Колсон Вайтхед

"Нікелеві хлопці" Колсона Вайтхеда — це книга, яка надовго залишиться зі мною. Історія розгортається навколо сумнозвісного виправного закладу для хлопців, і Вайтхед з болісною точністю описує жорстокість, несправедливість і темряву, які ховаються за стінами подібних інституцій. Мене вразило, як автор майстерно занурює читача в атмосферу страху, безнадії та водночас зворушливої людяності, яка живе всередині кожного персонажа.

Особливо мене захопила реалістичність головного героя, Елвуда, котрий, попри жорстокість системи, не втрачає віру в справедливість. Книга вчить цінувати прості речі та боротися за правду, навіть коли світ навколо руйнується. "Нікелеві хлопці" залишають відчуття глибокого суму, але разом з тим і розуміння важливості зберігати надію. Це справді важлива книга, яка говорить про теми, що лишаються актуальними й сьогодні.

«Можна змінити закон, але не зміниш людей і їхнього ставлення»©️

«Нікелеві хлопці» це книга, про яку хочеться сказати, що вона хороша.
Тут нема якихось екшен сцен чи відверто шокуючих моментів, адже так чи інакше окрема інформація про подібні заклади давно незримо присутня і періодично виринає на поверхню.
Хоча в виправній школі Нікель зібрана вся жорстокість, несправедливість та жахіття подібних закладів автор не намагається занурити тебе в вир страждань, але робить мовчазним спостерігачем і показує як людська байдужість та відчуття безкарності розв’язують руки. Як важливо залишатись вірним собі і відстоювати свої погляди.

Сподобалось, що автор не намагається ткнути носом в події, а дає трохи відсторонений погляд «зсередини», тут нема драми заради драми, а є спокійна розмірена оповідь, майже без прямого опису насильства, а картина безвиході складається з дрібних деталей побуту, уривків фраз та напівнатяків.

Ця історія варта бути прочитана та почута.

🐉 Книжкова Драконка

Насильство - ось єдиний важіль, здатний зрушити Землю.

Я не дуже люблю книги про расизм, не моя ця тема. Але ця історія не залишила мене байдужою. Сильна книга, принизлива. Якщо читати на тему расизму, лише такі твори.

Незважаючи на те, що це преміальна книга (а такі книги зазвичай розумні, але дуже занудні), читається вона дуже легко. Легко про важливе.

Історія, повна трагізму, розказана афро-американським підлітком, який волею долі потрапив із виправний заклад.

Книга про насильство, дружбу, сім'ю, дискримінацію, боротьбу та байдужість. Фінал ріжучий, зворушив і розбурхав мою душу.

«У душі ми всі повинні вірити, що ми особистості, що ми значущі і гідні і з цим самим почуттям власної гідності та важливості ми і повинні день за днем ​​крокувати вуличками життя.»

"Нікелеві хлопці" Колсона Вайтхеда – це книжка, що завдає удару прямо в серце й змушує переосмислити власні цінності. Заснована на реальних подіях, вона розповідає історію двох хлопців, які опинилися в сумнозвісній виправній школі для підлітків у Флориді. Автор майстерно передає атмосферу несправедливості та жорстокості, які пронизують стіни цього закладу, змушуючи нас замислитися над тим, як система може ламати людські долі.

Особливо вражає те, як Вайтхед поєднує художню вигадку з історичними фактами. Його герої настільки реальні, що за кожного з них переймаєшся, кожну сторінку переживаєш як особисту трагедію. І хоча книга важка, вона залишає після себе не тільки біль, але й віру в те, що навіть у найтемніші часи є місце для надії та людяності.

"Нікелеві хлопці" – це не просто історія про жорстокість і несправедливість. Це заклик не мовчати, коли перед нами постає зло. Ця книга точно залишить свій слід у вашому серці, і довго не відпускатиме після того, як перегорнете останню сторінку.

Реальність страшніша за вигадку!

Вайтхед пише так, що починаєш сумніватися у своїх знаннях про підземну залізницю. Тому, якщо це поняття для вас нове, рекомендую почитати про нього після прочитання книжки. Не буду розповідати далі, щоб без спойлерів, але це дуже гарний художній елемент.

"Підземна залізниця" - це книжка про рабство. "Хатина дядька Тома", "Кохана" - я завжди над цими книжками плачу. Як одна людина додумалася, що має право володіти іншою? А суспільство, наука і релігія їй у цьому підіграли: "так, ти все робиш правильно, молодець". Змушувати людей до каторжної праці, розлучати сім'ї, катувати і вбивати - і жорстоко карати тих, хто наважується протистояти, і уже байдуже, раб це чи вільна людина. Іти проти системи нікому не дозволять.

Кора, як і її мати, і бабуся, живе на одній плантації. Вона чула про землі, де чорношкірі живуть вільно, але ніколи б не наважилася втікати сама. Та життя змінюється, і їй доведеться пройти через неймовірно важкі випробування.

Це болісна книжка, але варта того, щоб ви звернули на неї увагу. Не тільки через важливість теми, а й заради талановитого написання. Варто зазначити, що автор не намагається витиснути сльозу з читача, а розповідає історію про шлях Кори до свободи. Історію, якій віриш. А фінал мене вразив до глибини душі.

За книжкою є серіал, і він мені сподобався. Зважаючи на тему, доволі жорстокий. Цікавий момент з кольорами - дуже-дуже темні кадри і яскраві світлі. Наглядно передають емоційний стан героїв. Як і усі історичні картини, показує побут, костюми - ще глибше знайомство зі світом книжки.

Ця книга змушує згадати найтемніші сторінки американської історії.
Елвуд Кертіс — спритний і працьовитий хлопець, що живе зі своєю суворою бабусею, яка тримає його в дисципліні. Він палко вірить у ідеали Мартіна Лютера Кінга і боретьбу за емансипацію та рівність.
Його життя змінюється, коли його відправляють до жорстокої виховної школи Академія Нікеля, де править безжалісний садист Мейнард Спенсер. Елвуд, наївний і впертий, вірить, що може боротися з несправедливістю, корупцією, репресіями в школі, але його хороші наміри швидко гасять батогом. Він знаходить союзника в цинічному і розумному Тернері, який шукає способи вижити в цьому пеклі.

Водночас ми заглядаємо у майбутнє, де дорослий чоловік живе в Нью-Йорку, але травматичне минуле повертається в його життя, коли знаходять тіла тих, хто був похований в Академії Нікеля.
Навіть після смерті хлопці завдають клопотів.

Роман Колсона Вайтхеда «Нікелеві хлопці» - це не просто звинувачення «Академії Нікеля», а засудження американських соціальних структур і глибокого расизму, що дозволили існування таких місць. Ця книга обпікає душу, коли доходиш до останніх сторінок.

Чудовий роман про справедливість і НЕсправедливість, який варто прочитати. А ще він є свідченням унікальних літературних здібностей Колсона Вайтхеда, який вже вдруге отримав Пулітцерівську премію.

💔Коли я почала читати книгу, то розраховувала на традиційні сюжетні повороти: втечі, зустрічі, негаразди і визволення. Автор взяв усі мої читацькі сподівання й передбачення і розтоптав їх ущент. Книга полишила в мені діру. Я читала з готовністю до найгіршого, бо тема рабства не найлегша, але виявилась не готовою.

💔Є історії, які треба переварити – це одна з них. Коли я перегорнула останню сторінку, то дуже хотіла поділитись враженнями… і не заходила слів. Слава «сумна», «тривожна», або «похмура» здаються надто убогими і непереконливими. Ця книга – гімн відчаю, несправедливості і безкарності зла.

💔Книга складна, але не текстом, чи плутаниною сюжету. Книга складна тою темрявою людської душі, яка відкривається у всій своїй неприглядності. Якщо кривавий трилер я читаю досить безтурботно, то тут напруга не відпускала мене до останньої сторінки.

💔Інколи мої переживання за рабиню Кору, яка втікає з плантації були аж надто болючими. Я спеціально взяла для паралельного читання гумористичну прозу, щоб мати можливість розслабитись. Але навіть це не допомагало повністю – я здригалась коли випадково зустрічала ім’я героя з «Підземної залізниці» в безтурботному тексті про відпустку.

💔Чи читати книгу? Так. Вона абсолютно точно заслуговує на свої нагороди. Це потужна проза високої полиці. Вона подарує яскраві емоції, але може бути досить виснажливою.

Все найгірше, що ви можете уявити при словах «виправна школа для хлопців» є на сторінках цієї книги. Але найстрашніше — ця школа дійсно існувала майже 100 років.

Колсон Вайтхед розповідає про зламані долі, зруйновані життя, понівечені душі. Він ніби запитує - Як у цивілізованому світі може бути таке? І водночас кричить - Таке відбувається поряд із нами, в цей самий час, на цій самій землі.
Та чи можемо ми щось протиставити системі, яка безсистемно жорстока й ница?

Історія про хлопця, який через брутальну несправедливість опиняється в установі, де над дітьми чинять насильство. Про це ніхто не довідується, бо більшість юнаків сироти або ж мають неблагополучні сім’ї. Про страшні тортури, які кояться за стінами цієї «школи» свідчить лише кладовище, яке невпинно розростається.

Це було боляче читати й нестерпно уявляти, що таке справді відбувалося.

Історія про хлопців, які виживають в виправній школі штату Флорида: «виправна школа, де молодий правопорушник, ізольований від агресивних поплічників, може здобути фізичну, інтелектуальну та моральну підготовку, виправитись і повернутись до суспільства, маючи мету й характер, слушний для справжнього громадянина, шановного й порядного чоловіка з професією або професійно-технічною підготовкою, яка допоможе такій особі давати собі раду в житті». Хлопців називали учнями, а не увʼязненими, щоб відрізняти їх від осіб, які скоїли насильницькі злочини й сиділи в тюрмах.

Усі особи, що скоїли насильницькі злочини у цій школі працювали.
У «Нікелі» все відрізняється, через те, що з тобою робить ця система. У насильстві не було взагалі ніякої системи та ніхто: ані наглядачі, ані увʼязнені - не розумів, що відбувається і чому. Всі вони - на волі хороші люди, усміхнені, лагідні зі своїми дітьми. Але в «Нікелі» нема нічого такого, що змінює людей. В школі та поза неї вони однакові, просто в школі нікому більше не треба прикидатися. Ми не знаємо, від чого будь-хто кайфує, але в цій історії «трошки» відкриваються нездорові бажання. Головне: ніхто тебе звідси (з цього пекла) не витягне, тільки ти сам.

Завдання було триматися тихо і поводитися відповідно до писаних правил поведінки «Нікелю» - дивно, що тих писаних правил ніхто ніколи не бачив, хоча персонал завжди на них посилався. Як і правосуддя, вони існували в теорії. Справжнім божевіллям було тікати, й таким же божевіллям - залишатися.

Що краще? Цей світ (школа), несправедливості в якому робили тебе слабким і несміливим, або той справжніший світ, який чекає, коли ти станеш вартий його?

Звеліти комусь «чини правильно» - це одне, а щоб людина так вчинила - то вже інше. «Моя боротьба - ваша боротьба, ваш тягар - мій тягар. Захищати свої права - це захищати права усіх людей, навіть тих, які ображали тебе».

Герої вигадані. Школа та той жах, який відбувався, реальні. Школа «Нікеля» була закрита у 2011 році. Така школа в США була не одна.

Коли читаєш цю книгу, то відчуваєш нестерпне відчуття болю та несправедливості, а коли при цьому усвідомлюєш, що книга основана на реальних подіях - жах посилюється у пʼятикратному розмірі. Тортури та жорстокість, рани що вони по собі лишають на дитячій шкірі - все це описано настільки детально, що сльози просто не можуть не йти. Ця історія про дітей, які просто хотіли бути собою. Просто хотіли бути дітьми. Моєю шкірою бігають сироти, коли я згадую про цю книгу.

Оцінку, нижче 10 поставити не можу. Рука не підіймається

Книга, яка торкається до глибини душі і тримає ще довший час.
Важко сприймати, коли життя людини ламається не справедливо… Ось так чорношкірий хлопець, який слухав і захоплювався проповідями Мартіна Лютера Кінга, вірив у світле майбутнє, в один момент просто «несправедливо» опиняється у виправній школі. І життя набирає зовсім інших обертів і іншого світла.
Насправді це соціально-психологічний роман.
За основу взята, на жаль, реальна історія про виправну школу у Флориді, де проводили тортури над шкільними вихованцями (школа діяла понад 100 років і закрита була лише у 2011 році).

***Довіряти вищій порядності, яка живе в серці кожної людини.
***Якщо тобі є з ким розділити істину ти вже не самотній.
***У душі ми маємо вірити в те, що ми - особистості, що ми важливі, що ми достойні, і щодня ходити вулицею життя ми маємо з цим відчуттям гідності й цим відчуттям особистості.
*** Зробіть кар’єру людяності. Зробіть її основною частиною свого життя.
Це збагатить ваш дух так, як ніщо інше. Дасть вам те рідкісне відчуття шляхетності, яке може виникати лише з любові й самовідданої допомоги ближньому.

Книги з великою кількістю нагород викликають одночасно інтерес та пересторогу.
Саме цю можна сприйматиймати, як альтернативну історію, утопію, що завгодно, лише не історичний роман. Якщо шукатимите тут достовірних історичних фактів - на вас чекатиме розчарування.
XIX ст. штат Джорджія, плантація. Рабовласницька система ще процвітає, попри активну діяльність аболіціоністів. Молода рабиня Кора разом з іншими проливає піт і кров, не маючи навіть надії про те, що щось може змінитися. Проте вона не така як усі, тому що лише її матері вдалося втекти і навіть мисливці за рабами не змогли її відшукати. Дівчина несе через життя образу до матері і це водночас додає їй впевненості у власних силах змінити стан речей. Одного дня вона втікає разом з іншим рабом Цезарем. І тут згадується вислів "з вогню у полум'я". Головні випробування лише розпочинаються і ніхто не взмозі зрозуміти де ж починається справжня свобода. "Підземна залізниця" - насправді метафора, це - таємна організація, яка допомагала рабам-втікачам. На сторінках книги вона набуває реальних рис з платформами, рейками та паротягом.
Автор постійно тригерить, провокує, грає на емоційності, зображає ницість учасників системи. Читання не швидке, з постійними флешбеками та історіями від другорядних персонажів.
Простота тексту насправді наповнена таємними сенсами та відсилками до реальних фактів (які відбувались набагато пізніше). Наприклад, досліди над чорношкірим населенням, таємне зараження сифілісом та ін.
Книга спонукає до роздумів та осмислення історичної правди, справедливості, національної свідомості.
Читати - однозначно раджу, але чомусь вона не відгукнулася для мене так, як наприклад "Вбити пересмішника" чи інші на подібні теми. 📖"Дівчина -рабиня мала більший попит, ніж цуценята, бо то був ніби монетний двір - гроші, які народжують гроші."
📖"Усі люди народжуються вільними, якщо тільки не визначено: ти - не людина."
📖"Серед насіння бавовни були розкидані зерна насильства і смерті"
📖"Рабство стає гріхом, коли в хомут запрягають білих, а не африканців"