Тепла атмосферна літня історія. Сама книга доволі повільна, сумна але вона потрапила ідеально в мій стан, нагадала мені молоді роки коли я намагалась будувати стосунки. Я вмикала музику під час читання, яка згадувалась в книзі і це ще більше занурювало мене в спогади, це були приємні відчуття і загалом приємні враження)

«Зустрінь мене біля озера» — це дуже чуттєва й емоційна історія про двох людей, які намагаються зрозуміти себе та свої справжні бажання, незважаючи на те, що їм уже за тридцять. Ферн і Вілл знайомляться десять років тому, проводять разом один ідеальний день у Торонто, обговорюють свої потаємні мрії, надії та плани, а на прощання обіцяють зустрітися рівно за рік. Але життя — штука непередбачувана, і замість одного року минає десять, перш ніж їхні шляхи знову перетинаються. На мій погляд, історія Ферн та Вілла — про те, як змінюються наші уявлення про щастя, коли з’являється досвід. Іноді життя змушує нас обирати зовсім не те, чого ми колись хотіли, але це не скасовує почуттів, не стирає важливих моментів і не позбавляє нас права на другий шанс. Історія розгортається у двох часових відрізках: сьогодні і десять років тому. Це додає динаміки та дозволяє краще зрозуміти героїв та їх почуття. Атмосфера неймовірна: тепло, озеро й трохи суму за тим, що могло б бути. «… ти — не прихисток. Ти — все моє життя.» © Мені здається, це перший роман, який я прочитала, де дія відбувається в Канаді. Описані в книзі місця створюють відчуття спокою та гармонії, що додає особливого шарму всій історії. І тепер я ще більше хочу відвідати та дослідити Канаду. Ця книга обов’язково сподобається всім поціновувачам фільму «Брудні танці». Історія, в якій герої не ідеальні, але дуже живі. Їх легко полюбити, за них щиро переживаєш — і разом із ними знову віриш у те, що обрати свої мрії ніколи не пізно.

«Зустрінь мене біля озера» — це дуже чуттєва й емоційна історія про двох людей, які намагаються зрозуміти себе та свої справжні бажання, незважаючи на те, що їм уже за тридцять. Ферн і Вілл знайомляться десять років тому, проводять разом один ідеальний день у Торонто, обговорюють свої потаємні мрії, надії та плани, а на прощання обіцяють зустрітися рівно за рік. Але життя — штука непередбачувана, і замість одного року минає десять, перш ніж їхні шляхи знову перетинаються. На мій погляд, історія Ферн та Вілла — про те, як змінюються наші уявлення про щастя, коли з’являється досвід. Іноді життя змушує нас обирати зовсім не те, чого ми колись хотіли, але це не скасовує почуттів, не стирає важливих моментів і не позбавляє нас права на другий шанс. Історія розгортається у двох часових відрізках: сьогодні і десять років тому. Це додає динаміки та дозволяє краще зрозуміти героїв та їх почуття. Атмосфера неймовірна: тепло, озеро й трохи суму за тим, що могло б бути. «… ти — не прихисток. Ти — все моє життя.» © Мені здається, це перший роман, який я прочитала, де дія відбувається в Канаді. Описані в книзі місця створюють відчуття спокою та гармонії, що додає особливого шарму всій історії. І тепер я ще більше хочу відвідати та дослідити Канаду. Ця книга обов’язково сподобається всім поціновувачам фільму «Брудні танці». Історія, в якій герої не ідеальні, але дуже живі. Їх легко полюбити, за них щиро переживаєш — і разом із ними знову віриш у те, що обрати свої мрії ніколи не пізно.

«Кожного наступного літа» — це ніжна й емоційна історія про перше кохання, втрати та другий шанс. Роман майстерно переплітає минуле й теперішнє, поступово розкриваючи, як одна помилка може змінити життя. Атмосфера літнього озера, щирі почуття та глибокі переживання героїв роблять книгу дуже теплою й водночас болісною. Це історія про те, що справжні почуття не зникають навіть із роками, але не завжди їх легко відновити.

«Зустрінь мене біля озера» ⚪️другий шанс ⚪️незнайомці, які провели лише один день разом ⚪️героїня повертається у рідне містечко ⚪️літня атмосфера ⚪️дві часові лінії ⚪️повільний розвиток стосунків ⚪️любов крізь роки Ферн і Вілл, знайомляться одного літного дня і обіцяють зустрітись через рік. але завжди є «але»... життя втручається у плани. проходить 10 років і вони випадково зустрічаються вже за зовсім інших обставин. хоч історія має глибоку й емоційну ідею, подекуди сюжет рухався надто повільно. внутрішніх монологів і спогадів було більше, ніж хотілося, а діалогів і динаміки в основній лінії бракувало. а от атмосфера в книзі бездоганна: літній настрій, озеро, спокійна природа й старий курорт створюють особливий затишок і настрій.? ще з «+» те, що історія порушує низку важливих тем, про любов, яка не минає з роками, про втрати, що змінюють нас назавжди, про пошук себе в тіні сімейних обовʼязків та очікувань. про другий шанс, втрачені можливості, психічне здоров’я і складні стосунки з батьками. 7/10⭐️

? «Ти і я за рік… Не підведи мене» ??? Знайомство посереднє, на жаль не вразила історія ?‍↕️ Трохи напав нечитун ? ? Ферн і Вілл - молоді і амбітні … Зустріч десять років тому змінила їх життя… Один день разом ? був таким неймовірним і сповненим таємниць ✨ Вілл рятує Ферн, направляє на потрібний шлях ? Вони домовляються зустрітися через рік… але завжди є але ?‍↕️ Зустріч мала бути на сімейному курорті Ферн… але Вілл не зʼявився ? Пройшло десять років, Ферн повертається додому після однієї трагічної події і життя знову зводить саме з тим амбітним Віллом ? ❓Що привело Вілла до Ферн? Які таємниці приховує таємничий коханий з минулого? Чи зможе тепер Ферн врятувати Вілла? І чи справжнє їхнє кохання, чи справді воно не підвладне ні часу, ні обставинам? ? «… лише один день, який перевернув моє життя» ? «… таємниці - це найголовніший компонент близької дружби» ? «Ми вже не ті самі люди, що були у двадцять два. Хотіти чогось іншого - це нормально» ? «… одного дня ти усвідомиш, що твоє серце занадто велике для тебе однієї» ? «Я вдаватиму, що ніколи не було нікого іншого, крім нас двох» Знайомство не вдалося, історія посередня ?‍↕️

Якщо ви хочете прочитати не підліткову романтичну історію з літнім настроєм (не ромком), то сміливо беріть цю книгу. Тут кілька ліній кохання, не завжди щасливого, не завжди взаємного, але такого, що розчулює. Про що? Ферн і Вілл зустрілися у свої 20 з хвостиком і провели найкращий день свого життя. Пообіцяли одне одному зустрітися через рік, але дівчина самотньо просиділа на березі озера, де розташований курорт, що належить її родині. Через 9 років Ферн вимушена повернутися сюди ж, бо загинула її мама. То ж дівчина має вирішити, що їй робити з цим місцем. Але тепер Вілл повернувся, щоб допомогти їй вирішити проблему. На щастя, Ферн не самотня в цьому житті: її оточують друзі, люди, що знають її з пелюшок, то ж її серце та розум мають підказати правильне рішення. І щодо курорту, і щодо кохання. "- Я не дозволяю,- відступаю на крок назад. -Чому? Я цілий день давлю в собі біль, але він виринає на поверхню, як буйок. - Бо дев'ять років тому ти залишив мене чекати тебе на причалі. - Я цього не хотів,- відповідає Вілл тихо". Цей Вілл виявився настільки закомплексованою людиною з гіпертрофованим почуттям обов'язку, що аж страшно. І усі їхні проблеми не від не взаємності, а від почуття обов'язку. Про це вам точно треба прочитати, щоб розпізнавати це у собі та в оточенні. Тому сміливо можу рекомендувати цей роман як цікаве літнє читання. І ще, це - Канада) Не хокеєм єдиним ..

#марафонкнигомам Це було занадто солодко, занадто перебільшено та занадто передбачувано…але, всеодно неймовірно прекрасно, бо це було про кохання