Мая Люнде

📍 "Я тужу за сонцем, як тужу за мамою, несподівано подумала я, хоча й не знала, яка вона - весна чи як це - мати маму. Знала лише, що туга продірявила мене наскрізь і ті діри нічим не затулити, навіть міцно притиснувши до себе книжку."©️

👣 Пірнути в атмосферу цієї книги було дуже просто, адже ми живемо у ній останні два місяці... Дощ, дощ, злива, хмарно, дощ... Вийти на прогулянку - ні! Вийти з дому без парасольки - можливо, але на годинку-дві максимум. Радіти кількахвилинним променям сонця - так, так, так!!!

☔️ Лілея живе в селищі, де здається, що час зупинився. Тут так часто йде дощ, що гумові чоботи та плащі стали постійними супутниками, сирість проникла в усі шпаринки, а голод і холод дошкуляють настільки, що діти майже не ростуть. Єдина радість - це Лілеїн дідусь та його теплиця, де він вирощує городину і щотри дні частує нею жителів.

🌅 Так було не завжди. Колись тут світило сонце, а пори року змінювали одна одну. Лілея знає, що колись у неї була велика сім'я, але нині мало що пам'ятає про них.

💧 І так буде лише до того моменту, як Лілея порушить найсуворішу заборону НІКОЛИ НЕ ЗАХОДИТИ В ТЕПЛИЦЮ! Дівчинка дізнається страшну таємницю, а за нею почне розплутуватися клубок подій із минулого, необдуманих вчинків теперішнього, які вплинуть на майбутнє всього селища.

🥀 Мая Люнде планувала написати серію книг про пори року. ВСЛ уже видав першу частину "Снігова сестричка" про зиму, а от "Стражниця сонця" - про весну.

🌈 Ця історія, вона як ілюстрований Гаррі Поттер, але від скандинавських творців. Ліза Айсато настільки вдало передала атмосферу книги, що здається, я відчувала і ту мряку, і перші сонячні промені, і неймовірну спеку на своїй шкірі.

🌞 Видавництво рекомендує цю історію для молодшого та середнього шкільного віку, але й дорослі отримають естетичну насолоду.