Малгожата Гутовська-Адамчик

Ця книжечка, уже давно потрапляла мені на очі, але я вважала її «дитячою», навіть не підлітковою. Чомусь цифра 13 з обкладинки уперто асоціювалася із віком героїнь, але… Зовсім випадково я дізналася, що ця книга внесена до шкільної програми і зацікавилася, що читають, обговорюють на уроках і навіть пишуть твори, сучасні діти.

Троє дівчат, троє підлітків, троє однокласниць, але не подруг! Такі різні, але такі схожі між собою. САМОвпевнена, САМОстійна і САМОтня Агата. Легковажна, легкодоступна і легкоранима Клаудія. Відмінниця, староста, книгоманка Зося. Вони навчаються в одному класі, але навіть вітаються через раз. Шкільна екскурсія звела їх до купи в номері готелю. І треба ж такому статися, що під ліжком саме одної із них знайдено сліди нічних гулянь. Покарання отримують всі троє! Вони мають читати вголос своїй однолітці, яка перебуває в комі, після нещасного випадку.

Чесно кажучи, читаючи першу половину книги я була просто в шоці. Хамство, лінь, крадіжки, сумнівна дружба, прогули школи, ранній секс, думки про смерть, спроби суїциду - і це далеко не всі пороки сучасних підлітків. Проте, чим більше я читала, тим більше розуміла, що все це від непорозуміння з батьками, однолітками, самим собою. Уже не діти, але ще не дорослі... Згадала свої підліткові роки, задумалася над тим, що зробити у майбутньому, щоб не допустити подібних помилок із дітьми-підлітками.

Книга однозначно варта уваги! Вона буде цікава і підліткам, і їхнім батькам. Ще мені дуже сподобалася притча про маленького принца, яку дівчата читають по черзі. Здавалося б звичайна дитяча казочка, та не така вже й дитяча, і зовсім не звичайна...

Ну і на останок, кілька #улюблені_цитати :

📍 Ніколи не знати, яку роль відіграють у нашому житті інші люди, хто приймає рішення, хто смикає за мотузки. Хочеться вірити, що ми самі, а потім з'ясовується, що весь час це був хтось інший.

📍 Знаєш, чому я люблю читати? ... Бо у книжках усе завжди має пояснення. Спершу не розумієш героя й того, що він говорить або робить, та коли закінчуєш, то вже розумієш. І завжди переконуєшся, що кожному є що приховувати.

📍 Спів пташки - це як оперна арія. Не конче їх розуміти, щоб це справляло тобі приємність. Іноді це навіть заважає, бо ти зосереджуєшся на словах, які мають другорядне значення, тоді як радістю серця ми завдячуємо музиці.