Лукаш Вежбицький

Цю книжку ми з хлопцями любимо вже давно. Вперше познайомилися із пригодами Казимєжа Новака, коли наша польська подруга зібрала нам стосик книжок, які неодмінно треба прочитати. Серед них була і "Африка". Хлопцям тоді було 5 років і я читала їм, перекладаючи на ходу. А потім, у 2-му класі школи, ця історія виявилася у шкільній програм — тепер вже #читачі_8 долали книжку самостійно, українською, бо ж тепер "Африка Казика" є у видавництві "Час майстрів". Казімєж Новак був першим, хто перетнув Африку двічі, різними шляхами, самотужки: спершу велосипедом, потім верхи на коні, далі — човном і нарешті — з верблюдом. Він був у джунглях, гостював у місцевих племен, йшов через Сахару, зустрічався із бегемотами, левом та гепардами. Хворів, полював, бачив, як миють золото. Його подорож зайняла пʼять років! Протягом своїх мандрів, Казімєж фотографував та писав нотатки про те, що бачив. Таким чином, книжка — це справжній шлях справжнього мандрівника. І від цього вона стає ще ціннішою! Тут багато пригод, страшного і смішного — все, як ми любимо. А ще — сила волі людини, яка вперто, попри всі негаразди, іде до своєї мети. Єдине, що мене трошки засмучувало під час читання — розуміння того, що в час, поки Казик мандрував, вдома його дружина Марися лишалася сама із двома дітьми. Отакі вони, шукачі пригод)

Анонім