Мішель Трамбле

Що б там не підказувала назва, насправді - це збірка страшних оповідань, хоча навряд їх можна назвати по-справжньому страшними.

Мені нагадало оті дитячі страшилки про «у чорному-чорному місті на чорній-чорній вулиці…», що й не дивно - бо автор написав їх ще підлітком, досліджуючи жанр і практикуючись у писемницькому мистецтві. І впорався дуже непогано, аматорство не помітне.

Тож історії не лячні, але атмосферні і трохи ностальгічні за відчуттям.

Збірка складається з двох частин. У першій - «Оповідки, розказані курцями» і «Оповідки, розказані пияками», я можу напевне сказати, що пияки перемогли 😁 Перша (менша) частина трохи пласка, а от у другій вже по-справжньому цікаво.

Ідеальні історії для переповідання. Здебільшого дуже прості і коротенькі, але деякі сюжети досить небанальні.

Не скажу, що у захваті, але враження від книги приємні. Хоча вона явно не з тих, що залишиться у памʼяті, але непогано розважить у якийсь вечір.