Лі Син У

Ця книга торкається багатьох філософсько-етичних питань, пропонує нам поміркувати над поняттями абсолютної свободи, любові, дружби, самостійності, самотності. Це така багато сенсова книга, під час читання якої зупиняєшся, щоб обдумати написане, погодитися чи не погодитися з героями та... здивуватися людському нахабству.

Про що? Про власний вибір, який роблять люди у своєму житті. Інколи треба вчасно сказати:"Ні", щоб запобігти великим проблемам. Політика, у переважній більшості, справа брудна, то ж не забруднитися шансів майже немає

То ж, Хван Сонхо вчасно не відмовився, тому має на пів року виїхати з Кореї, щоб допомогти шефу перемогти у виборах, не зважаючи на обвинувачення у корупції. Тобто, Хван має взяти удар на себе. А чого саме він? Бо не має родини, бо ніхто не буде турбуватися. Але ніхто думки самого Хвана навіть не питає.

І ось він вибрав одну маленьку країну в Європі (назва нічого не скаже), тому що про неї писав друг матері по переписці. Та не так сталося, як гадалося. Поступово в цій країні стали приймати закони, що унеможливлювали проживання іноземців. Їх безпідставно звинувачували в усіх місцевих проблемах. На щастя, наш герой знайшов тут вірних друзів. І це кардинально змінило його ставлення до життя.

"Бо навіть ті, хто обирають жити самотою, не завжди хочуть бути на самоті. Компанійські люди не завжди воліють бути в компанії, отак і одинаки іноді мріють зустріти когось, з ким знайшли би спільну мову."

Мені дуже імпонує стиль автора, оповідь струнка, образна та емоційна. Підняті питання не залишають нас байдужими. Тому - щиро рекомендую.