⛸️ ромком, що став для мене найбільшим читацьким розчаруванням березня. треба одразу зазначити, що ромкоми я читаю раз в ніколи, але це стається стабільно навесні і минулого року Гейзелвуд дуже зайшла під настрій та й взагалі. цього року дива не сталося. я сподівалася отримати історію, у якій буде поєднання спорту, хімії між персонажами та цікавого сюжету, на кшталт серіалу Spinning Out, але натомість отримала набір сцен, що просто не ліпляться разом
🏒 почнемо з того, що ця книга не про спорт. якщо ви, як і я, очікували від неї духу змагань, складних тренувань, відданості своїй справі і оце все, то цього тут немає. хокей і фігурне катання використовуються лише для створення антуражу, але насправді не впливають на сюжет і характери персонажів. на їхньому місці могли б бути будь-які інші професії або гобі – це не змінило б нічого. мабуть авторка просто вирішила, що спорт – це популярна тема, тому варто додати його як фон, але не заглиблюватися в нього. особисто мені цього не вистачило, бо я хотіла побачити більше саме спортивної складової, а не просто слова "фігуристка" і "хокеїст" у характеристиках героїв.
⛸️ але ще більше мене розчарували стосунки головних персонажів. немає жодного розвитку – вони не пізнають одне одного, не проходять шлях від симпатії до глибокого зв’язку, вони просто одразу опиняються в ліжку. всі їхні розмови здаються натягнутими, хімії між ними я не відчула. кожна їхня взаємодія будується навколо фізичного потягу, але без справжньої емоційної близькості. як результат – мені було абсолютно байдуже, чи будуть вони разом і як розвиватиметься їхня історія.
🏒 окреме випробування – кількість інтимних сцен. їх настільки багато, що це просто виснажило. я не проти подібних сцен у романах, якщо вони доречні, додають глибини стосункам. тут же вони були однотипними, беземоційними і настільки частими, що я просто прогортувала їх.
⛸️ самі герої вийшли досить...ммм...навіть не знаю...пласкими? і Анастасія, і Нейт клішовані починаючи від фізичного опису, закінчуючи їх поведінкою. абсолютно не зачепили, я просто не знаю, за що мала б зачепитися в них, щоб симпатизувати чи хоча б з цікавістю спостерігати за їх стосунками.
🏒 до всього цього додається і структура книги. вона могла б бути значно коротшою, адже багато сцен здаються зайвими, розмови порожніми, а розвиток подій відбувається дуже повільно. відсутність чіткої динаміки робить читання нудним, і десь на половині книги я просто втратила інтерес і здалася.
⛸️ загалом, "і зійде крига" не виправдала моїх очікувань. шукала роман зі справжнім спортивним духом, цікавими героями і добре прописаними стосунками, але... для мене це однозначне розчарування і, напевно, одна з найслабших книг, які я пробувала читати останнім часом 😞🤷🙈
💙 єдине, що мені дійсно сподобалося, – це оформлення книги. дизайн дуже гарний, кольоровий ілюстрований зріз додає естетичної привабливості, та й форзаци роблять видання дійсно красивим. втім, у якийсь момент у мене промайнула думка: "а чи не надто багато наворотів для такої доволі прохідної історії?". проте це лише моя суб’єктивна думка, і я розумію, що шанувальники ромкомів та прихильники цієї книги точно сприймають її інакше.