Це ніжна й водночас пронизлива історія про страх бути не таким, про відсторонення, яке ховається за звичними посмішками, і про дивних істот - зовні й всередині нас. Манґа несе глибоку думку про те, як ми, люди, живемо у світі порівнянь і суперництва, забуваючи про щось важливе: «Люди - створіння, яких хлібом не годуй, тільки дай помірятися досягненнями». Цей рядок болісно правдивий, бо показує, як часто наші вчинки керуються не добротою, а бажанням бути «кращими». Але крізь цю зовнішню жорсткість історія промовляє про страх - той, що зупиняє нас перед невідомим: «Нічого не поробиш з тим, що всі бояться незрозумілих їм речей». Це просте речення пояснює, чому ми так часто відштовхуємо тих, хто не схожий на нас. Бо не розуміємо. А отже боїмося. Та найголовніше, чому варто прочитати цю історію - вона закликає до сміливості. До спроби. До відкритого погляду: «За дивними речами може приховуватися щось цікаве. Та навіть не спробувати про це дізнатися - страшенне марнотратство». Ці слова залишають слід. Бо ми всі щось втрачаємо, коли не ризикуємо дізнатися більше. Це історія про людяність. Про прийняття. І про маленькі кроки до великої доброти.