Ніколи не пишу поганих відгуків, але тут змушена зробити виняток. Книга, після якої відразу хочеться помитись. Закрила її на 280-ій сторінці і дуже пошкодувала, що не зробила цього на 20-ій.

Гротескна, болюча, саркастична історія про дорослішання простої дівчинки на просторах Луганщині. Можливість людям зі сходу разом порефлексувати над власним минулим, а всім іншим – зазирнути за лаштунки реальності життя на Донбасі в 90-ті на 00-ві.

Спочатку я була в захваті від книжки, під кінець, коли побільшало чорного гумору, не дуже. Загалом книжка про дитинство майже кожного міленіала, різниця може лише бути, з огляду на специфіку місця народження (столиця, місто, смт тощо). Авторка народилась в Луганській області. Все інше майже однакове, що батьки, що побут, що одяг. Можна одразу згадати китайські плаття, які діставалися по великому блату. В мене було зелене і блакитне. Читаючи місцями сміялась, бо все так схоже з моїм дитинством. Загалом, книгу раджу.