Катріона Ворд

Складна емоційно книжка. Так і годиться для трилеру, але будьте готові саме до тематики фільму "Милі кості". Мені здається, що треба про це попереджувати на початку.

Захоплюючий трилер, який вкотре показує що не все завжди так як нам здається на перший погляд. Спершу справді було майже нічого не зрозуміло, книга злегка лякала і давала неприємні відчуття. Але ближче до завершення то було в саме серденько, справді непередбачувано і дуже емоційно. Щиро рекомендую цю книгу любителям трилерів

Неймовірний трилер

Щоб придбати цю книгу, мені було достатньо того, що її рекомендує Стівен Кінг.

Коли почала читати, навіть незбагнула що вже на сотій сторінці. І кожна сторінка супроводжувалася моїм коментарем "Так я і уявляла книги, які читає Кінг. Нічому дивуватися"😂 Кицька-лесбійка що читає Біблію? О, ну так, все зрозуміло😂 Насправді, у книзі це виглядає гармонійно.

Це гороор. Книга перевернула усе в моїй голові рази так зо два. І ти можеш уявляти все що завгодно, але всеодно будеш неправий. Це просто треба читати. І коли я дізналася правду, виявилося що питань стало тільки більше. Боже, як уявлю все що прочитала на попередніх сторінках, і така "Що? Як? Ааааа"😳😱Спочатку, я просто дивилася в книгу, а перед очима пролітало уся історія, емоції переповнювали: жах, шок, невіра. А потім я як зрозуміла😳 Це було дууужеее дивно. Саме тому, книга варта уваги. Бо вона не така, як інші🔥

Щоб не переказувати зміст і не розкривати суть книги, яка до речі відкривається в самому кінці - розкажу про свої емоції.⠀
З самого початку книгу я охрестила дикою і накуреною, бо вже після перших 30с я хотіла її покинути, бо не розуміла логічних зв’язків і сюжету. Але я дуже вперта і читала далі.⠀
⠀
Я дуже рада, що не покинула читати, оскільки розв’язка мало не розбила мені серце, і мозок таки трохи закипів і вибухнув. Бо вже після половини книги я думала ми разом з авторкою розслідуємо зникнення маленької дівчинки Лори, чия сестра Даліла відчайдушно її шукає багато років. Вже ніби навіть винного знайдено, залишилось довести скоєння злочину і показати прямі докази поліції.⠀
⠀
Похмурий і занедбаний будинок ховає багато таємниць, а його житель Тед - ще більша скринька Пандори. Мені цікаво які емоції викличе у вас головний герой, бо в мене їх було від гніву і ненависті до щирих переживань і жалю до нього.⠀
⠀
Хто ж насправді вкрав маленика Лору?⠀
Чи Тед причетний до цих жахливих подій ?⠀
Донька Лорен - насправді зникла дівчинка чи донька Теда ?⠀
І як прости Господи можна читати розповідь від кицьки Олівії?⠀
⠀
Тут несамовитий потік інформації, жаху, містики і переживань за головних герої, але саме цікаве чекає вас в кінці. Після завершення книги я ще довго думаю про таких людей як Тед і я розумію, який жорстокий світ і суспільство. Книга відкриє вам очі на багато речей. ⠀
⠀
Тому раджу читати, коли хочеться кинути книгою до стіни - згадати мої слова: Читати… Читати !!!!

Позначка на книзі, що "Стівен Кінг радить" + кішка лесбійка зробили свою справу і заставили мене нетерпляче чекати поки ця книга з'явиться в книгарні.

Спочатку мені здавалось, що я усе розумію, про щось здогадуюсь, когось підозрюю... Тобто все йшло стабільно як для горор-історій з таємницею. Але як же я помилялась😲

Про щось можна здогадатися, усіх можна запідозрити. Але в кінці все одно будеш шокованим! Усе так чудово складається в єдину історію🤫.
А ще книга емоційно важка та потужна. Наприкінці, мені навіть здалось, що краще б я не знала ЯК усе насправді. Так було б легше та спокійніше.

Моторошна, драматична та таємнича історія з круто прописаним героями!

СПОЙЛЕРИ‼️
В книзі порушено теми: домашнього/дитячого насильства, розладів особистості, психічної нестабільності, лгбт-тематика (зовсім трішки) та небаченої людської жорстокості.

Не читаючи Кінга, взялася до книги, яку він сам і радить.
Зізнаюся: бралася до цієї історії з острахом і вона дійсно змусила полоскотати мені нерви.
Йдеться ніби-то про зникнення Дівчинки з Морозивом і про її пошуки вже дорослої рідної сестри Ді.

Здавалася б, сюжет має крутитися навколо цих двох, та насправді тут все набагато заплутаніше й глибше.
І ти не зоглядаєшся, як починаєш співчувати і жалітих тих, кому насправді й не варто.
До прикладу, диваку-відлюдьку Теду, якого хочеться запроторити до психлікарні через його поведінку з дочкою Лорен і дивні походеньки до лісу (та й не тільки).
Та, продовжуючи занурюватися в нетрі цієї історії, тебе шокують моторошні подробиці його ж таки дитинства, і ти не розумієш, де тут більше зло.
А ще волосся стає дибки від того, настільки хворими й жорстокими можуть бути найрідніші, і як під їхнім впливом ламається психіка.
На додаток у цій книзі є ще одне дивне створіння - кішка Олівія, яка й розповідає більшу половину цієї історії і навіть змінює думки й поведінку інших.
Розв'язка змусить вас, згорнувши книгу, ще довго думати над сюжетом й емоційно не відпускатиме.

Моя вам щира рекомендація)

Книга, яка плавить мозок.

Ніколи в жодній історії я не зустрічала такого набору колоритних персонажів:

- Тед, від думок якого віє стовідсотковим відчуттям психічної хвороби;

- його донька Лорен, яка чомусь то з'являється, то зникає, але не ходить;

- кішка-лесбійка Олівія, що часом видає аж занадто розумні думки, читає Біблію і, здається, реально говорить.

Всі вони живуть у будиночку край вулиці і створюють ніби єдиний організм, що існує в своєму паралельному світі подалі від людей.

А ще є Ді. Ді, чию шестирічну сестру 11 років тому викрали. Підозрюваним був ніхто інший, як Тед, але провину довести не вдалося, і справу, як багато "висяків", закрили. От тільки Ді не залишає спроб якщо не знайти сестру, то хоча б довести провину "злодія", тож вона винаймає сусідній будинок і починає своє "полювання".

Це міг би бути звичайний детектив з клішованим сюжетом, моторошними епізодами і, вірогідно, передбачуваним геппі-ендом у фіналі, але...

Але авторка створила ЩОСЬ ТАКЕ БОЖЕВІЛЬНЕ, що справді ламає мозок, змушує періодично ставити собі питання "Що я читаю?", ковтати сторінку за сторінкою і з кожним розділом офігівати все більше і більше. Насправді може здатися, що ви буквально потрапили в божевільню, але це дуже майстерний хід, адже в книзі пасхалки розкидані ледь не всюди. І якщо увімкнути гіпер-уважного читача, Голмса і Ватсона (ну щоб взагалі стовідсотково знайти всі авторські підказки), то картинка потроху вималюється сама, хоча не впевнена, що до кінця. Бо авторка СПРАВДІ вміє дивувати.

Сказати, що я була шокована розв'язкою, мабуть - не сказати нічого. Але післямова багато прояснює (і робить оповідь ще більш моторошною).

Це справді трилер в найкращих традиціях жанру. Стівен Кінг фігні не порадить, хоча спочатку я скептично поставилася до цієї наліпки [знаємо, як їх часом купують]. Проте саме тут порада Короля Жахів відповідає змістові, хоч ані містики, ані паранормальних явищ у сюжеті не буде. Проте буде багато іншого, від чого волосся на загривку встане дибки. Та й тема не надто легка - знущання над дітьми, фізичні і, головне, моральні травми, які потім дитина тягне з собою у доросле життя...

Словом, вразливим читати з обережністю 😉

Прочитала вчора за день цю чудову книжку. Вона мені дуже подобалася й потрапила в настрій.
Емоцій залишила багато, книга зворушила, змусила переживати, розбила серце.
Десь в першій чверті я почала здогадуватися, що відбувається, і не помилилася. Хоча авторка майстерно намагалася увести іншими тропками.
Із серії «спочатку не зрозуміла, а потім яяк зрозуміла», і «нічого не зрозуміло, але дуже цікаво».
Найприємніший бонус тут, звісно, кицька як одна з головних персонажів.

А ще це дуже сумна книжка.

Круто спрацювала на мене позначка «Стівен Кінг радить» на палітурці. Не те щоби був його великим фанатом, та читацька порада короля жахів важить усе ж чималенько.

Перші сторінок 70 здається, що тут усе очевидно – хто є поганець, а хто воздасть поганцеві по ділах його. Гортаєш ще кілька сторінок – і вмикаються сумніви, будуються нові версії, і здається, навіть знаходиш нового мерзотника... І так декілька разів за історію. Чудове читацьке відчуття, еге ж? Коли картинка то сходиться, то не сходиться, а то і зовсім самознищується й починає відмальовуватись наново.

Головні персонажі – дивний 30-річний Тед, його донька Лорен, їхня віруюча кішка Олівія та нова дьоргана сусідка Ді. І кожен з них не такий, яким здається на перший погляд. Кожного доведеться переосмислити, спробувати зрозуміти (або не зрозуміти) – і з головою на декілька вечорів переїхати на ту саму вулицю, одразу за якою починається ліс.

Таке ми з паном Кінгом точно рекомендуємо.😅

Це могла бути клішована детективна історія про викрадення дівчинки та розслідування, що роками веде її сестра. Після одинадцяти років розшуків Ді таки знаходить підозрюваного, який найбільше підпадає на роль викрадача - самотній, ніде не працює, живе майже в лісі неподалік від місця, де стався злочин. Вона їде прямо туди, до будинку з забитими вікнами, який до речі, тоді перевіряла поліція. Але, звісно, нічого не знайшла.

От я й сиділа і думала - як так, що "Кінг радить"? Ідея затерта до дір тільки трохи з іншого ракурсу. Протям якогось часу я й "Колекціонера", і "Психо" згадувала, і це далеко не все.

АЛЕ! Це зовсім не те, що здається на початку. Десь з середини події почали розвиватися так, що мої здогадки то складалися докупи, то знов розпадалися. Авторка щораз підкидала щось нове, не перенасичуючи історію новими деталями. Навіть навпаки - вона злегка піднімала завісу над старими і це було кайфово.

Хоч Катріона Ворд і пише наприкінці, що це книжка про любов до життя, для мене - це збіса хороший детектив/триллер. Атмосфера є, закручений сюжет - о таак, визнання, що спочатку я помилялася щодо кліше - теж.

Раджу - не знаю, чи полоскоче нерви, але мізки підключити доведеться. І здивуватися!

Першу половину книги розтягувала, бо більше люблю супер динамічні сюжети. Але потім, можу точно сказати що друга половина дала зрозуміти що книжка того варта на всі 100 відсотків.
Неочікуване та цікаве закінчення.
Навіть коли тобі здається що ти все вже зрозумів - ти ще нічого не зрозумів.