Я досі не можу її ні рекомендувати, ні не рекомендувати, бо тут точно усе не однозначно. Але про все по черзі.
Про що? Аліса — атеїстка, але має друга-священника, який щиро прагне допомагати людям
"Жеремі був молодим, мав усе життя попереду і присвятив його служінню меси для… дванадцяти осіб. Він зробив довгий беззвучний вдих. Адже бачив себе тим, хто скеровує людей на шляху до духовного пробудження, забезпечує духовну їжу, веде до щастя… Та їх усього дванадцять."
Так, дванадцять, але і апостолів було не на багато більше. Але ж у наш час — великого успіху, усім хочеться досягти його. І Аліса вирішила допомогти другові, як допомагає і підупалим підприємствам. Сама ж вона водночас починає свої пошуки духовності. Цілеспрямовано так починає.
Чому мені не однозначно — текст схематичний, до красного письменства точно не належить. Це радше література зі саморозвитку з елементами художнього твору. Для мене матеріал поданий шаблонно, а успіхи героїні у перекладі Біблії просто у Гуглі "навіюють побожність". Тут люди вчать, вчать, а вона — раз її єдина з усіх правильно переклала вираз.
Мені просто здається, що Жеремі треба було змінити конфесію і не мордувати себе та інших. Ось разом з Алісою і організували б.
Але багато думок твору в мені відгукнулися. Є про що подумати, переосмислити і зрозуміти. Сам зміст цікавий, просто подано його, на мій погляд, не зовсім струнко і "красиво".
Єдине, кому б не рекомендувала однозначно, так це вірянам-католикам, бо якось тут не дуже толерантно про них, не хотіла б своєю рекомендацію образити чиїсь почуття.
Тому якось так... Книга точно не залишила байдужою, але і не істина в останній інстанції. Тема віри для мене завжди делікатна, існують багато шляхів пізнати Бога, і один з них, безумовно, пошук Його у собі.