Микола Зеров
Поговорімо про Миколу Зерова – поета, перекладача і справжнього фаната латини. Він був неокласиком, викладав, перекладав та писав сонети. А ще – умів поєднувати античність із українською поезією так, що це й досі захоплює читачів!
| Роки життя | 26 квітня 1890 р. – 3 листопада 1937 р.
|
| Місце народження | Зіньків, Полтавська губернія
|
| Навчання | КНУ імені Тараса Шевченка
|
| Діяльність | поет, літературознавець, перекладач, літературний критик, поліглот (знав 20 мов), редактор, учений, професор
|
| Жанр | сонет
|
Біографія: Микола Зеров
Дитинство та освіта
Микола Зеров народився 26 квітня 1890 року в місті Зіньків на Полтавщині. Сім'я була великою — аж вісім синів! Батько був учителем, а мати походила з козацького роду. Освіту здобував у Зіньківській школі, де його однокласниками були майбутній гуморист Остап Вишня та художник Михайло Тарханов.
Пізніше Зеров навчався в Охтирській та Київській гімназіях, а у 1908 році вступив на історико-філологічний факультет Київського університету святого Володимира.
Творчий шлях
Після закінчення університету у 1912 році Микола Зеров почав викладати історію та літературу. Він працював у Златопільській гімназії, а згодом повернувся до Києва. Викладав латину, писав рецензії, критичні статті та займався перекладами. У 1923 році став професором української літератури в Київському інституті народної освіти.
У «Літературно-науковому віснику» Зеров опублікував свої перші переклади творів Вергілія, Овідія та Бодлера. А в 1920 році вийшла його «Антологія римської поезії» — переклади з Катулла, Верґілія, Горація, Пропорція, Овідія та Марціала.
У 1923 році до Києва повернулося багато письменників, які об'єдналися в організацію АСПИС. Серед них виділялася літературна група, яку почали називати неокласиками — літератори, які поєднували українську поезію з європейськими традиціями. Зеров був їхнім лідером.
1925 рік став найуспішнішим для Зерова в літературній та критичній роботі. Тільки в журналі «Життя і революція» вийшло 17 його статей. Крім того, він публікувався в інших журналах, виступав і читав лекції студентам.
Розстріляне відродження
На жаль, літературна діяльність Зерова припала на буремний період. У 1935 році його заарештували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Спершу відправили на Соловки, а в 1937 році — розстріляли в урочищі Сандармох разом із багатьма представниками української інтелігенції.
Творчість
Вірші
Микола Зеров вірші свої писав у стилі неокласицизму. Його поезія — інтелектуальна, вишукана, насичена алюзіями та міфологічними мотивами. Улюбленою формою Зерова були сонети.
Перша публікація Зерова вийшла у 1911 році, а до жовтня 1929 року він власноруч склав картотеку своїх праць, яка налічувала 109 записів.
Найкращі твори
Основна поетична збірка Зерова — «Камена» (1924), яка містила не лише авторські вірші, а й переклади творів античних поетів. Також він писав критичні статті, рецензії та розвідки з історії літератури, залишивши цінний внесок у літературознавство. Читайте вірші Зерова у таких збірках:
- «Антологія української поезії ХХ століття»
- «Південні вірші»
- «Микола Зеров. Поезії»
Вшанування пам'яті
На честь Миколи Зерова названо кілька вулиць та провулків у різних містах України. У Києві є парк та вулиця його імені, а в Полтаві — парк Зерова. В Австралії, в університеті Монаша, є кафедра української мови та центр українських досліджень імені Зерова. Знято також документальний фільм «Соловецькі в'язні з України. Микола Зеров».
Цікаві факти
- Зеров відмінно володів латиною та перекладав «Енеїду» Вергілія.
- У шкільні роки Зеров дружив із Остапом Вишнею.
- За життя був відомий більше як критик і перекладач, а не поет.
Тут є і мій улюблений Симоненко, і Чубай з його "Вона", яку знає буквально кожен, бо хто хоч не співав "Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато..."?))) Є тут і нові для мене автори, а є теж дуже добре відомі, але поезія яких не чіпляє.
Багато віршів цієї збірки мають найрізноманітнішу тематику: від природи до пекучого кохання, від любові до своєї землі до інтелектуальних внутрішніх монологів ліричних героїв чи діалогу із зовнішнім світом. Особливо важливою природа є в поезіях Тичини - "Ви знаєте, як липа шелестить...", "Десь надходила весна..."; Костенко - "Двори стоять у хуртовині айстр" та "Цей ліс живий", Жиленко - "Останній літній день", наприклад. І це лише кілька варіантів.
Тому цю антологію я дуже рекомендую усім, хто хоче відкрити для себе українську літературу в її різномаїтті та багатстві. Десятки поетичних шкіл та угруповань, сотні імен, тисячі віршів. Навіть якщо ви не любите поезію, варто погортати цей пухнастий том, переглянути зміст книги, подивитися фотографії поетів, почитати біографічні довідки, які складаються в драматичну історію України 20-го сторіччя.
Серія Українська поетична антологія
Упорядник Іван Малкович
Багато хто пише, що не любить поезію. В той же час у нас стільки чудових поетів. Про деяких ми хоч краєм вуха чули у школі, але багато достойних пройшли повз нашу увагу. От Іван Малкович вирішив, що антологія поезії хоча б поетів ХХ століття має допомогти нам познайомитися з ними.
Книжка стала моєю настільною з моменту придбання, в ній більше 2000 сторінок, і кожна з цих сторінок особлива. На кожну з наших емоцій, на кожну подію в ній можна знайти вірш, що відповідатиме нашому душевному стану. Ця антологія – книжка-терапія, коли не має сил на прозу, або взагалі настрою виходити з дому у навколишній світ, завжди можна знайти 3 хв на 1 сторінку поезії, і мозку відрада і нам шпаринка у інший, поетичний світ, від реального життя, або ж навпаки — лікування душевних ран від реальних проблем.
З кожним новим виданням упорядник додає нові імена і нові поезії, і якщо перша частина мені в основному була знайома, то друга навіть мене приємно здивувала іменами і вибраними для збірки поезіями. Сотні поетів і тисячі поезій про нас з вами і наше таке різне життя.
У мене зранку ритуал, замість соцмереж прочитати зранку хоча б 1-2 поезію зі збірки, і знаєте, настрій стає набагато кращим).
Здійснюючи свою мрію про таку антологію, Іван Малкович задовольнив бажання і мрії багатьох читачів, хто також полюбляє поетичне слово.
А ще з антологією та друзями можна гарно провести час, відгадуючи який вірш перу якого поета належить, це гра на багато зустрічей, сумно не буде ні кому.
Крім поезії, у антології є автобіографічні відомості про поетів, показник творів та авторів, що дуже зручно. Єдиний недолік, хотілося б і електронний примірник, щоб мати його з собою завжди.
Це чудовий шанс мати в домі частинку нашої культури , а також дає змогу ознайомитися та знайти для себе щось особливе, що найбільше відгукнеться в душі
Я ніколи не була аж такою фанаткою поезії. Вона мені подобалась, вряди-годи я її читала і щось припадало до душі. Але усе змінилось за один вечір, коли про цю антологію розповідав сам Іван Малкович: як упорядкував, як обирав поезію (спойлер не самотужки), розповідав про маловідомих українських поетів, але надважливих для літ.процесу, які є на сторінках цієї антології. А головне, ця збірка унікальна навіть своїм обʼємом і форматом, бо аналогів немає, а суто друкарськи — це експеримент, який вдався. Бо стільки сторінок в міні форматі ніколи до того не друкували, але пану Малковичу і видавцям це вдалося.
Тож за декілька днів, після презентації Івана Малковича, я придбала антологію і дуже тішуся, що поволі можу знайомитися з чудовими віршами.
