Катя Бльостка

Це мабуть перша книга про материнство, написана в такому цікавому, смішному і незвичному стилі. І в цьому її великий плюс - всі факти подані максимально легко і невимушено. Ти ніби спілкуєшся з подругою, яка, без прикрас і незрозумілих медичних термінів розповідає всі "прєлєсті" материнства і не тільки про нього.

Однією з причин, чому ця книга стала такою популярною є те, що її буде надзвичайно цікаво прочитати не тільки мамам, а й усім дівчатам і жінкам, від 18 до 60, і навіть деяким чоловікам, як показує практика😄

Кожен знайде тут щось для себе - чи корисну інформацію, чи схожу ситуацію, чи порцію першокласного народного гумору.
Особливо сподобалась тема забобонів і стериотипів - тут просто сміялась в голос, бо так воно і є😂

Отже, від усієї душі рекомендую до прочитання "Матера вам не наймичка..." кожному, хто:

🌸Має внуків, дітей, або тільки планує вагітність.
🌸Любить хороший колоритний гумор.
🌸Хоче підняти собі настрій хорошою книгою.

Читаю і сміюсь, сміюсь і читаю.  Яке, це треба мати чуття гумору, щоб так написати.
⠀
Що мені дуже сподобалось, так це життєвість всієї книжки. Вона вибудована на справжніх  історіях та ситуаціях. Читається ну дуже швидко(подолала її за 1 день).
⠀
Дуже сміялась над забобонами,  бабуськами та внуками(*з кожним наступним внуком їх попускає).
⠀
Крім цього, тут багато про інше: вагітність, роди, гв, прикорм та всі періоди з якими стикалась матера.
⠀
Круте чтиво для майбутніх матусь, для теперішніх мамусь, для татів і, навіть, бабів.
⠀
Після прочитаного ти усвідомлюєш головне: ми не ідеальні матусі для світу, але найкращі для наших дітей! А кожен досвід важливий і що головне  унікальний.
⠀
Коли ти стаєш мамою вперше, це тремтіння і нерозуміння всього збивати з пантелику. Тут головне усвідомити ти не одна така! Все буде гаразд! Твої емоції, втома, не ідеальна картинка має місце, бо так воно є насправді, бо таке воно життя.
⠀
Були моменти які мені не дуже зайшли, бо в авторки специфічна говірка, одразу звикнути було складно. Бо не так часто зустрічаю такий діалект. Та це якоюсь мірою і «родзинка», комусь подобається, комусь ні. Та менш цікавою книга не стає!

Це прекрасно, ось що можу сказати про цю книгу)

Це не щось геніальне, і ви не відкриєте з нею новий світ. Проте це реалії материнства, без прикрас. З іронією, зі сміхом, з сльозами і з неймовірним щастям)

Кому сподобалось, раджу ще прочитати "Чому матуся хоче напитись?".

Книга про вагітність, пологи, виховання дітей. Ні, це не збірник практичних порад та відомостей. Це опис власного життєвого досвіду авторки, мами чотирьох синів, майже нашої землячки (Гоща).

Той досвід дуже цікавий, корисний. Можна черпнути звідти купу підходящих порад, але я не про те.

Манера написання цієї книги дуже оригінальна. Мова авторки насичена смішними приказками-примовками, приправлена "міцними" словечками. Її почуття гумору дозволяє навіть у найсерйознішій ситуації знайти місце для сміху. А у більшості випадків не просто сміху, а й справжнього реготу.

Ніхто не каже, що у вас буде чи було точно так і це нормально, бо ми всі різні. Але у багатьох ситуаціях я точно впізнала себе на сторінках книги.

Але головна думка цієї книги, що матера, повинна любити себе і не забувати про власні почуття та бажання. Тоді і діти поважатимуть мамині потреби і цінуватимуть її ще більше. Бо й справді, матера ж не наймичка...😃

Цю книгу прочитала, коли старшому сину було років три. А варто було б ще до народження. Вона допомогла зрозуміти, що важливо себе почути. Що материнство буває різним і що воно не ідеальне. І це нормально, коли ти втомлюєшся, і це нормально бути "всраною вишнею", нормально. Імпонує почуття гумору, іноді словечка з перцем, але по-іншому це не сприймалось. Так класно, що про такі теми говорять, про них пишуть. Що ідеальні інстаграмні фото мам відходять у минуле. Приваблює щирість, і ти розумієш, що у тебе ж схожа ситуація. І ти не одна така. Книга читається на одному диханню. Я б її рекомендувала всім мамам прочитати і всіх обійняти.

Ця книга про сім'ю і дітей для всіх і про все.
Дебютний друкований витвір Катерини Баррел – українсько-американської мами 4-х синів, яка входить до топ-50 блогерів у нашій країні. Книга вийшла дуже цікавою, легкою, пізнавальною, повчальною, інформативною та веселою.🔥

Вона буде корисною для прочитання не тільки вже мамам, але і майбутнім мамасітам, татусям, дідусям і бабусям. У ній можна знайти цікаву, корисну, практичну інформацію від зачаття дитини, пологів, виховання та годування чада, аж до його відвідування садка, а потім і школи.
Цінні поради та її особисті почуття заспокоюють читача та підказують, як можна виявити проблеми та страхи, що не потрібно робити з себе служницю, що також необхідно поважати себе, свій особистий простір, час, інтереси, що кожен член сім'ї повинен щось робити і підтримувати один одного, що немає чоловічих та жіночих обов'язків. ☝️
Усе написано дуже сучасно та зрозуміло. Тішить, що такі теми нарешті почали порушуватися. 👏

Нашому суспільству вже давно настав час виходити з тих старих неофіційних совкових правил, що місце жінки на кухні та з дітьми.🤭 Підписуюсь під кожним словом Каті!
У книзі також багато її творчості з її ж блогу, вони роблять читання веселішим, а елегантні матюки іноді дуже життєво відображають події та емоції. 😅

Книга класна! Залишає лише позитивні враження! 🥰

Я б дуже хотіла прочитати цю книгу на початку свого шляху материнства (вагітною, або з немовлям на руках, умовно), бо Катя Бльостка обіймає словами і підтримує жінок в нашому непростому шляху.

У неї доволі специфічний стиль письма. Простий, з суржиком і міцним слівцем)) тут не поради з виховання, не медичний довідник, а просто звичайний досвід багатодітної мами. З гумором про стосунки з родичами (нав'язливі поради від старшого покоління), медичну систему, стосунки з партнером і любов до себе (бо ти у себе одна, мамо!).

Читається надзвичайно легко, ніби розмова з близькою старшою подругою, яка скаже щось типу: "та не переживай ти так, відпочинь)) прорвемось, все буде класно!"

Шквал схвальних відгуків змусив і мене замовити цю книжку. Хоча читала її досить повільно. Перші частини про вагітність та пологи не надто зайшли. Бо чомусь цей період не був для мене складним. Та й за 2 КР я себе абсолютно не картаю, хто і що б там не говорив. Я в першу чергу обирала здоров'я-своє і майбутньої дитини.

А от про прикорм, садочок, школу, дружбу і суперечки між дітьми, як змінюються реакції та знання з кожною наступною дитиною. Дуже сподобалося, частенько реготала вголос. Багато було та і є схожого і в моїй сім' ї. Думаю, що у кожного з нас є "баба", яка все знає - і про борщик, і температуру води, і ще сто забобон на всі випадки життя. Ну і, звичайно, моя любов - мама Міланки. Ця героїчна жінка попереду всіх. І її дитина також.

Весело, з неймовірним почуттям гумору авторки і крутими історіями з її життя та власного досвіду. Бо бути матерою 4 хлопців, то вам не жарти. Звичайно, і без матів не обійшлося. Спочатку трохи напружувало, а тоді звикла. Фірмовий стиль Каті у книжці, як і у постах та сторіз.

Фраза "Матера вам не наймичка" точно стане крилатою і піде в народ.

Якщо абстрагуватись від всього — це просто книжка про досвід багатодітної мами. От у неї він був такий. Завдяки тому, що вона популярна блогерка, книжка "вистрелила" у відповідну цільову аудиторію і "зайшла".

Впевнена, вона б не зайшла, якби її написав хтось без сильного особистого бренду.

Мене так взагалі не вчепило.

Я не оцінила ні гумор, ні іронію. Зазвичай цінності книзі надає думка про те, що мовляв, тут все без рожевих поні і "чесно так як є".

Тільки от чому "чесно" — це саме так, як пише ця авторка, я не знаю. Не можу впевнено говорити про частину материнства, але від деяких розділів про вагітність я ледь не плювалась.

Ми всі дорослі люди, ми самі вибудовуємо довкола себе інфополе. Якщо вам здається, що вам нав'язують думки про те, що вагітність — це метелики, радість і рожеві хмаринки, проаналізуйте своє оточення: що ви дивитесь? Що ви читаєте? З ким спілкуєтесь.

Я взагалі по життю мало що ідеалізую. Я тим паче я не ідеалізувала вагітність і в материнстві я не готую себе до райдужних буднів. Ви можете бути вагітною і жити нормальне життя, уявляєте? Без "гормональних припадків". Описане в книзі — не "чесна норма", а різновид історії. Одна з мільйонів.

І точно не те, чого треба очікувати.

Є море книг, блогів, людей, які розповідають про всі ці речі не в такій їдкій манері, не будуючи у вас марних очікувань. А в цій книзі...

Написано смішно про сумні речі.
Та й по всьому.

За авторкою слідкувала ще раніше в Instagram, тож уявляла, чого очікувати від книги. Катя Бльостка – прямолінійна, емоційна й нестримна, цілує в рота прихильників і гейтерів. Тож якщо ви хочете за чайком почитати щось про французьке виховання дітей, то проходьте повз.

До текстів Каті більше підходить щось міцніше. Це не наукпоп з медицини чи виховання, і навіть не художка в традиційному уявленні. Авторка розповідає про власний досвід суржиком і не гребує міцним слівцем. Спочатку це може бути незвично, але швидко звикаєш, адже відчувається щире бажання розповісти правду про все, з чим доводиться стикатись матерям у сучасному суспільстві. Тут і про медичну систему, і про забобони, і про вплив рідних, які часто лізуть із власними порадами. Катя говорить про це все не просто, щоб посміятись, вона аткуалізує важливість особистів кордонів, які в нас поки часто порушують. А гумор – лиш інструмент. І взагалі, ця книга не просто про хіхі-хаха, вона дозволяє глянути збоку на ситуації, які виявляються зовсім не смішними, тому так важливо говорити про проблеми, емоції й почуття.

Звісно, багато ситуацій і описів гіперболізовані, але тим цікавіше читати.
Ця книга більше схожа на зустріч з подругою, яка тебе розуміє. З нею можна не стримуватись і вилити душу про все, що турбує. Та навіть відверто бісить. Саме тому у відгуках часто пишуть, що книга дуже підтримуюча. А читати чи ні – вирішувати вам.

Якщо абстрагуватись від всього — це просто книжка про досвід багатодітної мами. От у неї він був такий. Завдяки тому, що вона популярна блогерка, книжка "вистрелила" у відповідну цільову аудиторію і "зайшла".

Впевнена, вона б не зайшла, якби її написав хтось без сильного особистого бренду.

Мене так взагалі не вчепило.

Я не оцінила ні гумор, ні іронію. Зазвичай цінності книзі надає думка про те, що мовляв, тут все без рожевих поні і "чесно так як є".

Тільки от чому "чесно" — це саме так, як пише ця авторка, я не знаю. Не можу впевнено говорити про частину материнства, але від деяких розділів про вагітність я ледь не плювалась.

Ми всі дорослі люди, ми самі вибудовуємо довкола себе інфополе. Якщо вам здається, що вам нав'язують думки про те, що вагітність — це метелики, радість і рожеві хмаринки, проаналізуйте своє оточення: що ви дивитесь? Що ви читаєте? З ким спілкуєтесь.

Я взагалі по життю мало що ідеалізую. Я тим паче я не ідеалізувала вагітність і в материнстві я не готую себе до райдужних буднів. Ви можете бути вагітною і жити нормальне життя, уявляєте? Без "гормональних припадків". Описане в книзі — не "чесна норма", а різновид історії. Одна з мільйонів.

І точно не те, чого треба очікувати.

Є море книг, блогів, людей, які розповідають про всі ці речі не в такій їдкій манері, не будуючи у вас марних очікувань. А в цій книзі...

Написано смішно про сумні речі.
Та й по всьому.

Ця книга - чудовий приклад того, як дописи з особистого блогу переростають в цілісну історію. Книга підкорює своєю простотою і щирістю. Читати її - ніби сісти на кухні за келихом вина із подругою, з якою торуєте схожий життєвий шлях. Часом нестримно смієтеся, часом зітхаєте в унісон, іноді стримуєте сльози розчулення, але увесь час розумієте одна одну.

В цьому, на думку самої авторки, і полягає секрет успіху книги (а вийшла вона шаленим, як для українського книжкового ринку тиражем), бо читаючи її, жінка відчуває, що хтось переживає в материнстві той самий досвід і нарешті, можливо, перестане себе питати: «Коли стане легше?» 😏
В книзі є кілька моментів, які мені не сподобались, наприклад, занадто багато жартів довкола газоутворення або зазначення конкретного «недоказового» препарату для лікування колік. Все це - особистий досвід і вподобання.

Катя Бльостка торкається досить табуйованих тем: про складність материнства, перинатальні втрати, суспільний тиск на новоспечену маму. Це тільки в рекламі і блогах гламурних інста-мам материнство - суцільне милування рожевощоким сплячим карапузом під напівпрозорим балдахіном. В реальності ніхто не застрахований від післяполової депресії, емоційного вигорання чи фізичної втоми. А останній рік для українських мам - ще та прогулянка під місяцем!

Комусь здасться, що ця книга не варта уваги і часу - такі коментарі я читала. Особисто я вважаю, що такі книги потрібні, хоча б для того, щоб когось розсмішити.