Попри те, що мені свого часу на очі трапились такі собі стримані відгуки на цю книгу, я вирішила, що треба читати все одно. І на це є декілька причин. По-перше, бувало вже, що я собі казала «як добре, що ти не послухала людей і таки почитала» (і це знову той випадок). По-друге, це польська фантастика, а я маю до неї сентимент (а хто не має, це ж польська фантастика, ну). Окрім цього, анотація обіцяла альтернативну історію, стимпанк (точніше, етерпанк, але то нюанси) і паралельні світи, а я таке люблю (альтернативну історію так точно-точно).
Ну що ж, альтернативна історія у Піскорського – то таки любоу (тільки мало, я б його алюзії на історичні події ще б кілька томів почитала б). Мені саме ця складова книги вся сподобалась: і польське повстання та підпілля (мало!), і Міцкевич, і валенродизм, і Наполеонівська лінія, і Байронова – все живе, яскраве, інакше, ніж у підручниках, але альтернативні біографії цілком узгоджуються із реальними характерами і подіями. От просто перфектно виписано! Ремарка: національні рухи ХІХ ст. (реальні) не просто серед улюблених історичних тем, а ще і «мій» у професійному плані напрямок, тому ця частина в книзі просто ідеально склалась: і мені цікаво, і прописано дуже сильно.
Чого мені було занадто, так це заявленої у анотації «карколомної мандрівки»: паралельні світи, цивілізації комахоподібних істот, хижаки, катаклізми – я до такого прохолодніше ставлюсь, тож хоч і зроблено якісно, але у мене було відчуття надлишковості. Так само я не фанат поєднання технологій із дідівськими богами із слов’янської міфології (мало місце у романі кілька разів). Може, звісно, бути, але не моє. Що цікаво, кожна така здавалося б надлишкова сюжетна ниточка (кожнісінька) була ув’язана із іншими і працювала на розвиток історії. Жодна не провисла, і не загубилась – кажу ж: перфектно виписано. Тому навіть те, що недолюблюю – сподобалось.
Отже, резюмую: для любителів альтернативної історії і карколомних пригод у етерпанкових декораціях – дуже рекомендовано.