Як часто ви впускаєте незнайомих людей у своє життя?
У своє коло спілкування, свій вільний час, свій дім?
І якщо наважилися на це, чи ставите питання: навіщо, чому мені це треба, що мені з цього корисного чи, можливо, корисливого?
Динамічний трилер, в якому ви натрапите на ці запитання, але не знайдете відповідей, бо ніщо з цього неправда...
Правда лише в одному: дві героїні, Алікс Саммер та Джозі Фейр, народилися в один день, в одній і тій самій лікарні
Але одна з них успішна подкастерка, яка вміє з легкістю витягувати чужі історії, грати на болючому, перетворювати життя інших на контент
Інша - така собі сіра мишка, тиха, наче тінь. Таємнича, тривожна, немов людина, яка щойно втекла з палаючого дому, несучи в собі вогонь. Вона нарешті готова розповісти все
Але що з цього правда?
Що - вигадка, захована за майстерною маніпуляцією, хворобливою потребою бути почутою чи, навпаки, не забутою?
Історія грає з вашими очікуваннями, недомовками, натяками. Вона не страшна у класичному сенсі, але моторошна, бо правдоподібна.
Трилер про межі довіри, токсичне захоплення, жіночу вразливість і небезпеку, яка ховається в буденності
Останні сторінки дійсно шокують і ти вкотре ставиш запитання:
… чи ризикнули б ви розповісти незнайомці свою історію?
І кому повірити: Алікс чи Джозі?
Анонім
Книга реально вибила землю з-під ніг. Це напевно перший трилер, який не просто читається, а проживається. Він жорсткий, атмосферний, емоційно виснажливий і шалено цікавий. Кукуха дійсно може трошки поїхати🫣🤪
Це не просто трилер — це психологічна пастка, яка стискається з кожною сторінкою все міцніше. Атмосфера книги – тривожна, хитка, липка😳
Авторка — майстриня гри з реальністю. Вона не просто показує історію, вона повільно розбирає її на деталі, не даючи тобі впевненості ні в чому: ні в персонажах, ні в їхніх мотивах, ні навіть у самій правді. Особливо лякає, як легко ця історія перетворюється з простої розмови на справжній кошмар 😱
Поведінка героїв — максимально тривожна. Ти наче сидиш поряд із ними, слухаєш і не можеш відвести очей. А потім — мурахи. Оці моменти, коли щось розкривається, коли пазли стають на місця, викликають буквально фізичну реакцію.
І фінал… він не дає закрити книгу з полегшенням. Він, навпаки, розриває всі очікування і залишає тебе з мільйоном запитань. Хто ж каже правду? Чи є вона взагалі?
Ця історія про те, як страшно може бути, коли опиняєшся в чужій реальності — де кожне слово, кожна усмішка, кожен погляд може бути частиною гри. І ця гра — не твоя.
Анонім
