Чудова книжка, неймовірна історія! Читаючи її ви і посміється не один раз, і пустите сльозу. Мені дуже сподобалася
Анонім
Ден Гоуп. 11 років. Школяр.
Любить: маму, свого пса (який весь час щось гризе, а потім, пардон, блює на килим), Шерлока Голмса, скейт, історії подруги про "святі реліквії", космос і свого тата, який їх кинув.
Не любить: те, що пес весь час блює, свою сестру (вона дуже гостра на язик дівчина-підліток, і насправді він її любить, хоч вона його і бісить), медаль святого Гавриїла (бо вона ніяк не виконає 10 бажань), математику та йогурт з супермаркету.
Найбільша біда для Дена в тому, що тато покинув їх і пішов в іншу родину (4 роки тому), але ж він так його любить і неодмінно зможе зустрітись, тим паче зараз, коли батько став зіркою екрану (ведучим новин) і має завітати на шоу, що влаштовує клас Дена.
Але чи потрібен тато хлопцю аж так сильно і чи не пропускає він щось більш важливе поруч?
Чудова легка історія. Моментами вона веселить, моментами інтригує, а моментами дуже розчулює, тож читати можна не лише підліткам, а й дорослим 😉
Анонім
Котолог
