Так, це кліше. Так, ми знаємо, чим усе закінчиться. Але шлях до цього фіналу - через дотепні листи і взаємні підколи, це чистий кайф. Якщо вам треба ментальне знеболювальне на вечір оберіть "Пошту ненависті". Що робить цю історію особливою, так це її архітектура. Використання епістолярного жанру (листів та імейлів) тут є той фундамент емоційного зв'язку героїв. ​Завдяки листам ми отримуємо унікальну можливість підглядати за хронологією їхніх стосунків. Ми не просто чуємо, що вони "знайомі все життя" - ми бачимо це через еволюцію їхнього сарказму: від дитячих образ на клаптиках паперу до глибоких, хоч і замаскованих під шпильки, одкровень у дорослих імейлах. Структура книги дозволяє закохатися в їхні інтелекти ще до того, як вмикається фізична хімія. Це створює ефект інтимності на відстані, коли ти знаєш душу людини краще, ніж її обличчя. Для ромкому це додає необхідної глибини. Наомі та Лука як ідеальний приклад тропу "від ворогів до коханців", помноженого на "друзі за листуванням". Все почалося з дурного листа в 5-му класі, який переріс у роки взаємних підколів, сарказму та епістолярної "війни". Вони не бачили одне одного роками, але знають одне про одного все. Аж поки життя (і сюжетні повороти) не зіштовхують їх у реальності. Ця книга дасть мозку відпочити, а серцю - трохи побитись швидше. Саме те, що треба після важкого тижня.💌😺