Мішель Пастуро

«Синій. Історія кольору» — це книга, яка одночасно м’яко заколисує і збуджує думку. Вона не просто переповідає історію фарб і пігментів — вона малює перед читачем живу панораму людської культури, бачення, вірувань, моди й естетичних прагнень через призму одного кольору. Здається: синій тут — не просто відтінок, а персонаж із власним характером, долею, трансформаціями. Пастуро — медієвіст, геральдист, символіст. Він не лише показує, коли і як з’являвся синій у мистецтві чи одязі, але і пояснює, чому саме тоді: які соціальні, технологічні, релігійні сили його формували. Це не просто «синій використовували», а «синій означав ось що — ось чому». Однієї миті синій — символ поневолення (образ “варварів”), через іншу — благочестя і чистоти, через ще одну — революційної сили чи романтичної меланхолії. Книга показує, що кольори не фіксовані — вони дихають історією, змінюються разом із суспільством.

Анонім

💙Книга "Синій. Історія кольору" Мішеля Пастуро, котра побачила світ у видавництві "Лабораторія" – арт-об'єкт, який занурює у філософію синього, його приховані сенси, історію тривалого творення🧵 🌠Так-так, уявіть лише, синій колір у такому вигляді як ми сприймаємо його зараз існував не завше, в давнину його не бачили в райдузі. Цей колір намагалися наділити негативними підтекстами, пишучи синім на іконах пекло. Втім, цьому благородному кольору вдалося зберегти попри різні політичні режими й часи свою унікальність, канонічність. Зрештою, естетику! 📖Мініатюри в техніці гризайль, кобальтовий відтінок ночі, сплетіння вен, стиглий відтінок слив, іскриста океанічність стихії – це все про синій, який ще називали монаршим кольором🎨 🗺Завдяки прочитаному звичне оку перевідкривається, знання про колір поглиблюються. Виявляється, він має навіть географічну приналежність: ✒️ "До відкриття Нового Світу Венеція була столицею західного фарбування. Саме сюди привозили дорогі барвники, імпортовані з Індії та Близького Сходу: кермес, фернамбукове дерево, шафран та "індійський камінь" [індиго]. І саме у Венеції фарбарі – мабуть, менш обмежені професійними правилами, ніж деінде – діяли найсміливіше: ще в XIV столітті їм спало на думку занурювати тканину спочатку в чан із синьою фарбою, а потім у чан із жовтою, щоб пофарбувати її в зелений колір" 📖Окрема насолода в цій книзі – візуал. Синій тут вібрує на портреті герцога Бургундського Філіпа Доброго, схожий до текстури велюрових матіол на роботі Марка Басаїті, вражає зворушливістю на полотні "Скорботна Богоматір" Філіпа де Шампаня. 💙Синій додає експресії, ноток ожинового конфітюру, він посилює тепло й залишається тотально магнетичним для глядачів, розливається у меланхолії та блюзових ритмах. А ще має тисячі різновидів як от "bleu gauloises", що позначає світлий сірувато-блакитний колір з бузковим відтінком. Колір джинсів у одязі, бунтарства у світі шаблонів, волелюбності на противагу конформізму

Анонім

Отримала неймовірне задоволення, почав гортати цю книгу. Чудово підібрані ілюстрації, якість оформлення, паперу. Продумані самі дрібненькі деталі, наприклад, для оформлення обкладинки використані частини картин українських художників, яких помилково вважають російськими, про що і сповіщає напис на ній. Гарний переклад тексту, та ще якого тексту! Автор показує через опис побуту різних епох, барвників, праці ремісників, картин, наукових і духовних праць, як трансформується сприйняття кольору від нецікавого такого собі синього до мегапопулярного.

Анонім