Мікаель Брюн-Арно

Господи, як же я плакала над цією книжкою😭 Вона настільки ж прекрасна, наскільки й болюча. І чомусь саме ця, здавалось би, дитяча книжка зовсім вже й не така дитяча. А тема, піднята в ній, змусила мене дуже сильно замислитися над цінністю пам'яті.

🐾 Фердинанд Кріт хворий на Непам'ять. Через це він постійно губиться, втрачає речі, забуває, що хотів сказати. Але найголовніше - він має відшукати свою кохану Мод, чого зробити не може саме через Непам'ять.

🗨️ "Непам'ять — то набагато серйозніша форма амнезії, страшніша за просту старечу розгубленість. Вона більше скидається на потяг, що мчить вас у минуле, проте без зворотнього квитка й надії повернутися; мандрівку залізницею, станції на якій зникають після того, як ви їх проминаєте."

Разом з Арчибальдом Лисом, лісовим книгарем, Фердинанд Кріт рушає у мандрівку, аби знайти свою кохану і повернути власні мемуари, які можуть допомогти Фердинандові згадати, хто він та яким було його життя. Мемуари ці напередодні хтось купив у книгарні Лиса, однак той не пам'ятає, ким саме був цей незнайомець.

Спочатку я вважала, що це звичайна така собі дитяча казка. Однак я ще ніколи так не помилялась. Тут так багато болю втрати та пекла забуття. Таке щастя - мати можливість пам'ятати, ким ти є, що з твоїми рідними. Таке щастя - бути з ними поруч.

🗨️"Я завершую цю книжку з думкою про всіх тих, хто вже сів або щодня сідає на потяг, що мчить у країну Непам'яті, а також про тих, хто мусить із важким серцем лишатися на пероні". Це частинка післямови, яка розбила мене на друзки остаточно 💔

Ця "мандрівка" була прекрасною, але й неймовірно болючою. Однак я вдячна за цей досвід.

Другий том прекрасної серії книг про Арчибальда Лиса та його друзів. Тут ми зустрічаємо вже знайомих читачу Фердинанда та Руссо Кротів, однак історія наповнюється цілою купою нових персонажів, які об'єдналися заради єдиної мети - повернути Арчибальду Лису його книгарню.

Скажу чесно, після ридань над першою частиною я була впевнена, що проллю над другим томом не менше сліз. Однак цього не сталося. Натомість автор так закрутив кульмінацію сюжету і його розв'язку, що в моїй голові роїлися лише питання: "Навіщо? Якого милого було так розв'язувати цю історію?"

Я просто не очікувала, що кінцівка буде аж такою. До того ж, мені здалось, автор вже дуже поспішав, аби завершити цю історію, тому події наприкінці вже розвивалися дуже стрімко та логіка трішки втрачалась.

Але навіть не зважаючи на все це, світ Чарівнокору та його жителів прекрасний, хоч автор геть не соромиться все сильніше знущатися над долями тварин 😅

Після першої книги «Мемуарів лісу» я була в щирому захваті. Це була немов подорож до казкового світу, де тепло, затишно, і кожна сторінка огортає турботою, як плед прохолодного вечора. Тому другий том я відкривала з великим трепетом, сподіваючись знову повернутися до чарівного лісу, де живуть тварини, зовсім схожі на людей.

У цьому томі ми зустрічаємо лиса Арчібальда лише за кілька тижнів після подій першої частини. Але спокій у його книгарні тривав недовго: загадковий Вовк претендує на право власності на магазин, і щоб знайти правду, Арчібальду доведеться вирушити в пошуки записників свого діда Корнеліуса. Разом із племінником Бартоломео він занурюється у вир пригод, сповнених родинних таємниць і болючих спогадів. Ця історія торкається серця, піднімаючи теми спадщини, любові, прощення та складнощів боротьби з деменцією, яку автор називає "мозковим штормом".
Особливу атмосферу цій історії додають ілюстрації Саное. Книга приємна не лише змістом, а й оформленням – кожен її елемент ретельно продуманий і створює відчуття, що ти тримаєш у руках артефакт, в який вклали душу.

"Мемуари лісу 2" – це історія, що пахне мигдальним пирогом і шурхотом осіннього листя. Вона гріє душу, надихає й залишає приємний слід у серці. Я щиро рекомендую її до читання і з нетерпінням чекаю продовження цієї серії.

Історія про те, як у лиса Арчибальда забирають його книгарню, яка належала багато років його дідусю. І він вирушає на пошук щоденників старенького, щоб дізнатися правду про минуле і кому все таки належить книжковий магазин.

Ця книга просто ідеально підійде для затишних читань восени☺️
Тут те що любить кожен книголюб - книги, пригоди, загадки.
Мені подобається, що автор піднімає у своїх творах непрості теми, тому читати навіть дорослому буде цікаво.

Єдине, що мені неприємно було читати - невеликий уривок про ЛГБТ-персонажів…Доречі вперше на таке натрапляю у дитячій книзі. Проте мене попереджали, що таке буде👀

Але не дивлячись навіть на це - книгу додаю в улюблені цього року 🥰

Із нетерпінням чекаю на вихід третього зимового тому! Сподіваюсь у цьому році 🙃

#zymovyi_marafon

Чесно кажучи, я обрала цю книгу лише тому що вона дитяча і має багато ілюстрацій. Бо мені хотілось чогось по дитячому легкого, але не завжи, те що дитяче - легке.
Мені подобається, що в дитячі книжки вкладають сенс і мені здається за допомогою такої літератури діти стають чуйнішими до навколишнього середовища, до оточуючих їх людей, особоливо до похилих.

🎬Мені прийшов на думку фільм, який по сюжету трохи схожий. "Щоденник пам'яті". Якщо ви ще не зрозуміли чому , то читаючи далі думаю зрозумієте, а ще краще перегляньте фільм.

Кріт Фердинант прийшов у книгарню лиса Арчибальда для того щоб знайти книгу, яка б допомогла йому згадати про його життя. Але він трохи не встиг. Буквально в нього перед носом її забрали, чому кріт дуже засмутився. Дивлячись на все це лис вирішив допомогти свому старому другу і вони вирушили в пригоду на пошуки пазлів пам'яті Фердинанда. Шлях був довгий і болючий, адже пам'ять скривала стільки болючих моментів, які Непам'ять вкрала.

🍃Мені було шкода споглядати за бідним кротом, який по троху згадував про своє минуле але наступної хвилини спогади втікали між пальців та пелена туману на очах затуляла шлях.
Жахливо усвідомлювати, що найкращі роки твого життя пожирає Непам'ять. Що з твоєї пам'яти зникає все , що пов'язано з коханням твого життя і загалом саме кохання. Але десь глибоко глибоко в серці вона залишила свій відбиток і не дає спокою, поки не згадаєш все аби все втратити.

Мемуари лісу!🦊🌳

Ця книга закохала мене в себе спочатку обкладинкою та ілюстраціями. Вони такі яскраві та в надзвичайно теплих тонах намальовані. Я просто обожнюю ліс, його кольори, величні дуби, стрункі ялинки… звірів та атмосферу. Можливо це повʼязано з тим, що я народилася та виросла поряд із гарними Кремінськими лісами, що на Луганщині.
Коли я відкрила книгу, там виявилась подвійна обгортка з невеличким текстом про автора, дуже цікаво було спочатку дізнатися хто написав цей твір. Далі від першої сторінки до останньої як на одному диханні я читала та проживала історію лісових тварин.
Дуже гарно написано, дуже цікава історія і така важлива тема, про хворобу «не памʼять». Про те як звірі допомагають один одному, про справжню дружбу та кохання. Я читала сама, читали разом із дітьми, бо історія захоплює усіх. Дуже гарні ілюстрації доповнюють та ще ширше розкривають персонажів, створюють казкову атмосферу.

Дуже дякую видавництву Nasha idea за можливість поринути в цю історію, познайомитися з героями Чарівнокорів та подорожувати з ними. Цей твір один з найулюбленіших в моїй бібліотеці.🦊🧡🫶🏻 Щиро рекомендую від усього серця!♥️

друга частина мемуарів лісу не менш захоплива... сповнена сімейних загадок і драматичних подій. лис Арчебальд вузлик за вузликом розпутує клубок сімейної історії, в пошуках істин.
якщо ви вразливі до ЛГБТ тематики то знайте - вона є в книзі. але від цього менше книжку радити не стану! бо вона прекрасна, як справжня казка!

Ніжна, чуттєва книжка, яка м'яко знайомить маленького читача з дорослими проблемами... Історія сповнена добра і хеппі-ендів, як кожна казка... Іллюстрації переносять тебе і занурюють в світ лісових жителів і надають можливість відчути як хрустять сухі гілки під ногами.

Плачу...
Це така зворушлива книга!
Із неймовірним сенсом та ідеєю....
Добра історія для дітей про хворобу НеПам'ять.
Відтак, автор підіймає важливі питання, сприяє формуванню світогляду малечі на тлі доброї, теплої історії, (ПЕРЕ?)насиченої позитивними героями.
Однозначно рекомендую всім книгу, це скарб для діток )))

"Мемуари лісу" - це зворушлива історія про дружбу, втрати, пам'ять та силу кохання. Автор, Мікаель Брюн-Арно, майстерно створює атмосферу затишку та казки, яка занурює читача у світ лісових мешканців.😻

Головний герой книги - старий кріт Фердинанд, який починає втрачати пам'ять. Він згадує про свої мемуари, які написав багато років тому і залишив у книгарні мудрого лиса Арчибальда. Фердинанд вирушає у подорож, щоб знайти свою книгу та повернути спогади.🫀🫶

Разом з Арчибальдом він мандрує лісом, зустрічаючи нових друзів і ворогів, розгадуючи таємниці минулого та борючись зі своїми страхами.

"Мемуари лісу" - це не просто книга про пригоди. Це глибока історія про те, як важливо цінувати кожен момент життя, берегти близьких людей та ніколи не здаватися. Автор змушує читачів замислитися над сенсом життя, важливістю сім'ї та дружби, а також над тим, що таке справжня щасливість.

Дякую за чудові ілюстрації Саное, які доповнюють атмосферу казки та роблять читання ще більш приємним. Її малюнки зворушливі, емоційні та детальні, що допомагає краще відчути світ книги та її персонажів.

"Мемуари лісу" - це книга, яка сподобається читачам будь-якого віку. Це чуттєва історія, яка торкнеться вашого серця та надовго залишиться у вашій пам'яті.🥹

Автор книги "Мемуари лісу" – відомий письменник і ілюстратор, який багато років працював з людьми, що мають хворобу Альцгеймера. "Мемуари лісу" – це не просто історія, а своєрідний терапевтичний засіб, який допомагає читачам зрозуміти і пережити складні емоції, пов'язані з втратою пам'яті і старістю. Автор з великим тактом і делікатністю підходить до цих тем, створюючи теплі, затишні і зворушливі історії, які знаходять відгук у серцях багатьох читачів.

Ключовим персонажем є Арчибальд Лис, власник книгарні, де кожна книга продається лише в одному примірнику і чекає саме свого читача. Перша частина циклу розповідає історію Фердинанда Крота, який захворів на "непамʼять" і тепер шукає свої мемуари, щоб згадати, що сталося з коханням його життя – Мод.

Ця історія зворушує до глибини душі, адже вона наповнена теплом, любов'ю і сумом. Її важко віднести до конкретного жанру чи вікової категорії, адже вона підійде всім, хто шукає затишок і емоційність у книгах. Я не плакала, але мене ця книга дуже вразила. Такі книги дуже важливі, вони залишають слід у серці. Окрім цього, книга дуже гарно оформлена: теплі ілюстрації та скетчі в кінці просто неймовірні.

Плюси книги:
• Дуже тонка і щира тема старості, втрати пам'яті та боротьби з цим страшним недугом.
• Милі, добрі та щирі персонажі. Цю історію сміливо можна читати разом з дітками.
• Гарні декорації, приємна лісова атмосфера, в яку легко зануритися.
• Чудові ілюстрації

Мінуси книги:
• Всі персонажі такі добрі, що аж оскому викликає. Драма присутня, але не вистачає яскравих подій та антигероїв.
• Постійні повтори виразів "твою ж черешню" й "каструльки мої".
• Фінал, який здається мені не дуже логічним.

Розумію, що це дитяча історія про дорослу проблему у казковому світі, мені все ж хотілося більше логіки. Трохи схоже на «Вітер у вербах». Тому мені важко однозначно оцінити книгу, адже розумію її важливість і актуальність для багатьох читачів. Хоч вона не стала для мене улюбленою, але продовження читатиму залюбки.

🦉 Дитяча історія з недитячою драмою, що розповідає про переживання втрати.

Важко говорити про цю книгу обʼєктивно, бо я не та людина, для якої вона написана.
Це трохи сумна, але мила і тепла казка-квест, що розповідає про крота, що втрачає пам’ять - через вік і хворобу, і не може пригадати дещо дуже важливе.
Всі його спогади зберіглися в мемуарах, які раптом зникли, і протягом книги він намагатиметься знайти їх та відповідь на найважливіше запитання.
Очами дитини, мабуть, історія дуже заплутана і загадкова, але я швидко зрозуміла, у чому насправді справа.

Хоча одна з інтриг - про те, хто саме приховує ті мемуари - трималась трохи довше.

Історія дуже щемка, навіть як на дорослого. Дуже красива і чуттєва.
А ще я у захваті від евфемізму для лайки - «Твою черешню!» 😁 Чудова робота автора і перекладача❤️‍🔥 Вживатиму тепер постійно😅

І дуже гарні ілюстрації, не можу не звернути на це увагу.

Не певна, чи можу радити цю книгу дорослим - бо все ж вона дуже дитяча, але дітям десь молодшого шкільного віку точно варто почитати. Або ж почитати разом з дітьми.