Мікаель Брюн-Арно

“Мемуари Лісу” Брюн-Арно – це справжній скарб, який заворожує з першого погляду. Перед тим, як зануритися в історію, хочеться затриматись на оформленні. Ілюстрації просто казкові – вони настільки живі й теплі, що здається, ніби ось-ось відчуєш запах лісу чи дотик м’якого моху.

Але головна магія, звісно, в самому тексті. Це одночасно легка, щемлива казка і глибока, дуже особиста історія, яка торкається непростої теми – хвороби Альцгеймера. Брюн-Арно вдалося майстерно поєднати ці два світи: дитячу казковість і дорослу серйозність. Ця книга про пам’ять, час і те, як важливо зберігати зв’язок із близькими, навіть коли здається, що спільні нитки зникають.

“Мемуари Лісу” підходять для читачів будь-якого віку. Діти знайдуть тут затишну казку, а дорослі – привід задуматися, переоцінити свої стосунки з близькими. Це той випадок, коли історія говорить із кожним своїми словами.

Оцінка? Однозначно 5 із 5. Цю книгу хочеться радити всім – вона торкає найтонші струни душі й залишається в серці надовго.

"непамʼять – то набагато серйозніша форма амнезії, страшніша за просту старечу розгубленість. вона більше скидалася на потяг, що мчить вас у минуле, проте без зворотного квитка й надії повернутися; мандрівку залізницею, станції на якій зникають після того, як ви їх проминаєте…"

тепла, щемка, дуже добра і зворушлива історія великої пригоди двох друзів. дитяча на перший погляд книга, в якій насправді приховано дорослу мудрість і знання, досвід самого автора, який багато років працював з людьми, що мають хворобу альцгеймера.

арчибальд лис працює у сімейній книгарні, він піклується про кожну книгу на полицях, памʼятає всіх відвідувачів і підбирає кожному з них книгу до смаку. одного дня до нього приходить старий друг – фердинанд кріт, трохи розсіяний, він недоладно намагається пояснити, що почав забувати власне життя, і навіть гірше – забувати кохання всього життя, милу мод. йому потрібні були написані в молодості мемуари, які буквально вчора купив невідомий відвідувач книгарні. кріт в розпачі, вся його надія була в тому, що ховалось під зеленою палітуркою мемуарів, тож лис вирішує допомогти кроту знайти того, хто купив потрібну йому книгу. починається подорож в глиб памʼяті і спогадів крота.

багато чарівних ілюстрацій, невибагливі описи літнього лісу і тварин що його населяють, цікава пригода по слідам утрачених спогадів і пошуки страшної правди. останні 60 сторінок було дуже боляче читати, а в кінці посміхалась крізь сльози від подій що призвели до фіналу. тут багато алюзій на доросле, особливо на хворобу альцгеймера – непамʼять – яка дійсно, як потяг, стирає цілу особистість. важко піклуватися про людину з такою хворобою, і так важливо знати як правильно це робити. словами лиса це пояснюється у книзі, його очами ми бачимо наслідки хвороби, діями крота ми усвідомлюємо весь її жах.

книга дійсно на будь-який вік, в ній кожен знайде те, за що полюбить до кінця.

ця історія – дивовижна суміш пригод, душевної драми та пошуку правди, яка зачіпає щось глибоко всередині кожного, навіть попри те, що це всього лиш дитяча історія.

у центрі сюжету – лис-книгар, відданий своїй сімейній справі. однак звичний хід життя руйнується, коли мер міста повідомляє, що книгарня може йому не належати. ця звістка змушує Арчибальда лиса шукати відповіді у минулому, і тут починається його велика подорож.

особливо захоплює те, як автор переплітає деталі сімейної історії Арчибальда зі спогадами його дідуся Корнеліуса. щоденники дідуся – це ключ до розв’язання таємниці. проте з кожною наступною сторінкою відчувається глибокий сум через боротьбу Корнеліуса з хворобою, що поступово забирає його розум. цей аспект додає книзі глибини та дорослого підтексту, змушуючи замислитися над важливістю пам’яті та спадщини.

книжка переповнена чарівністю: описами затишної книгарні, магії лісу та дружніх стосунків між персонажами. але за цим казковим фасадом ховається серйозна тема: як зберегти свою ідентичність і боротьбу за те, що дійсно має значення.

фінал книги змусив мене усміхатися крізь сльози (втім, як і перша частина). це історія про силу родини, прийняття втрат і справжню цінність спадку, який ми залишаємо іншим. це книга, яку хочеться перечитувати, щоразу знаходячи щось нове. вона ніби теплий плед у холодний вечір: затишна, зворушлива та незабутня.

Господи, як же я плакала над цією книжкою😭 Вона настільки ж прекрасна, наскільки й болюча. І чомусь саме ця, здавалось би, дитяча книжка зовсім вже й не така дитяча. А тема, піднята в ній, змусила мене дуже сильно замислитися над цінністю пам'яті.

🐾 Фердинанд Кріт хворий на Непам'ять. Через це він постійно губиться, втрачає речі, забуває, що хотів сказати. Але найголовніше - він має відшукати свою кохану Мод, чого зробити не може саме через Непам'ять.

🗨️ "Непам'ять — то набагато серйозніша форма амнезії, страшніша за просту старечу розгубленість. Вона більше скидається на потяг, що мчить вас у минуле, проте без зворотнього квитка й надії повернутися; мандрівку залізницею, станції на якій зникають після того, як ви їх проминаєте."

Разом з Арчибальдом Лисом, лісовим книгарем, Фердинанд Кріт рушає у мандрівку, аби знайти свою кохану і повернути власні мемуари, які можуть допомогти Фердинандові згадати, хто він та яким було його життя. Мемуари ці напередодні хтось купив у книгарні Лиса, однак той не пам'ятає, ким саме був цей незнайомець.

Спочатку я вважала, що це звичайна така собі дитяча казка. Однак я ще ніколи так не помилялась. Тут так багато болю втрати та пекла забуття. Таке щастя - мати можливість пам'ятати, ким ти є, що з твоїми рідними. Таке щастя - бути з ними поруч.

🗨️"Я завершую цю книжку з думкою про всіх тих, хто вже сів або щодня сідає на потяг, що мчить у країну Непам'яті, а також про тих, хто мусить із важким серцем лишатися на пероні". Це частинка післямови, яка розбила мене на друзки остаточно 💔

Ця "мандрівка" була прекрасною, але й неймовірно болючою. Однак я вдячна за цей досвід.

Другий том прекрасної серії книг про Арчибальда Лиса та його друзів. Тут ми зустрічаємо вже знайомих читачу Фердинанда та Руссо Кротів, однак історія наповнюється цілою купою нових персонажів, які об'єдналися заради єдиної мети - повернути Арчибальду Лису його книгарню.

Скажу чесно, після ридань над першою частиною я була впевнена, що проллю над другим томом не менше сліз. Однак цього не сталося. Натомість автор так закрутив кульмінацію сюжету і його розв'язку, що в моїй голові роїлися лише питання: "Навіщо? Якого милого було так розв'язувати цю історію?"

Я просто не очікувала, що кінцівка буде аж такою. До того ж, мені здалось, автор вже дуже поспішав, аби завершити цю історію, тому події наприкінці вже розвивалися дуже стрімко та логіка трішки втрачалась.

Але навіть не зважаючи на все це, світ Чарівнокору та його жителів прекрасний, хоч автор геть не соромиться все сильніше знущатися над долями тварин 😅

Після першої книги «Мемуарів лісу» я була в щирому захваті. Це була немов подорож до казкового світу, де тепло, затишно, і кожна сторінка огортає турботою, як плед прохолодного вечора. Тому другий том я відкривала з великим трепетом, сподіваючись знову повернутися до чарівного лісу, де живуть тварини, зовсім схожі на людей.

У цьому томі ми зустрічаємо лиса Арчібальда лише за кілька тижнів після подій першої частини. Але спокій у його книгарні тривав недовго: загадковий Вовк претендує на право власності на магазин, і щоб знайти правду, Арчібальду доведеться вирушити в пошуки записників свого діда Корнеліуса. Разом із племінником Бартоломео він занурюється у вир пригод, сповнених родинних таємниць і болючих спогадів. Ця історія торкається серця, піднімаючи теми спадщини, любові, прощення та складнощів боротьби з деменцією, яку автор називає "мозковим штормом".
Особливу атмосферу цій історії додають ілюстрації Саное. Книга приємна не лише змістом, а й оформленням – кожен її елемент ретельно продуманий і створює відчуття, що ти тримаєш у руках артефакт, в який вклали душу.

"Мемуари лісу 2" – це історія, що пахне мигдальним пирогом і шурхотом осіннього листя. Вона гріє душу, надихає й залишає приємний слід у серці. Я щиро рекомендую її до читання і з нетерпінням чекаю продовження цієї серії.

Історія про те, як у лиса Арчибальда забирають його книгарню, яка належала багато років його дідусю. І він вирушає на пошук щоденників старенького, щоб дізнатися правду про минуле і кому все таки належить книжковий магазин.

Ця книга просто ідеально підійде для затишних читань восени☺️
Тут те що любить кожен книголюб - книги, пригоди, загадки.
Мені подобається, що автор піднімає у своїх творах непрості теми, тому читати навіть дорослому буде цікаво.

Єдине, що мені неприємно було читати - невеликий уривок про ЛГБТ-персонажів…Доречі вперше на таке натрапляю у дитячій книзі. Проте мене попереджали, що таке буде👀

Але не дивлячись навіть на це - книгу додаю в улюблені цього року 🥰

Із нетерпінням чекаю на вихід третього зимового тому! Сподіваюсь у цьому році 🙃

#zymovyi_marafon

Чесно кажучи, я обрала цю книгу лише тому що вона дитяча і має багато ілюстрацій. Бо мені хотілось чогось по дитячому легкого, але не завжи, те що дитяче - легке.
Мені подобається, що в дитячі книжки вкладають сенс і мені здається за допомогою такої літератури діти стають чуйнішими до навколишнього середовища, до оточуючих їх людей, особоливо до похилих.

🎬Мені прийшов на думку фільм, який по сюжету трохи схожий. "Щоденник пам'яті". Якщо ви ще не зрозуміли чому , то читаючи далі думаю зрозумієте, а ще краще перегляньте фільм.

Кріт Фердинант прийшов у книгарню лиса Арчибальда для того щоб знайти книгу, яка б допомогла йому згадати про його життя. Але він трохи не встиг. Буквально в нього перед носом її забрали, чому кріт дуже засмутився. Дивлячись на все це лис вирішив допомогти свому старому другу і вони вирушили в пригоду на пошуки пазлів пам'яті Фердинанда. Шлях був довгий і болючий, адже пам'ять скривала стільки болючих моментів, які Непам'ять вкрала.

🍃Мені було шкода споглядати за бідним кротом, який по троху згадував про своє минуле але наступної хвилини спогади втікали між пальців та пелена туману на очах затуляла шлях.
Жахливо усвідомлювати, що найкращі роки твого життя пожирає Непам'ять. Що з твоєї пам'яти зникає все , що пов'язано з коханням твого життя і загалом саме кохання. Але десь глибоко глибоко в серці вона залишила свій відбиток і не дає спокою, поки не згадаєш все аби все втратити.

Мемуари лісу!🦊🌳

Ця книга закохала мене в себе спочатку обкладинкою та ілюстраціями. Вони такі яскраві та в надзвичайно теплих тонах намальовані. Я просто обожнюю ліс, його кольори, величні дуби, стрункі ялинки… звірів та атмосферу. Можливо це повʼязано з тим, що я народилася та виросла поряд із гарними Кремінськими лісами, що на Луганщині.
Коли я відкрила книгу, там виявилась подвійна обгортка з невеличким текстом про автора, дуже цікаво було спочатку дізнатися хто написав цей твір. Далі від першої сторінки до останньої як на одному диханні я читала та проживала історію лісових тварин.
Дуже гарно написано, дуже цікава історія і така важлива тема, про хворобу «не памʼять». Про те як звірі допомагають один одному, про справжню дружбу та кохання. Я читала сама, читали разом із дітьми, бо історія захоплює усіх. Дуже гарні ілюстрації доповнюють та ще ширше розкривають персонажів, створюють казкову атмосферу.

Дуже дякую видавництву Nasha idea за можливість поринути в цю історію, познайомитися з героями Чарівнокорів та подорожувати з ними. Цей твір один з найулюбленіших в моїй бібліотеці.🦊🧡🫶🏻 Щиро рекомендую від усього серця!♥️

друга частина мемуарів лісу не менш захоплива... сповнена сімейних загадок і драматичних подій. лис Арчебальд вузлик за вузликом розпутує клубок сімейної історії, в пошуках істин.
якщо ви вразливі до ЛГБТ тематики то знайте - вона є в книзі. але від цього менше книжку радити не стану! бо вона прекрасна, як справжня казка!

Ніжна, чуттєва книжка, яка м'яко знайомить маленького читача з дорослими проблемами... Історія сповнена добра і хеппі-ендів, як кожна казка... Іллюстрації переносять тебе і занурюють в світ лісових жителів і надають можливість відчути як хрустять сухі гілки під ногами.

Плачу...
Це така зворушлива книга!
Із неймовірним сенсом та ідеєю....
Добра історія для дітей про хворобу НеПам'ять.
Відтак, автор підіймає важливі питання, сприяє формуванню світогляду малечі на тлі доброї, теплої історії, (ПЕРЕ?)насиченої позитивними героями.
Однозначно рекомендую всім книгу, це скарб для діток )))