Зворушлива й тепла казка про самотність, справжню дружбу та маленькі дива, що приходять у найчарівнішу пору року. Історія Тео легко викликає усмішку: різдвяні прикраси, які оживають, додають оповіді затишного гумору й святкового чаклунства. Книжка дарує віру в те, що щирі бажання обов’язково здійснюються, особливо коли серце відкрите для дива.

Чудова, щира й по-справжньому святкова історія, що дарує тепло та відчуття дива. Маленький Тео, який так мріє про друзів, миттєво викликає співчуття й усмішку, а різдвяні прикраси, що оживають, наповнюють оповідь чарівністю та гумором. Книга ніжно нагадує, що іноді варто лише повірити у диво — і воно знайде шлях до твого дому.

Чудова різдвяна книжечка, створена так, наче вона старовинна.Кремовий папір і тиснення, оформлена дуже гарно. І, звичайно, неймовірно гарні ілюстрації. У хлопчика є мрія, щоб поруч більше часу були батьки, а не няня, та нові друзі. І в час чудес - Різдво-слід очікувати справжнього дива. Адже навколо оживають ялинкові іграшки. Які ж пригоди їх очікують у казкову ніч? Цікаво і дуже атмосферно.

Я очікувала фентезі) Ну бо ж палітурка, ви зрозуміли)) Крила, хлопчик на даху і все таке) Та знаєте, я і реальною цю історію не назву. Вона така незвична, але водночас порушує такі важливі теми суспільні. І зовсім не важливо, в які часи відбуваються події. Роман підлітковий, але з тих, які точно припадуть до душі дорослим. Ви прочитаєте і стереотипне уявлення, якою має бути дівчинка, жінка, який одяг носити, як поводитись і подібне. Чи може чоловік виховувати дівчинку? В далекому минулому вважали, що не може. І це дратує дуже. Найсумніше через те, що на перший погляд видається романтичним (може дітям так і здаватиметься) водночас вражає жахливою реальністю. Бо діти повинні мати нормальне життя, а не виживати. Про дітей повинні дбати. Проте, чи зможуть ці діти підкоритись колись системі і залишити дахи?... Навряд чи. Загалом мені сподобалось.

Жити в Парижі і ніколи не ступати на його землю ? Ніхто не знає звідки родом Софі — дівчинка, яку одного ранку знайшли серед Ла-Маншу у футлярі від віолончелі. Знайшов її - Чарльз Максім. Чоловік не міг не звернути увагу на незграбну річ, яка плавала на воді, а все тому, що він вчений, а вчені часто помічають те, на що не звертають увагу прості люди. Чарльз забрав дівчинку і оформив над нею опіку. За його словами Софі мала волосся кольору блискавки і сором'язливу усмішку, і взагалі, вона була особлива! Кожного року чоловік вітав доньку із її приблизним Днем Народження, але чим старше ставала Софі, тим дужче її непокоїла ця приблизність. У 12 День народження дівчинки, після чергового візиту завжди незадоволеної тітоньки із соціальної служби, Чарльз та Софі вирішили їхати до Парижу, щоб знайти родичів дівчинки або хоча б якусь інформацію про них. Чому саме Париж запитаєте ви? Все просто: на футлярі віолончелі Софі знайшла напис "Майстерня Струнних Інструментів, вулиця Шарлемань, 16 Маре, Париж 291054" Чи зустрінеться Софі зі своєю мамою, яку майже не пам'ятає? Які пригоди та знайомства чекають на дівчинку у Парижі? Хто прочитає книжку, той обов'язково дізнається