Ось прям зі старту — мені дуже сподобалася ця книга. Просто не могла відірватися і проковтнула її за півтора вечора. Це настільки підступна історія, що кожна сторінка тримала мене в напрузі, а розгадати, що ж відбувається, було досить важко. Авторка створила світ, де жоден персонаж не є тим, ким здається. Що більше дізнаєшся про героїв, то більше переконуєшся, що нікому з них не можна довіряти.
Дві головні героїні – абсолютні протилежності. Алікс – успішна подкастерка, яка, здавалося б, має все: щасливу родину, кар’єру, красеня-чоловіка. Але за цією ідеальною картинкою приховується виснаження і професійне вигорання. А Джозі – замкнута, таємнича і дивна жінка з темним минулим, яка наче привид проникає в життя Алікс. Їхній зв’язок – народження в один день і в одній лікарні – здається майже магічним, але все виявляється значно жахливішим. Зустріч із Джозі стає переломним моментом у житті Алікс, адже Джозі поступово проникає в її світ і починає руйнувати все, що та має.
Сюжет весь час тримає в напрузі, змушуючи гадати, що ж буде далі. Авторка майстерно заплутує: те, що здається очевидним, виявляється геть іншим. І ти сидиш з широко розкритими очима і взагалі не розумієш, шо воно таке несеться. Як може одна людина настільки сильно впливати на життя іншої? Джуелл показує це через дику жагу контролю, ненависті, ревнощів та токсичної одержимості. І розкриває ці теми просто ідеально. Місцями, правда, трохи не вистачило виписаності героїв, деякі ситуації пройшли повз, а деякі здалися досить наївними та зайвими. Та загалом… загалом мені ну дуже сподобалося. Це було емоційно насичено. Гарний приклад психологічного трилера.
Окремо хочу відзначити фінал. Дещо відкритий, багатозначний, залишає простір для роздумів, бо ми так не дізналися, що ж із цього правда. Тож кожен зробить власні висновки. Після прочитання залишається оте приємне відчуття, коли хочеш ще більше. Я б задоволенням прочитала інші твори авторки.