвої публікації повісті 1913 року, дуже вже мені до вподоби, та ще й з такими неймовірні ілюстрації Дарії Луцишиної
Анонім
Така манюнька, а стільки змісту класики літератури з чудовими кадрами класики кінематографа. Читати, дивитись і знову читати
Анонім
Котолог
