Микола Куліш
Усі ми зі школи знаємо Миколу Куліша та його твір Мина Мазайло, чи не так?
А сьогодні можемо познайомитися з українським драматургом трохи ближче. Отже, чим він жив, які твори писав, з ким з відомих українців товаришував та чим не догодив владі – читайте далі.
| Роки життя | 18 грудня 1892 – 3 листопада 1937
|
| Місце народження | Чаплинка, Дніпровський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія, нині Херсонська область, Україна
|
| Діяльність | український письменник, режисер, драматург
|
| Мова творів | українська
|
| Напрямок | модернізм
|
Коротка біографія
Микола Гурович Куліш народився в селищі Чаплинка Дніпровського повіту (зараз це Херсонська область) 18 грудня 1892 року у селянській родині. Навчався малий Микола в церковно-парафіяльній школі, а пізніше – в Олешківському міському училищі. Вступив на історико-філологічний факультет Одеського університету, але почалася Перша світова війна, і він потрапив у Одеську школу прапорщиків, яку закінчив у 1915 році. Юнак брав участь у Першій світовій війні, а після її завершення керував органами народної освіти в Олешківському повіті й був редактором газети «Червоний Шлях».
Згодом Куліш став членом угруповань «Гарт», «Політфронт», був президентом «ВАПЛІТЕ» (вільна академія пролетарської літератури), та очолив УТОДІК (Українське товариство драматургів і композиторів). Автор активно співпрацював з театром «Березіль» та його засновником, Лесем Курбасом, з яким, до того ж, товаришував. Разом вони написали комедію «Так загинув Гуска», яка не пройшла цензуру, трагікомедію «Народний Малахій», сатиричну комедію «Мина Мазайло», і соціально-психологічну драму «Маклена Ґраса».
Микола Куліш та «Розстріляне відродження»
Микола Куліш – один із представників Розстріляного відродження. Радянська влада його критикувала та оголосила буржуазно-націоналістичним драматургом за написання «антипартійних націоналістичних п’єс» (на жаль, у той час це була поширена практика) У 1934 році драматурга заарештували та засудили до 10 років таборів, але пізніше змінили вирок на смертну кару.
Куліша розстріляли 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох Медвежогорського району в Карелії разом із Лесем Курбасом, Валер'яном Підмогильним та іншими засудженими. Подейкують навіть, що Миколу Куліша та Леся Курбаса було вбито однією кулею, проте ця інформація не підтверджена…
Видання
Найвідомішими виданнями автора є:
- «Мина Мазайло» – сатирична комедія про харківського держслужбовця Мину Мазайла, який думає, що зміна його українського прізвища розв’яже всі проблеми. В ній автор викриває явище примусової українізації у 20-х роках XX ст.
- «Маклена Ґраса» – соціально-психологічна драма про дегуманізацію суспільства та про різноманітні складності життя Польщі початку 30-х років.
- «Народний Малахій» – трагікомедія, яка порушує питання самопроголошеного фальшивого месії та того, що неможливо утвердити гуманізм та його цінності за допомогою людських жертв та утисків.
Збірки та книжки
Зібрали для вас кілька текстів, які варто прочитати просто зараз:
Я не знаю, як так вийшло, що комедія "Мина Мазайло" у шкільні роки пройшла мимо мене. Це ж шедевр! Як вдало, на прикладі однієї харківської сім'ї автор зображує роки українського відродження з нав'язливою політикою зросійщення. Коли більшість, гонячись за модою, наймає вчителів, що навчать правильної російської вимови, змінює свої прізвища на російський лад, а одиниці, намагаються відродити українські традиції, відновити козацькі прізвища, переконати, що бути українцем і хохлом - не одне й те саме. Ех, знову ця "лагідна українізація", яка і через сто років закінчується вбивствами і масовими знищеннями українців. Якщо ще не читали - дуже раджу! Легкий, гумористичний твір, але з яким глибоким і потужним посилом у собі.
Драма "Патетична соната" несе у собі ті ж самі посили, але в песимістичних тонах. Тут самоідентифікація українців подається через призму боротьби червоних і білих, протистояння УНР і УСРР під жовто-блакитним стягом чи червоним із золотим серпом та молотом. А головне, через зраду себе, свого кохання, своєї країни... Мені ця п'єса далася важко, адже таких "героїв" досі вистачає у нашому суспільстві.
