Сортування:
1
Котолог
+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
1936 рік. Австрія. Штефан Нойман - юнак із заможної шанованої сім'ї євреїв мріє стати письменником, писати п'єси і познайомитися зі Стефаном Цвейгом. Зофі Гелена Перґер - обдарована математичним складом розуму, донька редакторки місцевої газети, яка не боїться писати правду. Вольтер Нойман - маленький братик Штефан, який зачарував мене своєю дитячою безпосередністю, щирістю, людяністю, добротою. Штефан подружився із Зофі, у них багато спільних тем про театр, літературу, підземелля Відня, вони мріють про майбутнє та в березні 1938 року нацисти перекреслили всі їхні мрії. Роман написаний на реальних подіях на основі програми "Кіндертранспорт", яку очолювала Гертруда Вейсмюллер-Меєр, в народі - тітонька Трюйс. Вона, ризикуючи своїм життям, врятувала понад десять тисяч єврейських дітей від нацистів. Почитайте, за нагоди, про цю жінку, її вчинок захоплює. Емоційна книга про людяність, добро, героїзм, самопожертву, дружбу. Проводила паралелі з нашим теперішнім. Одразу перед очима кадри, як батьки писали на спинах своїх дітей їхні та свої імена, номери телефонів; як маленький хлопчик з пакетом в руці відчайдушно плакав, перетинаючи кордон; як одинадцятирічний хлопець із Запоріжжя самостійно дістався до Словаччини, де його зустріли волонтери. Ставила себе на місце тих батьків, які віддавали дітей бозна-куди, аби лише вони вижили. Мені дуже хотілося іншого фіналу цієї книги, але маємо, що маємо. Дуже рекомендую.
Анонім
Ця історія написана на основі відомостей про справжню програму «Кіндертранспорт», яку очолювала Гертруда Вейсмюллер-Меєр, активістка голландського руху опору. За час своєї діяльності жінка змогла вивезти близько десяти тисяч єврейських дітей. Діти називали її "тітонькою Трюйс". Головні герої двоє дітей, що проживають у Відні: - Штефан Нойман, син власника шоколадної фабрики, який мріє стати письменником, єврей. - Софі-Гелена - дівчина геніальний математик, її мати відома журналістка, що писала про злочини нацистів, саме це поставило життя дівчини під загрозу. Поряд з тим ми бачимо і історію життя Гертруди Вейсмюллер-Меєр - бажання народити дитину, не можливість її виносити, та безмірна любов чоловіка, який підтримував і розумів її. Найбільше запам'яталась цитата жінки: "Ми не маємо власних дітей, бо наше покликання рятувати чужих. А якщо б в нас були свої діти, ми б більше дорожили собою. І тоді тисячі дітей не було б кому рятувати". Дуже важка історія, непрості часи (окупація німцями Відня), жахливі історичні події (арешти і вбивства євреїв). І поряд з тим ми бачимо людей, що намагаються врятувати з цього пекла хоча б дітей. Важко читати, як матері віддають дітей чужим людям, знаючи що ніколи їх не побачать, не впевнені, що вони виживуть. Штефан і Софі вижили і це найголовніше. А поряд з ними вижили і отримали другий шанс тисячі інших дітей. Все це завдячуючи відвазі голландських жінок. В цій книзі я вперше прочитала про такий історичний факт, як "Кіндертранспорт". Історія буде цікава любителям історичної прози.
Анонім
«Останній потяг до Лондона» – це захоплива історія, яка поєднує в собі атмосферу Великої Британії часів Другої світової війни, глибокі емоції та неймовірну силу волі головних героїв. Книга Рейчел Хоун розповідає про молодих жінок, які, зраджені війною та її жорстокими реаліями, змушені приймати важливі рішення, що змінюють їхні життя. Історія зосереджена на двох головних лініях: на одному боці – це жінки, що намагаються вижити в умовах війни, і на іншому – їхній стосунок із родинами та їхня боротьба за те, щоб не бути зломленими обставинами. Напруга та емоційна глибина персонажів створюють потужний емоційний фон, через який читач відчуває кожен момент переживань героїв. Книга вражає своєю здатністю передавати важливі соціальні й моральні питання, зокрема боротьбу за права жінок, їхнє місце у світі та їхнє ставлення до кохання й втрат. Лондон як фон, його темні вулички та напружена атмосфера війни, стають ще одним персонажем, котрий підсилює емоційне забарвлення твору. Сюжет неодноразово змушує задуматися над питаннями долі, вибору та важливості кожного дня, адже кожен момент у воєнний час може стати останнім. Це книга, яка вчить цінувати життя, навіть коли воно здається безнадійним. «Останній потяг до Лондона» — це потужний, емоційно насичений роман, який варто прочитати кожному, хто шукає в літературі не тільки розвагу, але й глибину, яка змушує задуматися про те, що насправді важливо в житті.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях