Катерина Пекур

🏫 все починається з київського вокзалу в перші дні повномасштабного вторгнення. Катя разом із бабусею опиняється у натовпі тих, хто намагається виїхати. але замість евакуації вона провалюється в Завокзалля — альтернативну реальність, де живуть духи міста, персонажі забутих легенд та старі боги, діють свої закони, а ще хтось викрадає дітей з людського світу задля таємничої зловісної цілі. 💬 паралельно знайомимось з Августином — колійником, якого всі вважають винним у викраденні артефакту, що живив Завокзалля. на нього полюють, а Катя стає його випадковою союзницею, бо вибратися у свою реальність вона все одно не може. разом вони намагаються розібратись, хто викрадає дітей і що взагалі відбувається — і в Завокзаллі, і з вокзалом у реальному світі, через який проходить евакуація. саме тут починається основна частина сюжету, де духи мають вирішити, чи брати участь у людській війні, чи залишитися осторонь (і чи можливо це взагалі?) ⏰ читала цю книжку довго. якісь розділи йшли супер легко, прямо летіли сторінки. в інших — стопорилася на реченнях, поверталася, перечитувала, бо зчитувалося важко. було враження, ніби одну частину писала одна авторка, іншу — інша. не знаю, як вони працювали в тандемі, але стиль трохи скакав. це не критично, але чомусь початок йшов важко. 📖 затягнути мене повністю книжка не змогла, проте деякі моменти були дуже сильні. сцена з повітрулею і льотчиком-винищувачем — мабуть, найулюбленіша 🖤 я реально трошки просльозилася, для мене цей епізод був найбільш емоційним. ✏️ теми, які я для себе відзначила: • екологія (здається провідною темою, попри воєнні дії); • пам'ять і самовизначення; • персональний вибір і його наслідки; • єдність всіх людей та істот перед обличчям ворога; • як світ реагує на травму. війна є, але вона не центр, а скоріше тло, яке оголює інші теми. 🕯 атмосфера - щось середнє між постапом і українським урбаністичним фентезі. багато реальних локацій києва, але не туристичного. у Завокзаллі взагалі вайб темного, сирого, химерного паралельного всесвіту. загалом може бути важко читати через те, що описується наша реальність, але при цьому фентезі складова згладжує тривожні моменти (або ні, все індивідуально 🙈). 🔹плюси (для мене): • крута ідея з Завокзаллям, багатоструктурний, дуже деталізований світ (а я страшенно люблю деталі); • детективні елементи; • реалістична героїня — без штучного “girl power” чи ідеалізації; • багато української і не тільки міфології; • цікаві другорядні й епізодичні персонажі (мишвертень ван лав); • паралелі між реальністю і магічним світом; • відсилки до певних реальних історичних подій. 🔹мінуси (імхо): • місцями затягнуто; • місцями не було відчуття, що текст ллється (хоча проблем з українською в мене нема). 🪶 як підсумок: це не легке чтиво на пару вечорів, але точно варте уваги. особливо для підлітків, які зараз живуть у воєнній реальності і шукають спосіб проговорити це через метафору. плюс підліткам може бути корисною, бо тут і про втрати, і про вибір, силу, пам’ять. дорослим теж буде цікаво — хоча б заради світу, атмосфери, цікавих великодок і гумору. рекомендую тим, хто любить urban fantasy з українським контекстом і не боїться, що читання займе трохи більше часу, ніж декілька вечорів.

Анонім

Книга, яка не відпускає до останньої сторінки. Незважаючи на те, що книга зібрана з окремих оповідань різних авторів, історія сприймається цілісною, завдяки чудово прописаному образу головного героя Юджина. Саме він задає тон історії і веде по ній читача.

Анонім

Хлопець, який шукає роботу влаштовується в Корчму, але це не просто корчма, хоча ж він звичайний хлопець. Це корчма на перехресті світів, і коли ти не віриш в магію, і не знаєш про її існування то все стає в рази цікавіше для нашого героя. Кожен відвідувач має свою окрему історію, що дозволяє розтягувати книгу і не збиватися, якщо відкласти, історії дуже різні, є цікавіші, є трішки нудні (саме для мене). Це як можливість поринути в різні книги. Хоча деякі історії відвідувачів, я б з радістю почитала в цілих книгах. Формат цікавий, книга також, тому 7/10 сміливо ставлю

Анонім