Крістіна Лорен

Непогана книга на один раз.

Мені не дуже сподобалась хімія між персонажами, я б сказала "не вірю". Роз'яснення чого в них такі стосунки склались буде майже в кінці. Але вогню між ними мені не вистачило.

Ситуація з Дейном-нареченим в кінці мене розлютила. Якби не фінал з Амі, який був чудовим, я б плювалась 😅

Наче непогана задумка, є якийсь сюжетний поворот, але чогось мені в цій історії недостатньо. Якось трохи скомкано, тому я не прониклась героями. Перша частина книги повільна і трохи нудна, а потім наче на американських гірках пронеслась нормальна така порція драми, а за нею одразу, не збавляючи швидкості, стався хепі енд. Якось так.

Чого я дійсно не очікувала від цієї книги, так це так званого «Дня бабака». Анотацію я не читала, тому ну дуже здивувалась.
А в іншому для мене це стандартний різдвяний ромком, де є романтична лінія, дрібка гумору і все це зі снігом і Різдвом. В нашому книжковому клубі думки розділились і багато кому книга видалась нудною, але я дуже задоволена історією, бо отримала від неї те, чого очікувала: велику сімʼю, що святкує Різдво і звичайно ж романтику зі щасливим кінцем. А що ще треба у грудні, коли хочеться свята і доброти

Мейлін 26 років, вона живе з мамою і вітчимом, ненавидить свою роботу і в особистому житті нічого не складається.

Кожне Різдво її сім'я проводить разом із друзями в хатинці в штаті Юта. Сніг, ялинка, розваги, подарунки - усе це хоч на трохи відволікає від буденності й проблем. А ще Мей давно таємно закохана в Ендрю, але хлопець про це навіть не підозрює. І ось свята закінчилися, дівчина їде в аеропорт і потрапляє в аварію, а потім прокидається в літаку, який знову ж таки прямує в штат Юта. Що сталося? Для чого це все?

Після захвату від книжки "Випадкові наречені" авторки я очікувала чогось не менш захопливого і кумедного, але не сталося. Дуже люблю історії про подорожі в часі і просто ненавиджу про "день бабака". Початок був доволі цікавим і обнадійливим рівно до першого повернення Мейлін. І ще один момент: героям під тридцять, але вони поводять себе, як шістнадцятирічні. Я все розумію, кохання затьмарює розум, ну але ж не настільки 🤪 Одним словом, розчарована.

Легкий ромком з різдвяною атмосферою, купою святкової атрибутики, тринадцятьма героями, родинними проблемами, хаосом на роботі і в стосунках, від яких дійсно крутитиметься голова

Та, на диво, мені сподобалася ця історія
Можливо, вона трапилася саме під настрій, або ж через те, що я обожнюю, коли події сюжету розгортається у колі родини, друзів родини, друзів друзів родини) Коли різдвяні традиції дотримуються багато років попри негаразди між сусідами, розлучення батьків, або ж несприйняття дивакуватості друзів дитинства, які так і не подорослішали

Головна героїня змушена якось ладнати з цим світом не дивлячись на халепи як в особистому житті, так і в кар'єрі
Вона обирає сховатися від проблем у затишній зимовій хижці, з якою, до речі, теж будуть непорозуміння, у засніженому штаті Юта
Життя випробовує її ще й днем бабака, який трапляється з нею задля однієї єдиної мети - зрозуміти себе і своє щастя

Очікувано - щасливому фіналу бути, та до розв'язки вас точно закружляють й інші цікаві події

«По суті, я віддала своє серце людині, для якої й берегла його половину свого життя, і мене лякає, що він не усвідомлює, що тримає в руках »⠀
⠀
Мала великі сподівання на цю книгу, особливо враховуючи її святкову тему, але, на жаль, вона не повністю виправдала мої очікування…😃⠀
⠀
Але попри незатійливий сюжет, я його добряче аналізувала і ми вели обговорення в книжковому клубі )

Книга справила на мене неоднозначне враження🙈Загалом читати її було цікаво, і я оцінила атмосферу Різдва, яка пронизує сторінки. Крім того, формат книги доволі зручний, адже вона не є надто об’ємною.⠀
⠀
Однак мені складно було повірити в героїв. Їхні вчинки та поведінка здалися мені неприродними – немов це дорослі, які поводяться, як діти. ( Приміряла до себе їхній вік і сценарії життя, таки як діти ).Через це історія в певних моментах втрачала для мене правдоподібність і емоційний зв’язок із персонажами.⠀
⠀
Загалом це легка святкова історія, але, на мій погляд, героям бракує глибини та життєвості, щоб повністю захопити читача.⠀
⠀
Стосунки між Мейлін і Ендрю, судячи з опису, виглядають як один із ключових романтичних елементів книги, але вони можуть викликати неоднозначні емоції. На перший погляд, це історія про давніх знайомих, які виросли поруч і мають шанс відкрити свої почуття в новому світлі. Проте є відчуття, що їхній зв’язок не має достатньої глибини.⠀
⠀
З іншого боку, поведінка Мейлін у петлі часу могла б розкрити її почуття до Ендрю поступово й тонко. Але якщо їхні стосунки базуються на кліше чи швидкому розвитку, це могло б викликати недовіру до правдоподібності їхньої історії.⠀
⠀
Вважаю, авторка недостатньо показала читачеві стосунки між Мейлін і Тео - це виглядає як елемент любовного трикутника, що додає драматизму до сюжету. Я не дуже зрозуміла нащо)⠀
⠀
Великий плюс: дружба і підтримка такої великої сімʼї💗⠀
⠀

Легкий сюжет, який не дає багато думати. Читаєш із задоволенням не дивлячись на час, який проводиш за книгою.

Сюжет забавний. Є над чим посміятись.

"Різдвяні кружляння" я читала в рамках книжкового клубу і обговорення вийшло цікавим. Комусь книга дуже сподобалася своїм різдвяним настроєм та легкістю викладення. Інші лишилися розчарованими сюжетом та героями.
Я належу до других.)

У центрі історії Мей. Їй двадцять шість, після невдалої кар’єрної спроби вона живе з мамою та її чоловіком, не має стосунків та ненавидить свою роботу. Єдина розрада для дівчини – Різдво разом з друзями сім’ї у заміській хижці, сповнене традицій. Та цього року все йде шкереберть і Мей застрягає у власному дні бабака.

Наче досить перспективний сюжет для різдвяного ромкому. Але (увага! далі можливі спойлери) реалізація мені зовсім не сподобалася. Якщо виправдати для себе затягнутий початок та підліткову поведінку дорослих героїв я змогла, то фінал розчарував.
Так! Мей кинула роботу. Так! Вона зізналася у почуттях, про які мовчала понад десять років! Так! У хижки змінився власник…але ж навіть у кінці головна героїня досі боїться розчарувати дорослих (так вона це формулює), спостерігає як за неї планують її ж весілля, дозволяє оточуючим приймати за неї рішення. Тобто з закінченням дня бабака зміни в Мей також закінчилися.
Я бачила фінал інакше, але то лише моя забаганка.

Подорожі у часі, кохання, традиція зустрічі Різдва з родиною у хижці, помилки, віра в себе, стосунки батьки-діти в одній книзі? Легко!
Історія з чудовою святковою атмосферою, магією та романтикою.
Саме те, що треба, для створення відповідного настрою.

Уявіть, існує така дружба, що ось уже 30 років збирає колишніх студентів у затишній зимовій хатинці, щоб зустріти Різдво. Їх розкидало по різних містах, у кожного своя робота, родина, але незмінними лишаються різдвяні канікули, які вони неодмінно проводять разом. Тут вони діляться приємними новинами, зализують душевні рани, тут зростають їхні діти, які хоч уже і дорослі, - все одно приїжджають із батьками. Це їхній час, їхнє місце і родина, яку вони обрали серцем. От тільки це Різдво може стати останнім...

Мей, доросла донька розлучених батьків, які попри все продовжують приїжджати на Різдво в улюблену хатинку. У житті дівчини і робота, і особисте життя, і власне житло мають статус "все складно". Тож, востаннє повертаючись із найкращого місця на землі, вона просить Всесвіт про допомогу. І той її чує, і навіть відповідає... Дівчина потрапляє в часову петлю, раз за разом виправляючи власні помилки, змінюючи долю і шукаючи вихід.

Різдвяний ромком - це саме те, що мені було потрібне для створення святкового настрою. І хоч в описане важко віриться, а "днів бабака" не так і багато, все ж історію приємно читати. Вона така казкова, романтична, з зимовими розвагами, з теплими напоями, із сімейними обідами і затишком каміну, одним словом дуже-дуже вайбова. Пару годин гарного настрою гарантовано.

Якщо коротко: мені сподобалось) Я трохи відкладала цю книжку, хоч робила ще передзамовлення) Кілька років тому читала роман "Випадкові наречені" Лорен - тоді сподобався - тому переклад цього теж хотіла придбати. Різдвяні ромкоми до того ж це вже традиція читацька - люблю щороку взимку читати щось таке миле, легке, але не пусте)

В цьому романі мене "купили" часові метання головної героїні - часова петлі в будь - яких проявах я обожнюю в текстах. Тут дуже приємні герої, деякі може досить типові для подібного жанру, але на загальне враження не впливає зовсім. Є родини, які дружать все життя і широку "балаганом" приїжджають в хижку на канікули. Ну й, звісно, є дівчина і двоє братів , і вони знайомі з пелюшок, але вже зрозуміло, що хтось з них давно закоханий)))

Для відпочинку з книжкою однозначно раджу😊

«Я знаю, що робить мене щасливою - довіра до себе. Який дар, хіба ні? Ось воно, щастя».

Як, певно, у всіх історіях, повʼязаних з днем бабака, головний мотив тут - пізнання себе, а ідея щастя у тому, щоб бути вільним у своїх діях та не переживати за можливі невдачі.

Головна героїня, Мейлін, трохи дратувала під кінець, хоча це можна пояснити стресом мандрівок в часі, але все ж вона вирулила з «безодні», так би мовити.

Загалом, книга непогана, однозначно хороша для зимового вечора під ковдрою під різдвяний плейлист, але мені хотілось би більше романтики. Незрозумілою була лінія з Тео, персонажа дуже мало розкрили.

Ендрю навпаки - запав в душу, такий милий!

7/10 за різдвяний настрій, дрібку романтики і зимові пригоди

Читала вже кілька відгуків і усім було щось незрозуміле. Мені було зрозуміло усе) І так, навіть, якщо трохи інколи було нуднувато, але різдвяні атмосфера описана пречудово.

Про що? Про те, що треба не гаяти своє життя та не втрачати шанси. Отже, Мейлін, 26-річна дівчина, ще й досі мешкає з мамою та її новим чоловіком, ненавидить свою роботу та робить дивні помилки в особистому житті. А ще вона вже 13 років закохана у сина друзів її батьків, але не може наважитися сказати йому про це.

Єдиною втіхою у житті Мейлін є кілька днів на Різдво, де збирається велика компанія друзів.

"Оглядаю порожній адвент-календар на кухонному столі — порожній не тому, що вчора було Різдво, а через те, що Ендрю любить шоколад і прикінчив календар п’ять днів тому. Ліза — їхня з Тео мама — приготувала щось на кшталт злакових батончиків у перший день відпустки, але їх ледь торкалися, бо ніхто не бажає ризикувати зубами після того, як тато зламав об них свій."

Попри усі недоліки, усі обожнюють цей час, але і ця подія опиняється під загрозою. Мейлін просить Всесвіт дати їй шанс, і він це почув, але доки дівчина не осягне та не виправить свої помилки, вона буде повертатися у перший день різдвяних канікул (сподіваюся, я пояснила цю часу петлю тим, хто не зрозумів).