Глибока та емоційно зріла історія про розбиті серця, втрату та складність другого шансу. Ясмен і Джосая Вейд втратили свій шлюб під тиском життєвих трагедій, проте не змогли остаточно розірвати зв'язок, залишаючись бізнес-партнерами та батьками. Авторка майстерно показує, як за спільними побутовими справами та штучно створеною дистанцією продовжує палати незагашена пристрасть

Чи можна знову покохати людину, яка одного разу розбила тобі серце?... ​Спочатку я думала, що це буде звичайна історія про другий шанс. Але авторка пішла набагато глибше, створивши щось неймовірно терапевтичне, болюче і водночас світле. ​Ясмін і Джосая мали все, про що мріяли, але одна трагедія зруйнувала їхній світ. І те, як прописаний їхній шлях, змушує прожити кожну емоцію разом із ними. Я почала плакати вже на перших +-55 сторінках (і тоді зрозуміла, що до примітки авторки треба було поставитися максимально серйозно! 🥹). ​Моментами було дуже боляче, моментами я по черзі злилася на героїв і хотіла крикнути їм щоб вже нарешті поговорили! Але ця історія про абсолютну життєву реальність. Без токсичності, про здорове спілкування, терапію, ментальне здоров'я та про те, як важливо іноді зцілитися поодинці, щоб знову змогти бути разом. ​Ця книга вчить пробачати, розуміти й дарує величезну надію на те, що навіть після найтемніших часів кохання не зникає 🫂 ​Письмо Кеннеді Раян просто зачаровує. Для мене це обов'язкове читання для кожного, особливо для тих, хто в шлюбі. Дивовижний, щемливий роман, який залишає неймовірне світло всередині. Тепер з нетерпінням чекаю на переклади інших її книг! 🩵✨

Чи можна знову покохати людину, яка одного разу розбила тобі серце? Саме навколо цього питання будується роман «Перш ніж відпустити». Спочатку я думала, що це буде чергова історія про другий шанс у стосунках, але авторка приємно здивувала — ця книга значно глибша. Ясмін і Джосая колись були щасливою сім’єю. Вони будували спільне життя, виховували дітей і мали все, про що мріяли. Та одна трагедія змінила їх назавжди. Попри розлучення, між ними залишилося те, що не так легко відпустити. Це дуже емоційна історія про втрату, біль, почуття провини, кохання і складний шлях до прощення. Авторка чесно показує, що навіть найміцніші стосунки можуть зруйнуватися, якщо замовчувати свої переживання, і наскільки важливо вміти говорити одне з одним. Місцями книга буквально розбиває серце, місцями дарує тепло й надію. Були моменти, коли хотілося сказати героям: «Та просто поговоріть уже!». Але саме це робить історію такою життєвою. На мою думку, це одна з тих книг, яку варто прочитати кожному, хто перебуває у шлюбі чи тривалих стосунках. Вона не лише зворушує, а й змушує замислитися над тим, як легко втратити близьку людину і як важливо берегти те, що маєш. Після фіналу залишається відчуття, що навіть після найтемніших часів можна знову навчитися любити, пробачати й розуміти одне одного.

❤️‍🩹«Біль приходить, коли ми найменше цього очікуємо». Джосая і Ясмін — колишнє подружжя, яке чудово справляється зі спільною справою, рестораном, виховує двох дітей і пробує будувати нові стосунки. Колись біль втрати заглушив почуття й роз'єднав їх. Проте спільна поїздка та випадковий поцілунок викликали потребу боротися за втрачене, а ревнощі наче знову розпалили вогонь пристрасті. Я не відчула нічого від цієї історії, сторінки просто тягнулися. Через втрату дитини та депресію героїня сховалася у свій замкнений світ, не помічаючи, що біль переживає не вона одна і що іншим теж важко. (Якби це була перша дитина чи безпліддя, можливо, сприймалося б інакше...). Терапія подається як панацея. Разом пара не впоралася, а окремо сталося диво. Психотерапевт допоміг зцілитися, та чи надовго вистачить такого прогресу? За атмосферою «Перш ніж відпустити» нагадувала мені «Усі твої досконалості» та «Життя після так».

Ну це вау! Скільки книг вже прочитано з «довго і щасливо», а ця книга про те, що буває після. Криза шлюбу, біль, втрата, депресія, зневіра і шлях віднайти щастя. Особливо рекомендую читати тим, хто вже давно в шлюбі! Думаю, вам книга відгукнеться так само із захопленням, як і мені. Єдиний мінус - це імена героїв, от реально треба звикнути.