Нові відгуки

Ця книжка не про красиві вилизані фото/дописи щасливої дружини і мами чотирьох ангелочків, а про реальні мамські будні від двох полосок на тесті на вагітність і до тих пір, поки чадо піде в садочок/школу. Написано суржиком з гумором, самоіронією, міцним слівцем і з досвіду самої авторки. Це зовсім не академічна книга типу Спока чи Макаренка. Це більше про розмову з подружкою за келихом вина про дітей. Тут про забобони бабусь, непрохані поради як правильно робити, бо так робили колись, про жіночу консультацію, токсикоз вагітних, післяпологову депресію, про те, що дбати спочатку треба про себе, а тоді про всіх інших, бо ж матера вам не наймичка. Ця книжка обов'язкова для читання вагітним жінкам, мамам, свекрухам, бабусям і чоловікам і всім, кому подобається читати блог Каті)

Ця книга переносить вас у світ минулого авторки, де кожен зможе знайти частинку своєї власної юності. Катя пише чесно, з притаманною їй самоіронією, що робить її твори справжнім задоволенням для читання. Однак, якщо ви думаєте, що це просто ще одна сповідь про молодість і більше нічого цікавого не знайдете, то помиляєтеся. Ця книга — набагато глибша, ніж здається на перший погляд. Вона про любов до себе, про важливість завжди обирати себе, не забуваючи про власні бажання, і про віру у свої сили, навіть коли світ здається несправедливим. Катя майстерно поєднує веселі й інколи сумні історії зі свого життя з філософськими роздумами про сенс існування, пошуки себе та внутрішню гармонію. Це не просто книга спогадів, а роздум над тим, як важливо залишатися вірним собі на життєвому шляху. Авторка підштовхує читача до глибоких роздумів і змушує подивитися на своє життя з нової, більш усвідомленої перспективи. Книга сповнена мудрості, натхнення і тепла, залишаючи після себе не лише приємні враження, а й бажання піклуватися про себе більше та жити в гармонії з власними мріями і цінностями. Це щирий і зворушливий твір, який допоможе кожному читачеві знайти відповідь на питання про те, як бути вірним собі у складному світі.

Дуже сміливо ділитися такою інтимною частиною свого життя. Неймовірно легко читається

У цьому відгуку буде один спойлер, бо на ньому власне і побудована ця книга. Але здається у ЗМІ вже і так обговорюють це. Я відчула, що ця книга найбільше була потрібна авторці. Вона наче вкотре розказує собі, як так сталося і переконує, що інакше вчинити не можна було. Після прочитання, що сталося з Катею у 16 років у мене був шок, а після завершення цієї історії - спустошення. Вагітність у 16 років. Я зовсім по іншому тепер дивлюся на книгу “Матера вам не наймичка…”, адже там про її підліткову вагітність ні слова, ні натяку! А вона ж про материнство. Я щиро радію, що авторка народила після цього чотирьох дітей і та перша вагітність, яка не закінчилася появою малюка, не перекреслила можливість стати мамою. Я не знаю статистики і зовсім не орієнтуюся в цій темі, але телебачення у фільмах та серіалах сформувало стереотип - аборт під час першої вагітності - це ймовірність ніколи не мати дітей. Не хочеться навіть уявляти чи наважилася б авторка на цю сповідь, якби в неї не було досвіду материнства. І хоч як авторка намагається відпустити ситуацію, зізнається, що приміряє часом, а скільки б було б дитині на даний момент, якби не… Назва книги для мене зовсім не відповідає змісту. Бо 80% тексту - це історія знайомства з хлопцем в якого закохується Катя, їхні бурхливі стосунки, вагітність, припинення вагітності та і стосунків врешті. Назва “Вагітна в 16” більше б розкривала її зміст. Так, це було б максимально спойлерно, зате чесно. Бо зізнатися, про вибір себе тут дійсно дуже-дуже мало. Зовсім трохи авторка розповідає про свій перший шлюб і ще менше про свій другий. Але судячи з того, що саме в другому народилося троє дітей і цей шлюб триває - отже, все чудово! І я щиро радію. Авторка фіналізує книгу своїми роздумами та баченням щасливого сімейного життя. Так, ті для кого танці в клубі, куріння за школою, алкоголь не відомо як отриманий будуть близькими темами, то вони точно спіймають хвилю ностальгії. І хоч ми наче з авторкою і майже одного віку, (вона трохи старша) та описані події не викликали в мене хвилю спогадів. Хіба якщо пригадати геть дитинство, то і в нас були випускні з пишними сукнями у дівчат та місцевому будинку культури, куди сходилося все село. Я здивована сміливістю авторки поділитися досвідом підліткової вагітності. Адже очевидно, що подібні ситуації трапляються. Та ми знаємо тільки про ті, які завершилися народженням дитини. Але якщо ця історія завершилася за участі гінеколога і не на користь нового життя, то про це не говорять. Ця історія точно має бути в інформаційному просторі, як нагадування, що дітям потрібно розповідати звідки вони взялися. І ще, захоплює тираж - 20 тисяч примірників. Звертаю увагу на це останнім часом і для українського книжкового ринку - це дуже багато! І так, авторка любить довгі назви своїх книг. А втім, ця книга зовсім не подібна на першу. Якщо в “Матері…” є де посміятися, то в цій я здається ледь усміхнулася один раз. Але може хтось не такий вразливий побачить більше дотепних моментів. Бо я не змогла. І звісно треба бути готовим до нецензурної лексики та суржику. Книга, попри складність теми, читається дуже швидко та легко. Написано гарно і дуже талановито! Дякую Каті за сміливість!

💓Ця книга як чудодійні пігулки в алябастровій плящині під назвою "Впевненість у собі"! Після прочитання хочеться вдягти нову шифонову сукню у волошки та маки, кремові капрони, зручні кросівки й куртку-косуху поверх цього багаташорового образу. Пройтися містом, замовити у кав'ярні улюблену каву з подрібленими кедровими горішками й спостерігати як із незримої клепсидри витікає час. А потім хвилини метеликами-брошками всідаються на сумку й кажуть: "Насолоджуйся життям сповна, крихітко, ми не втечемо"! 💓Втім, аби опанувати мистецтво святкувати це життя – треба прийти до цього! Навчитись, як еквілібрист у цирку, балансувати на межі, як вуличний факір – жонглювати скляними кульками "Самореалізація", "Час для себе", "Особисте життя"🧭Таким внутрішнім компасом, який дозволяє не збитися зі шляху, є впевненість у собі. Про це й книга Каті Бльостки💓Зізнаюсь, авторка мені нагадувала часом хрещену Попелюшки. Бо після прочитання серце скидає зі себе зайві обов'язки й одягається у легкість, невагомість. Щось таке повітряно-приємне як меренговий рулет з мигдалевою посибкою і зернятками гранату✨️ 💓"Wow-ефекту" додає те, що Катерина описує всі свої граблі без їх присипання блискітками й декорування зайвими підтекстами. Все як є. В багатьох моментах, я впізнавала себе: як купляли з подругою сухарики зі смаком холодцю і пили один на двох апельсиновий лонгер; як переповідали одна одній побачення і часом кожна, в міру фантазії, домальовувала щось до того славнозвісного збірного образа ПРИНЦЯ; як подовгу збиралися на дискотеку, малювали нігті перед виходом і перетворювали дмухання у ефект вентилятора😃Було всяке. Але, як пише Катя і я згідна з нею, цей досвід не можна знецінювати❤️‍🩹 💓Якось те все привело мене до поціновувачки джазу Богдана Весоловського, любительки театру й кави по-східному, яку готують у джезві на піску. Якось те все сформувало у мені цілісне "Я" і стереотипні заголовки до скількох років варто би вийти заміж не хвилюють😄 💓Катя Бльостка чесна. Я читала цю книгу в маршрутці перед роботою і сміялася сама до себе. А то ж так потужно, коли книга [не обговорення, а саме книга] викликає емоцію, яку не стримати. Сарказм, гумор, лайка, фразеологізми, багатошаровість сюжету, цінні усвідомлення – тут є буквально все! 🪶"Цієї миті я відчула свою силу. Я відчуватиму її щоразу, коли відстоюватиму себе в житті. Симпатію до нього перемогла любов до себе. Принаймі в тій розмові. "У питаннях самоповаги компромісів бути не може", – одна з численних цитат, яку я підкреслила. 💓Тепер я завше обираю самоповагу. Байдуже, особисте життя чи робочий проєкт, творчість чи дозвілля. Самоповага – це про любов до себе. Турбота про себе: глибинна. Бо її не замінить ні ванна з пелюстками чайної троянди, ні келих білого сухого, ні брендовий двобортний піджак зі серпокрильцем на лацкані. Повагу до себе виховують, плекають у серці. Й така книга – інструмент, аби цього досягти! Раджу всім: дівчатам, панянкам, поважним пані. Тим, які експериментують із хною і кольоровими тонуючими фарбами й тим, які вирішили – сивина, то гарно. А я мрію у свої сімдесят станцювати танго, під спів вуличного музиканта. Увіткнути у кучері білу троянду й подякувати світу, що він веде нас до себе. Через людей, через почуті діалоги, через цінні книги. Як ця!💓

Почала нещодавно читати і відразу зрозуміла яка це чудова книга. В перших главах покоління 30+ впізнає себе. Шкода що не могла прочитати подібну тоді, в часи свого першого кохання. Бо обирати себе - це прям супер необхідна навичка для молодих дівчат.

Ця книга реально класна. Хоч коли і починала читати то думала що швидко закину, бо ну вона ж для мам, для тих хто збирається невдовзі заводити дитину і т.д.🫣 Але це виявилась реально цікава та корисна книга. Більшість написаного для мене це було хіхі-хаха, але моментами я просто перелякана сиділа і читала сторінку за сторінкою (особливо коли описувались пологи). Тут справді є багато класних порад і підняті важливі теми, такі як: сприйняття свого тіла після пологів, та ставлення людей до жінок що народили з кесаревим і ще багато чого до чого я поки не дійшла. Книга дууууже легка і реально цікава. Тут не все так яскраво і не прикрашено все блискітками, як на обкладинці, тут розповідається про реальний біль, переживання, комплекси. Так воно подане, можна сказати як якийсь стендап, моментами тут все розбавлено жартами, анекдотами, але блін воно все одно написано класно і реально! ❤️‍🔥

Неймовірна книжка! Тест на сприйняття себе. Хтось провалює і звинувачує Катю в будь-чому, а хтось проходить на відмінно і щиро насолоджується читанням. Хотілося, щоб більшість жінок так ставилося до себе! Дуже рада, що ця книжка зʼявилася! Не встигла дочитати свою, а вже купила другу для подружки! Дякую!