«Мій темний Ромео»
Це не найгірше для свого жанру, але і не найкласніше, що мені доводилось читати.
Темний Ромео не такий вже і темний, а більш схиблений на тому, щоб принижувати жінку, яка опинилась з ним поруч.
Мене трохи здивувало те, що головна героїня просто повернута на їжі, вона ладна продати душу дияволу, але зʼїсти цукерочку, декілька бутербродів, пачку горішків та випити пляшку газованки, і це все лише на перекус. Панянка навіть у неприємності потрапила через свою залежність від їжі. ( І це кажу я, яка читаючи «Ромео», зʼїла шоколадку, хурму, банан, сирочок, рибку та випила декілька філіжанок чаю. І що ви мені зробите? Я з іншого міста😬).
Щодо нашого героя - коханця, то мене виводила з себе його поведінка. Іноді хотілось дати йому по обличчю🤪. Бо майже 70 відсотків книги він хоче помститись, 20 відсотків займається сексом, 5 відсотків бісить Даллас, а ще 5 жує жуйку. Ну що ж, такі у 21 столітті герої романів.
Деякі сексуальні сцени викликають питання. Ну дійсно, на що та на кого це розраховано? Зізнаюсь, я навіть відкладала книгу, ставила на паузу рорк, та записувала кричащі голосові подружці. Ну не мені ж одній страждати, так?
Якщо ви надто ранимі і вразливі, будь ласка, не запамʼятовуйте те, що було між героями. Це точно погано вплине на здоровʼя. Психічне і фізичне 🙂😀😀😀😀😀😀😀😀 - це мій крик про допомогу 😀😀😀
А ще ця сексуалізація їжі, Шен полюбляє цей прийом, тож Орео, яке промайнуло в книжці, викликало трошки відрази. Хоча, колись був батончик Марс, а це, зізнаюсь вам, куди більша травма.
Кінець не здивував, я про фінал історії, а не про той, що описують авторки (жарти за 300😬). Все було дійсно передбачувано. Кохання, прийняття, жили вони довго та щасливо, та сподіваюсь, не померли в один день.
Емоції дивні, але було дуже весело, коли читала «Ромео».