Мічіо Кайку

Коли читаєш цю книжку, то усвідомлюєш: як бурхливо розвивається наука останніми десятиліттями і скільки нових знань про людину відкрито навіть останніми роками.

Дуже цікава інформація про еволюцію людського мозку, його будову, механізми функціонування і «відповідальність» кожної з його частин. Причому основний масив знань про мозок, як виявляється, отриманий останніми двома-трьома десятиліттями, завдяки таким технологіям, як МРТ (магнітно-резонансна томографія), ЕЕГ (електроенцефалографія), ПЕТ (позитронно-емісійна томографія), ТЕС (транс краніальна електромагнітна стимуляція, МЕГ (мангітоенцефалограція) тощо.

Хіба не фантастично, що від ока до мозку по зоровому нерву за 1 секунду проходить 9 млн. бітів інформації! А ми отримуємо інформацію не тільки через зір, а від п’яти органів чуття. Це ж який «комп’ютер» знаходиться у нашій голові, що здатен це все моментально опрацьовувати, приймати якісь рішення, народжувати емоції… Вчені кажуть, що за нинішніх технологій гіпотетичний комп’ютер, який міг би відтворити роботу людського мозку, займав би територію як місто Нью-Йорк.

Незвично прочитати про самосвідомість не з філософської чи психологічної точки зору, а з погляду фізики та нейробіології. А визначення людської свідомості, яку фізик Кайку називає «особливою формою свідомості, що створює модель світу, а тоді прогнозує її розвиток у часі, оцінюючи минуле, щоб змоделювати майбутнє», ще раз підтверджує моє переконання як гуманітарія, що без знання і оцінки історії ми не можемо змалювати вірну картину свого майбутнього, а потім втілити її. А ще й досліди нейробіологів вказують на те, що у згадуванні минулого й у моделюванні майбутнього задіяні ті самі ділянки мозку.

Вже нині нейробіологи проводять багато цікавих експериментів, що докорінно змінять наше майбутнє. Так, за допомогою електромагнетизму можна досліджувати думки людини, надсилати телепатичні повідомлення, телекінетично керувати довколишніми об’єктами, записувати спогади і, можливо, навіть підвищувати наш інтелект.

Чи не видається фантастикою, наприклад, кіберпротезування? Коли нейронні сигнали мозку перекладаються комп’ютером на змістовні команди, що дає змогу повністю паралізованій людині рухати штучними кінцівками самою силою думки і переміщати об’єкти в реальному світі… Зараз це вже реальність!

А скоро, як кажуть вчені, «силою думки ми зможемо телефонувати, сплачувати рахунки, керувати автомобілем, призначати зустрічі, створювати прекрасні симфонії й інші твори мистецтва».

А ще – про природу сновидінь і можливості їх сканування та візуалізації, про перспективи зміни свідомості й керування нею, про природу й механізми психічних розладів та хвороб, і звичайно ж – про можливість і реальність створення штучного розуму.

Мабуть, ще років 25 тому я б назвав таку книгу науково-фантастичною. Але зараз чітко усвідомлюю – це реальна дійсність і реальне майбутнє!