«Додому» — це багатошарова сімейна сага, що розгортається у двох часових вимірах: у далекому минулому та в теперішньому. Кейт Мортон майстерно поєднує особисте з історичним, розкриваючи таємниці, які десятиліттями зберігали мовчання. У центрі сюжету — давній злочин, що трапився в одному затишному австралійському будинку. Злочин, який змінив життя кількох поколінь. Головна героїня намагається дізнатися правду, повернувшись у місце свого дитинства, і саме розслідування у сучасній часовій лінії слугує поштовхом до поступового розкриття родинної драми. Мене більше захопила лінія минулого. Саме там, у ретельно виписаних деталях, атмосфері старого дому та болісних емоційних переживаннях персонажів, відчувається справжня сила оповіді. Минуле в цій історії живе й дихає, викликає співпереживання та інтерес до кожного натяку, кожної згадки. Сучасна частина — дещо сповільнена, і хоча вона потрібна для цілісного сприйняття роману, емоційного залучення в ній менше. Загалом сюжет розгортається досить повільно, вимагає терпіння, зате винагороджує тих, хто вміє читати між рядків. Це книга для тих, хто любить неспішні розповіді з драматичним підтекстом, родинними таємницями й глибокими почуттями. «Додому» — це не просто історія про повернення до місця, де все почалося. Це подорож у глибини людських взаємин і болю, що передається крізь покоління.
Анонім
Мені цей трилер сподобався. Дуже красива мова, прекрасні описи природи 😍 Деякі рослини та квіти я гуглила, поки читала - тож, можна легко уявити атмосферу, у якій були герої цієї історії. Мені також сподобалося, що кінцівка неочікувана. Поки читала, мені чогось здавалося, що там одна героїня під кінець якось з'явиться. І вона з'явилася, але прямо дуже неочікувано 🔥 Тож, я цю історію рекомендую до прочитання, але оповідь дуже повільна, багато описів - тож, якщо ви не любите повільні історії, ця книга не для вас
Анонім
Це книга, яку я читаю вдруге. І цього разу вона відкрилася ще глибше: емоційніше, гіркіше, значущіше... Спершу здається, ніби сюжет не поспішає — повільний, як літній день у спекотній Австралії. Але після 150 сторінок історія починає набирати обертів так, що відкладати вже просто неможливо. Знаєте, як буває, ніби планувала трохи почитати перед сном, а вже світанок 😅 🔍 Події відбуваються в двох часових лініях і стрибають від 1959-го (коли щось трагічне сталося в родинному маєтку Дарлінг-Гаус) до сучасності (де журналістка Джесс намагається зрозуміти, що ж насправді сталося тієї Різдвяної ночі). Так клубок спогадів, мовчань, родинних зв’язків і травм, про які ніхто не хоче говорити, починає розмотуватись. 🏡 Тут не просто історія з минулого постукала у двері, ні, тут атмосфера, де все має значення. Кожна дрібничка. Австралія у Мортон — не тло, а жива дійсність. Історія наче проростає в цьому середовищі. Дуже живо відчуваються пахощі розарію чи гарячий вітер, прохолода у затінку біля маєтку та крики какаду. Так живо це все уявляла, ніби дивилась фільм. Герої… не ідеальні. Не завжди зрозумілі. Але справжні. Найбільше мене зачепила бабуся Нора, така сильна зовні й така розтрощена всередині 💔 Це роман, до якого треба підходити без поспіху, з терпінням. Він віддячує. Для мене ця книга сповнена інтриги та драматизму, навіть свого роду трагізму. Вона про пам’ять, яка іноді рятує, а іноді тягне донизу. Про родину, яку не завжди легко прийняти, але яку не перестаєш любити. Рекомендую, якщо шукаєте історію, яка залишиться у ваших думках надовго, принаймні зі мною це й сталося 🤍
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях