Марічка Паплаускайте

Це, мабуть, єдина книга, над кожним розділом якої я не могла стримати сліз. Бо майже кожен розділ викликає потужні флешбеки у 24 лютого. Але разом з тим вона нагадує про ту неймовірну єдність і взаємопідтримку, яку ми надавали один одному без роздумів і очікувань 🫂. Це нон-фікшн про Укрзалізницю, її працівників і їхню роботу у перші дні повномасштабного вторгнення - тут є інтервʼю топменеджерів, особисті історії провідників, диспетчерів, чергових по станції, розповіді про приїзд іноземних чиновників (зокрема і Бориса Джонсона), а також деякі історичні факти - наприклад про те, чому у нас ширина колій відрізняється від інших країн, крім тих, з якими не хотілося б мати надалі нічого спільного.

Анонім

Книга Марічки Паплаускайте "Потяг прибуває за розкладом. Історії людей і залізниці" — це не просто збірка оповідань, а справжня подорож у світ, де людські долі тісно переплітаються із залізницею. Це твір, який чіпляє за живе, змушує задуматися і відчути всю палітру емоцій – від щемливого суму до тихої надії.

Анонім

Марічка Паплаускайте "Потяг прибуває за розкладом" 📖 В-цтво Лабораторія 📚 Історії людей і залізниці. Скільки людей зустрічаємо в нашому житті, а героїв виділяємо не всіх. Ось наша Укрзалізниця. Нам важко уявити як вони жили, а точніше, виживали у перші дні, місяці війни. Скількох людей, родин, їхніх тварин було врятовано і вивезено туди, де безпечніше. На залізниці багато керівників і складна структура. Та ніхто не був готовий до такого розвороту воєнних подій. Але від того, чи вистоїть залізниця, залежало чи встоїть країна. Ворожі війська обстрілювали вокзали, мости, колії. Потрібно було це все швидко ремонтувати. Від початку війни в Україні загинуло 606 залізничників. Це історія про сміливих і стійких залізничників. _ Вона тиждень була на зміні і ще не знала, що зміна триватиме кілька місяців. __ Мені серце боліло, коли я бачив вагони, де ні дихнути , ні сісти, і провідників, на яких всі скидали агресію. __ Щовечора я писала друзям в чат, що ми лягаємо спати. Це було своєрідне прощання. А вранці писала, що ми пережили ніч. __ Як це в одну мить втратити все, що встиг нажити? __ Перед приходом на залізницю в мене народилася Ксюша, і я пам'ятаю, як сказав дружині: дочка виросте й буде пишатися, що ці потяги її татко запускав. Мені хочеться змінити для неї країну. __ Дякую за щемкі історії ❤️

Анонім