Микола Зеров
Поговорімо про Миколу Зерова – поета, перекладача і справжнього фаната латини. Він був неокласиком, викладав, перекладав та писав сонети. А ще – умів поєднувати античність із українською поезією так, що це й досі захоплює читачів!
| Роки життя | 26 квітня 1890 р. – 3 листопада 1937 р.
|
| Місце народження | Зіньків, Полтавська губернія
|
| Навчання | КНУ імені Тараса Шевченка
|
| Діяльність | поет, літературознавець, перекладач, літературний критик, поліглот (знав 20 мов), редактор, учений, професор
|
| Жанр | сонет
|
Біографія: Микола Зеров
Дитинство та освіта
Микола Зеров народився 26 квітня 1890 року в місті Зіньків на Полтавщині. Сім'я була великою — аж вісім синів! Батько був учителем, а мати походила з козацького роду. Освіту здобував у Зіньківській школі, де його однокласниками були майбутній гуморист Остап Вишня та художник Михайло Тарханов.
Пізніше Зеров навчався в Охтирській та Київській гімназіях, а у 1908 році вступив на історико-філологічний факультет Київського університету святого Володимира.
Творчий шлях
Після закінчення університету у 1912 році Микола Зеров почав викладати історію та літературу. Він працював у Златопільській гімназії, а згодом повернувся до Києва. Викладав латину, писав рецензії, критичні статті та займався перекладами. У 1923 році став професором української літератури в Київському інституті народної освіти.
У «Літературно-науковому віснику» Зеров опублікував свої перші переклади творів Вергілія, Овідія та Бодлера. А в 1920 році вийшла його «Антологія римської поезії» — переклади з Катулла, Верґілія, Горація, Пропорція, Овідія та Марціала.
У 1923 році до Києва повернулося багато письменників, які об'єдналися в організацію АСПИС. Серед них виділялася літературна група, яку почали називати неокласиками — літератори, які поєднували українську поезію з європейськими традиціями. Зеров був їхнім лідером.
1925 рік став найуспішнішим для Зерова в літературній та критичній роботі. Тільки в журналі «Життя і революція» вийшло 17 його статей. Крім того, він публікувався в інших журналах, виступав і читав лекції студентам.
Розстріляне відродження
На жаль, літературна діяльність Зерова припала на буремний період. У 1935 році його заарештували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Спершу відправили на Соловки, а в 1937 році — розстріляли в урочищі Сандармох разом із багатьма представниками української інтелігенції.
Творчість
Вірші
Микола Зеров вірші свої писав у стилі неокласицизму. Його поезія — інтелектуальна, вишукана, насичена алюзіями та міфологічними мотивами. Улюбленою формою Зерова були сонети.
Перша публікація Зерова вийшла у 1911 році, а до жовтня 1929 року він власноруч склав картотеку своїх праць, яка налічувала 109 записів.
Найкращі твори
Основна поетична збірка Зерова — «Камена» (1924), яка містила не лише авторські вірші, а й переклади творів античних поетів. Також він писав критичні статті, рецензії та розвідки з історії літератури, залишивши цінний внесок у літературознавство. Читайте вірші Зерова у таких збірках:
- «Антологія української поезії ХХ століття»
- «Південні вірші»
- «Микола Зеров. Поезії»
Вшанування пам'яті
На честь Миколи Зерова названо кілька вулиць та провулків у різних містах України. У Києві є парк та вулиця його імені, а в Полтаві — парк Зерова. В Австралії, в університеті Монаша, є кафедра української мови та центр українських досліджень імені Зерова. Знято також документальний фільм «Соловецькі в'язні з України. Микола Зеров».
Цікаві факти
- Зеров відмінно володів латиною та перекладав «Енеїду» Вергілія.
- У шкільні роки Зеров дружив із Остапом Вишнею.
- За життя був відомий більше як критик і перекладач, а не поет.
Це чудовий шанс мати в домі частинку нашої культури , а також дає змогу ознайомитися та знайти для себе щось особливе, що найбільше відгукнеться в душі
Я ніколи не була аж такою фанаткою поезії. Вона мені подобалась, вряди-годи я її читала і щось припадало до душі. Але усе змінилось за один вечір, коли про цю антологію розповідав сам Іван Малкович: як упорядкував, як обирав поезію (спойлер не самотужки), розповідав про маловідомих українських поетів, але надважливих для літ.процесу, які є на сторінках цієї антології. А головне, ця збірка унікальна навіть своїм обʼємом і форматом, бо аналогів немає, а суто друкарськи — це експеримент, який вдався. Бо стільки сторінок в міні форматі ніколи до того не друкували, але пану Малковичу і видавцям це вдалося.
Тож за декілька днів, після презентації Івана Малковича, я придбала антологію і дуже тішуся, що поволі можу знайомитися з чудовими віршами.
