Ця книга не варта часу й коштів, бо це не повноцінний роман, а чернетка. Короткі речення, які між собою не завжди пов’язані (тобто картинка не клікає, образ і занурення не приходять), бо відсутня стилістична складова оповіді. Подекуди трапляються навіть технічні помилки, що лише підсилює відчуття недопрацьованості. Тут у нас аристократія, але… лише на словах. Поведінка, мислення, навіть мова персонажів більше нагадують «золоту молодь» звичайних багатіїв: акцент на брендах, поверхневі описи дорогого життя, туристичні звички замість культурної глибини. Усе це виглядає як демонстрація статусу, а не як органічна частина світу. Сюжетні переходи теж часто виглядають непропрацьованими: героїня спочатку діє без зрозумілої мотивації, а пояснення з’являється вже постфактум у діалозі. Через це створюється враження, що логіка подій не вибудувана заздалегідь, а додається в процесі. (Наприклад: поговорила з подругою про дивні сни, але коли наступний раз він зʼявився, то побігла до матері подруги. Чому? Додумайте самі) Загалом персонажі тут виглядають штучними. Героїня не має цілісної ідентичності, наче збірна солянка рис, які між собою ніяк не поєднані. Зроблю припущення, що авторка вирішила запхнути себе в роман, бо таке трапляється коли прописуєш себе. Описати когось завше легше, ніж себе. Ці висновки зроблені, через мову, поведінку та опис подорожей. Також головну героїню наче не турбує все навколо, бо вона нічого не ставить під сумнів: лікарі кажуть, що її витягли з того світу після аварії і на неї лише подряпини. Та й шо, звична справа; щоденник власної матері у матері подруги? Ну ок, нащо питати чому. Загалом складається враження, що роман намагається поєднати естетику багатого життя та містичну інтригу, але ці елементи не з’єднуються в єдину систему. Ідеї є, але вони не пропрацьовані: ані на рівні сюжету, ані на рівні персонажів, ані на рівні форми. Це не історія про аристократів і не повноцінний містичний роман, а радше набір сцен і задумів, які так і не стали цілісною книгою.