Лоран Гунель

💼💼💼 Головний герой цієї книги - напів американець, напів француз, який все своє життя жив в Америці. Тепер він перебрався до Франції і влаштувався на роботу у рекрутингову компанію. Алан - молодий, перспективний і відповідальний спеціаліст, але чомусь не користується авторитетом серед начальства і не дуже то й популярний серед колег. Можливо через відмінності у менталітеті країн, а можливо йому не вистачає внутрішньої твердості? Та впринципі чоловіка це влаштовує, до тих пір, доки його не кидає кохана дівчина. Доведений до відчаю, він вирішує закінчити життя самогубством, стрибнувши з Ейфелевої вежі. За крок до смерті його зупиняє незнайомець, Ів Дюбрей, який обіцяє хлопцю допомогти владнати проблеми, але дещо вимагає взамін...

🎭🎭🎭 Далі сюжет книги розвивається навколо цих двох, як один, змушуючи виконувати всі свої "забаганки", навчає другого і поступово змінює його життя. Мені надзвичайно сподобалося таке поєднання психологічної і художньої літератури. На прикладі звичайного молодого чоловіка, Алана Гріна, автор знайомить читача з деякими цікавими психологічними практиками, мистецтвом переконувати, змінювати себе, не боятися ризикувати. Якщо Вам нецікаво читати "суху" психологію, то рекомендую познайомитися з таким викладом інформації.

🤹🏿‍♂️🤹🏾‍♂️🤹🏽‍♂️ До речі, назва книги жодним чином не має відношення до Бога чи релігії. Скоріше, кожен сам для себе (або близької людини) може стати творцем власного щастя.

Дуже довго читала цю книгу. Вона стала для мене снодійним - після 2-3 сторінок я поринала в сон.
Намагання автора загорнути нон-фікшн у сторітелінг зіграло із ним злий жарт. При всьому намаганні написати інтригуючу історію то тут то там з’являлися відверті уроки «як змінити життя і в чому полягає щастя». На противагу доволі передбачуваному сюжету - неймовірні пейзажі, які на стільки вибиваються із книги, ніби написані іншою людиною.
Не можу сказати, що книга нікудишня, просто автор не справився із гротескністю книги.

Зізнаюся, обрала книгу, не читавши анотації, і була вражена, наскільки "вчасною" вона для мене стала. Тут все: мотивація, пізнання власного внутрішнього світу, подолання комплексів, саморозвиток, вічні цінності, боротьба поколінь, вплив середовища на особистість...але найголовніше - все написано в такій простій формі
Історія починається з Парижу, Ейфелевої вежі і... самогубства. Але один випадок кардинально все змінює, бо, як не крути, але випадковості - не випадкові, повірте (але ви і так знаєте). Сюжет настільки динамічний, що відірватися неможливо. Кожні зміни Алана Грінмора можна сприймати як психологічні уроки/настанови/поради/тренінги. Тому далі підуть найбільш улюблені #цитати_з_книги

📝 Життя - то є ризик. Якщо ти не ризикував - ти й не жив. Саме ризик дає... присмак шампанського.
📝 Життя не теорія. Я вірю лише в силу досвіду, здобутого на практиці, - лише він дійсно може змінити людину. Решта - бла-бла, інтелектуальний онанізм.
📝 Ніколи не відкладай на пізніше те, що допомагає зростанню.
📝Ми самі мусимо стати тими змінами, яких хочемо домогтися від світу.
📝Коли людина не хоче розвиватися - вона потроху починає вмирати.
📝 Обійми світ твого ближнього - і він відкриється тобі.
📝 Людей не можна змінити, можна тільки показати їм шлях, а потім викликати гостре бажання йти цим шляхом.
📝 Таке вже життя: рідко вчасно усвідомлюєш, що складнощі несуть приховану функцію вести нас до зростання. І у відьмах розкриваються янголи, аби принести нам чудові дарунки, загорнуті в непривабливу упаковку.
📝 Випадок - це Бог, який завжди подорожує інкогніто.

Книга, яка, начебто, з особистісного розвитку, але вона читається як художня. Читається легко, цікаво. Ми спостерігаємо за життям чоловіка, який прагнув покінчити з собою, але за крок до безодні - уклав угоду з іншим чоловіком. Як виявляється, з психіатром та він ще має одну роль, важливу для героя. Але не буде спойлеру))
Десь в середині книги звикаєш уже читати цю історію, розслабляєшся, і тут як починається одна кульмінація за іншою! Розв'язка дуже приємна, хоч і з нотками гіркоти.
Книга дає дієві інструменти с саморозвитку особистості. На прикладі головного героя описані популярні страхи та хробачливі думки, що їх відчував колись кожен. Гадаю, саме через це книга "заходить" 👍🏻

Декілька цитат:
🔵Я обіймаю суперника - щоб задушити.
🔵Не штовхай. Тягни. Штовхати - означає стояти на своїй позиції та тиснути на іншого. Тягнути - означає стати на позицію іншого і потроху вести за собою на свою.
🔵Людину неможливо змінити. Але можна показати шлях - і спонукати людину піти тим шляхом.
🔵"Ми самі мусимо стати тими змінами, яких хочемо домогтися від світу"
🔵Те, що приходить ззовні, не в змозі залікувати рани нашого внутрішнього "я"...
🔵Найвизначніші події часом залишаються непоміченими.

"Шукай радше в собі божественне, ніж в інших диявола"

Трохи сентиментальна, місцями простенька,
але світла і добра книжка про важливе.
"День, що навчив мене жити" Л. Гунель від - це одна з тих історій, які варто читати влітку на березі моря, річки або десь поміж гір біля розведеного вогнища. Бо вона легка, ненав'язлива, динамічна і водночас надихаюча та життєствердна. А ще вона може чудово вписатись у похмурий настрій і розпалити азарт до читання, коли його починає бракувати.
Словом, мені до рук ця книжуля попала більш, ніж вчасно.

В центрі сюжету - перспективний чоловік, бізнесмен, розлучений батько на ім' я Джонатан. В погоні за вдоволенням власних безкінечних примх він давно вже втратив себе, хоча досі цього не помітив. Але нашому герою пощастило! - є дехто, хто це таки побачив і знає спосіб, як допомогти Джонатанові віднайти себе.

Окрім того, в романі "День, що навчив мене жити" є ще кілька перепитій, довкола другорядних героїв: непереможного тенісиста, який врешті програє; недолугого відео-блогера, що раптом втрачає популярність через свої пахабні відосики; а також хитрого бізнес-партнера, який вирішує заграбастати собі все.

Мені дуже сподобалось, що цю книжку можна розібрати на купу невеличких цитат, простих і житейських істин, аби часом діставати її з полиці і нагадувати собі, як жити.

📍"Світ - це наслідок наших індивідуальних вчинків"
📍"Оскільки ми всі поєднані, боротьба проти інших - це, власне, боротьба проти самого себе"
📍"Благополуччя залежить від душевної рівноваги. Душевна рівновага - ось ключ. Знати, ким ти є, бути таким на повну силу й щомиті, відмовлятися бути кимось іншим"
📍"Бог сміється з людей, які журяться наслідками, причини яких їм так подобаються"

“Коли людина не хоче розвиватися,
вона потроху починає вмирати…” 

З перших сторінок не могла відкараскатися від асоціації книги з блогом якогось псевдопсихологічного Посейдона Середи. А я подібним коуч-сесіям більше не довіряю, не тепер. Тож, да пробачить мені пан Лоран, але нехай, зі своєю економічною освітою, консультує когось іншого.

Я розумію, що фактично це художка, а не книга з психологічного розвитку... Але ж, бляха-муха, люди сприймають її як своєрідний життєвий компас. Особливо від “спеціаліста з людських відносин” з 15 річним стажем. 

Коротко про сюжет: Алана рятує від самогубства таємний незнайомець, котрий укладає з ним безпрограшну угоду. Той має виконувати вказівки стосовно покращення його життя, а як ні, то Ейфелева вежа, з якої головний герой планував поетично стрибнути – чекатиме на нього.

У чому ж феномен творчості Гунеля? Та у простоті, звісно, і універсальності: замініть француза з рекрутингової агенції на українського бухгалтера і voilà. Головне за простотою сховати псевдоглибокий зміст і символічність. Та вміло вмонтувати відчуття присутності на психологічному тренінгу в художні перипетії тексту.

Насправді нічого не маю проти нарощування екзистенційних досвідів та імпульсів до пошуків власного “Я” через художню літературу. 

Але саме ця “потаємна подорож”, з її синтезом художнього гостросюжетного письма й рекомендацій психологічного кшталту, на мене особисто не подіяла.

Я ліпше передивлюсь “Завжди кажи «Так»” або “Брюс Всемогутній”, там хоч молодий Керрі все ще посміхається…

P.S. Я б прочитала подібну історію в детективно-трилерному жанрі, де невідомим незнайомцем виявився би специфічний психопат, котрий доводив би потенційним самогубцям чому варто жити, а тільки потім їх вбивав.