Мені Мюріел Дові

"Самотність, хоча і з деякими зауваженнями, чоловікові дозволена, але із самотньої жінки можуть кепкувати. Громадськість люто обурюється висновком про те, що жінка, особливо досить легковажна молода жінка, щаслива у своїй самотності і не прагне вийти заміж". Ви колись подорожували самостійно? Я ніколи. А от авторка цієї книжки мандрувала Карпатами сама, у 1890 році. Після повернення додому, у Шотландію, вона написала книжку про свою подорож. У ті часи це була Австро-Угорська імперія. Німецька мова, польська, українська - і дівчина з Шотландії. Дівчина, яка знає ще німецьку і французьку, то якось порозумілася. Їхала до Коломиї потягом, потім у гори кінно. Знайомилася з місцевим народом, звичаями, кухнею. Цікава розповідь про традиційні страви, як от банош. І про випікання перепічки: описано так апетитно, живий вогонь, все таке - і їй було не смачно. Тобто Мені досить відверта, і щиро пише, що їй не сподобалося. А загалом це мандрівні нотатки людини з першого світу до аборигенів. Бідність і неосвіченість місцевих селян змальовували Стефаник, Черемшина, Федькович, Ірчан, і шотландська дівчина не стає винятком, хіба що її текст менш художній. Чтиво цікаве насамперед описом подорожі, оцим спільним простором галицьких містечок із західною Європою. Мені знайомі місця, про які пише Мені, і ось можна почитати погляд чужої людини на життя наших предків.

Анонім

Книжка важлива сама по собі. Як один із ранніх тревелогів. Мандри жінки зі Шотландії 1890 року - Карпатами. ⠀ Одразу аналогії зринають зі Софією Яблонською (але та подорожувала трохи пізніше, вже в 30-х роках ХХ століття Китаєм, Азією). ⠀ Одразу про мінус - слабкий переклад, тому якоїсь насолоди від тексту я не отримала взагалі, дочитала із принципу. Про обкладинку я взагалі промовчу (хоча ні - та дівчина взята з якогось раннього чи може першого видання англійською, а от фон 😱). ⠀ Є багато цікавих роздумів, зокрема й феміністичних. ⠀ Дівчина смілива і самостійна, така собі "кобіта". Але в мене під час читання часто виникали суперечливі враження про неї. Від раціональної та відкритої до життя й пригод - до гордливої й закритої. ⠀ Описи гуцулів, їхнього побуту, страв, одягу без надмірних деталей, якраз щоб уявити. ⠀ Квіточка на торті, якої я очікувала, бо анонсувалося, що вона проїжджала й через Лемберг, виявилася нічим. Бо як тільки пішла згадка про Львів, вона чомусь почала писати про Краків. І на цій ноті все скінчилося. ⠀ Отже, прочитала не лише для галочки. Але видавати такий раритет в поганому перекладі, вирвиоко обкладинці і без наукового/історичного/культурологічного коментаря чи приміток - халтура повна! Не розумію, навіщо взагалі тоді видавати було таку книжку.

Анонім