Катріона Ворд

Дивно це казати, але цей трилер мені читати було дуже комфортно. Трилер і комфортно!? Нісенітниця)))
В будинку біля лісу живуть Тед, його донька Лорен і кицька Олівія. Присутність кішки для мене вже була великим плюсом, адже я люблю котів) Розповідь веде в основному Тед, але і Олівія також багато розповідає про своє життя і стосунки з Тедом. Тож у кицьки тут важлива роль в сюжеті! Незабаром в сусідній будинок заселяється Ді, яка шукає свою зниклу сестру Лулу і підозрює Теда в цьому злочині. З цього моменту і починають відбуватися дивні події. Речі в будинку змінюють колір, з'являються нізвідки і знову зникають, а Тед поводиться чимраз дивніше. Авторка майстерно поволі нагнітає атмосферу, розкидаючи різні гачки і натяки протягом сюжету. Завдяки цьому я сповна відчула героїв та їх емоції, співчувала і будувала власні гіпотези.
Фінал книги шокує, хоча інтуїтивно я зрозуміла одразу після "випадку з мишею", хто справжній монстр в цій історії. Але усі повороти сюжету звичайно не змогла вгадати.
Ця книга мені дуже сподобалась! Це сумна і водночас життєствердна історія, з якою я відчула повну синергію)
П.С.: Схоже час звертати увагу на наліпку "Стівен Кінг радить")))

Скандальна книга у моєму відгуку!) Хоча розумію, що багато хто вже прочитав, але, переконана, що є люди, яких відлякали негативні відгуки. Тому мушу висловити і свою, зовсім не від'ємну, думку.

Про що? Про розслідування вбивства дівчинки 11- річної давнини. Її сестра після того випадку не може спокійно жити і вимушена знайти винного. Вона не зупиниться не перед чим, бо просто одержима помстою. Але кому?

Дуже легко віднайти підходящу особу - цього чоловіка вже підозрювали (хоча тоді він був дуже молодим), але не знайшли доказів.

"Цього дня 11 років тому зникла Дівчинка з Морозивом. Сьогодні зранку хтось убив моїх пташок. Можливо, зв'язку між цими подіями й нема: світ і так повен безглуздя. Та що, коли це пов'язано?"

І поступово перед нами шар за шаром розкривається правда, на скільки усе закручене. Людська психіка - річ тендітна, але й бездонна. Мені завжди цікаво передбачати подальший хід подій, але тут це не вдавалося, бо я б у житті до такого не додумалася, бракує, на щастя, досвіду.

Ця історія засмоктує, бентежить і дивує. Кожен герой хоче знайти свій безпечний прихисток. Але, мовою оригіналу ця вулиця має назву Непотрібна, а не Безпечна. Тому усе не так, як видається на перший, та і на другий, погляд... Читайте, якщо любите лоскотати свої нерви)

11 років тому на озері, під час сімейного відпочинку, зникає 6-річна дівчинка. її старша сестра всі ці роки продовжує пошуки, намагаючись знайти винуватця, і підозрює в цьому Теда — дивного чоловіка, який мешкав біля лісу в старому занедбаному будинку із забитими вікнами. жив там разом із дочкою та кішкою-лесбійкою, яка читала Біблію та дослухалася до Господа :) Тед мав психологічні травми з дитинства, і головною причиною його розладу (не скажу якого😎, бо це спойлер) була мати. вона думає, що він міг бути причетним до зникнення сестри, тож Ді винаймає будинок поруч, щоб стежити за ним і за його таємничими нічними прогулянками до лісу.

до «пояснюючих» 50 сторінок я так і не змогла зрозуміти, який саме розлад мав головний герой, постійно змінюючи думку. Катріона Ворд майстерно приховала відповіді у тексті, поступово розставляючи події по своїх місцях. у післямові вона розповіла про людей, з якими зустрічалася особисто і які жили з цим розладом. цілий рік вона вивчала його, щоб створити не просто горор, а глибокий психологічний роман.

читала я цю книгу два місяці (!) паралельно з іншими 🫠 вона написана фрагментарно — короткими уривками, ще й від імені різних персонажів: Теда, Ді, яка шукає свою сестру, Олівії (кішки) та Лорен (дочки). у такому форматі не завжди легко щось зрозуміти чи запам’ятати, але це було цікаво)

Складна емоційно книжка. Так і годиться для трилеру, але будьте готові саме до тематики фільму "Милі кості". Мені здається, що треба про це попереджувати на початку.

Захоплюючий трилер, який вкотре показує що не все завжди так як нам здається на перший погляд. Спершу справді було майже нічого не зрозуміло, книга злегка лякала і давала неприємні відчуття. Але ближче до завершення то було в саме серденько, справді непередбачувано і дуже емоційно. Щиро рекомендую цю книгу любителям трилерів

Неймовірний трилер

Щоб придбати цю книгу, мені було достатньо того, що її рекомендує Стівен Кінг.

Коли почала читати, навіть незбагнула що вже на сотій сторінці. І кожна сторінка супроводжувалася моїм коментарем "Так я і уявляла книги, які читає Кінг. Нічому дивуватися"😂 Кицька-лесбійка що читає Біблію? О, ну так, все зрозуміло😂 Насправді, у книзі це виглядає гармонійно.

Це гороор. Книга перевернула усе в моїй голові рази так зо два. І ти можеш уявляти все що завгодно, але всеодно будеш неправий. Це просто треба читати. І коли я дізналася правду, виявилося що питань стало тільки більше. Боже, як уявлю все що прочитала на попередніх сторінках, і така "Що? Як? Ааааа"😳😱Спочатку, я просто дивилася в книгу, а перед очима пролітало уся історія, емоції переповнювали: жах, шок, невіра. А потім я як зрозуміла😳 Це було дууужеее дивно. Саме тому, книга варта уваги. Бо вона не така, як інші🔥

Щоб не переказувати зміст і не розкривати суть книги, яка до речі відкривається в самому кінці - розкажу про свої емоції.⠀
З самого початку книгу я охрестила дикою і накуреною, бо вже після перших 30с я хотіла її покинути, бо не розуміла логічних зв’язків і сюжету. Але я дуже вперта і читала далі.⠀
⠀
Я дуже рада, що не покинула читати, оскільки розв’язка мало не розбила мені серце, і мозок таки трохи закипів і вибухнув. Бо вже після половини книги я думала ми разом з авторкою розслідуємо зникнення маленької дівчинки Лори, чия сестра Даліла відчайдушно її шукає багато років. Вже ніби навіть винного знайдено, залишилось довести скоєння злочину і показати прямі докази поліції.⠀
⠀
Похмурий і занедбаний будинок ховає багато таємниць, а його житель Тед - ще більша скринька Пандори. Мені цікаво які емоції викличе у вас головний герой, бо в мене їх було від гніву і ненависті до щирих переживань і жалю до нього.⠀
⠀
Хто ж насправді вкрав маленика Лору?⠀
Чи Тед причетний до цих жахливих подій ?⠀
Донька Лорен - насправді зникла дівчинка чи донька Теда ?⠀
І як прости Господи можна читати розповідь від кицьки Олівії?⠀
⠀
Тут несамовитий потік інформації, жаху, містики і переживань за головних герої, але саме цікаве чекає вас в кінці. Після завершення книги я ще довго думаю про таких людей як Тед і я розумію, який жорстокий світ і суспільство. Книга відкриє вам очі на багато речей. ⠀
⠀
Тому раджу читати, коли хочеться кинути книгою до стіни - згадати мої слова: Читати… Читати !!!!

Позначка на книзі, що "Стівен Кінг радить" + кішка лесбійка зробили свою справу і заставили мене нетерпляче чекати поки ця книга з'явиться в книгарні.

Спочатку мені здавалось, що я усе розумію, про щось здогадуюсь, когось підозрюю... Тобто все йшло стабільно як для горор-історій з таємницею. Але як же я помилялась😲

Про щось можна здогадатися, усіх можна запідозрити. Але в кінці все одно будеш шокованим! Усе так чудово складається в єдину історію🤫.
А ще книга емоційно важка та потужна. Наприкінці, мені навіть здалось, що краще б я не знала ЯК усе насправді. Так було б легше та спокійніше.

Моторошна, драматична та таємнича історія з круто прописаним героями!

СПОЙЛЕРИ‼️
В книзі порушено теми: домашнього/дитячого насильства, розладів особистості, психічної нестабільності, лгбт-тематика (зовсім трішки) та небаченої людської жорстокості.

Не читаючи Кінга, взялася до книги, яку він сам і радить.
Зізнаюся: бралася до цієї історії з острахом і вона дійсно змусила полоскотати мені нерви.
Йдеться ніби-то про зникнення Дівчинки з Морозивом і про її пошуки вже дорослої рідної сестри Ді.

Здавалася б, сюжет має крутитися навколо цих двох, та насправді тут все набагато заплутаніше й глибше.
І ти не зоглядаєшся, як починаєш співчувати і жалітих тих, кому насправді й не варто.
До прикладу, диваку-відлюдьку Теду, якого хочеться запроторити до психлікарні через його поведінку з дочкою Лорен і дивні походеньки до лісу (та й не тільки).
Та, продовжуючи занурюватися в нетрі цієї історії, тебе шокують моторошні подробиці його ж таки дитинства, і ти не розумієш, де тут більше зло.
А ще волосся стає дибки від того, настільки хворими й жорстокими можуть бути найрідніші, і як під їхнім впливом ламається психіка.
На додаток у цій книзі є ще одне дивне створіння - кішка Олівія, яка й розповідає більшу половину цієї історії і навіть змінює думки й поведінку інших.
Розв'язка змусить вас, згорнувши книгу, ще довго думати над сюжетом й емоційно не відпускатиме.

Моя вам щира рекомендація)

Книга, яка плавить мозок.

Ніколи в жодній історії я не зустрічала такого набору колоритних персонажів:

- Тед, від думок якого віє стовідсотковим відчуттям психічної хвороби;

- його донька Лорен, яка чомусь то з'являється, то зникає, але не ходить;

- кішка-лесбійка Олівія, що часом видає аж занадто розумні думки, читає Біблію і, здається, реально говорить.

Всі вони живуть у будиночку край вулиці і створюють ніби єдиний організм, що існує в своєму паралельному світі подалі від людей.

А ще є Ді. Ді, чию шестирічну сестру 11 років тому викрали. Підозрюваним був ніхто інший, як Тед, але провину довести не вдалося, і справу, як багато "висяків", закрили. От тільки Ді не залишає спроб якщо не знайти сестру, то хоча б довести провину "злодія", тож вона винаймає сусідній будинок і починає своє "полювання".

Це міг би бути звичайний детектив з клішованим сюжетом, моторошними епізодами і, вірогідно, передбачуваним геппі-ендом у фіналі, але...

Але авторка створила ЩОСЬ ТАКЕ БОЖЕВІЛЬНЕ, що справді ламає мозок, змушує періодично ставити собі питання "Що я читаю?", ковтати сторінку за сторінкою і з кожним розділом офігівати все більше і більше. Насправді може здатися, що ви буквально потрапили в божевільню, але це дуже майстерний хід, адже в книзі пасхалки розкидані ледь не всюди. І якщо увімкнути гіпер-уважного читача, Голмса і Ватсона (ну щоб взагалі стовідсотково знайти всі авторські підказки), то картинка потроху вималюється сама, хоча не впевнена, що до кінця. Бо авторка СПРАВДІ вміє дивувати.

Сказати, що я була шокована розв'язкою, мабуть - не сказати нічого. Але післямова багато прояснює (і робить оповідь ще більш моторошною).

Це справді трилер в найкращих традиціях жанру. Стівен Кінг фігні не порадить, хоча спочатку я скептично поставилася до цієї наліпки [знаємо, як їх часом купують]. Проте саме тут порада Короля Жахів відповідає змістові, хоч ані містики, ані паранормальних явищ у сюжеті не буде. Проте буде багато іншого, від чого волосся на загривку встане дибки. Та й тема не надто легка - знущання над дітьми, фізичні і, головне, моральні травми, які потім дитина тягне з собою у доросле життя...

Словом, вразливим читати з обережністю 😉

Прочитала вчора за день цю чудову книжку. Вона мені дуже подобалася й потрапила в настрій.
Емоцій залишила багато, книга зворушила, змусила переживати, розбила серце.
Десь в першій чверті я почала здогадуватися, що відбувається, і не помилилася. Хоча авторка майстерно намагалася увести іншими тропками.
Із серії «спочатку не зрозуміла, а потім яяк зрозуміла», і «нічого не зрозуміло, але дуже цікаво».
Найприємніший бонус тут, звісно, кицька як одна з головних персонажів.

А ще це дуже сумна книжка.