Автор книги "Мемуари лісу" – відомий письменник і ілюстратор, який багато років працював з людьми, що мають хворобу Альцгеймера. "Мемуари лісу" – це не просто історія, а своєрідний терапевтичний засіб, який допомагає читачам зрозуміти і пережити складні емоції, пов'язані з втратою пам'яті і старістю. Автор з великим тактом і делікатністю підходить до цих тем, створюючи теплі, затишні і зворушливі історії, які знаходять відгук у серцях багатьох читачів.
Ключовим персонажем є Арчибальд Лис, власник книгарні, де кожна книга продається лише в одному примірнику і чекає саме свого читача. Перша частина циклу розповідає історію Фердинанда Крота, який захворів на "непамʼять" і тепер шукає свої мемуари, щоб згадати, що сталося з коханням його життя – Мод.
Ця історія зворушує до глибини душі, адже вона наповнена теплом, любов'ю і сумом. Її важко віднести до конкретного жанру чи вікової категорії, адже вона підійде всім, хто шукає затишок і емоційність у книгах. Я не плакала, але мене ця книга дуже вразила. Такі книги дуже важливі, вони залишають слід у серці. Окрім цього, книга дуже гарно оформлена: теплі ілюстрації та скетчі в кінці просто неймовірні.
Плюси книги:
• Дуже тонка і щира тема старості, втрати пам'яті та боротьби з цим страшним недугом.
• Милі, добрі та щирі персонажі. Цю історію сміливо можна читати разом з дітками.
• Гарні декорації, приємна лісова атмосфера, в яку легко зануритися.
• Чудові ілюстрації
Мінуси книги:
• Всі персонажі такі добрі, що аж оскому викликає. Драма присутня, але не вистачає яскравих подій та антигероїв.
• Постійні повтори виразів "твою ж черешню" й "каструльки мої".
• Фінал, який здається мені не дуже логічним.
Розумію, що це дитяча історія про дорослу проблему у казковому світі, мені все ж хотілося більше логіки. Трохи схоже на «Вітер у вербах». Тому мені важко однозначно оцінити книгу, адже розумію її важливість і актуальність для багатьох читачів. Хоч вона не стала для мене улюбленою, але продовження читатиму залюбки.