Микола Куліш

Продовжую знайомитися з театральними постановками в літературі і цього разу це ще й представник "розстріляного відродження"...

Я не знаю, як так вийшло, що комедія "Мина Мазайло" у шкільні роки пройшла мимо мене. Це ж шедевр! Як вдало, на прикладі однієї харківської сім'ї автор зображує роки українського відродження з нав'язливою політикою зросійщення. Коли більшість, гонячись за модою, наймає вчителів, що навчать правильної російської вимови, змінює свої прізвища на російський лад, а одиниці, намагаються відродити українські традиції, відновити козацькі прізвища, переконати, що бути українцем і хохлом - не одне й те саме. Ех, знову ця "лагідна українізація", яка і через сто років закінчується вбивствами і масовими знищеннями українців. Якщо ще не читали - дуже раджу! Легкий, гумористичний твір, але з яким глибоким і потужним посилом у собі.

Драма "Патетична соната" несе у собі ті ж самі посили, але в песимістичних тонах. Тут самоідентифікація українців подається через призму боротьби червоних і білих, протистояння УНР і УСРР під жовто-блакитним стягом чи червоним із золотим серпом та молотом. А головне, через зраду себе, свого кохання, своєї країни... Мені ця п'єса далася важко, адже таких "героїв" досі вистачає у нашому суспільстві.