Каріна Саварина

Так легко написана, але з важким досвідом.
Про біль. Про втому. Але про надію.

Мене і досі турбує одне питання.
Чому тим, хто не готовий бути мамою дають дітей, а ті, які усе б віддали заради щастя материнства — ні.
Як це працює?
Фізіологія?
Карма?
Гріхи?
Природній відбір?
Якби я була Богом в цьому питанні, я б дарувала дітей тільки тим, хто здатен вкласти в них найкраще, здатен любити глибоко і щиро.

Дитина повинна відчувати, що її люблять і приймають такою, яка вона є, не дивлячись ні на що, без жодних умов.

Проблема материнства є глобальною в наш час.
Жінки, які не можуть мати дітей постійно вимушені стикатись з нерозумінням інших, з некоректними запитаннями: «а коли вже діти будуть?», «чому не народжуєте?», «чому не хочете дітей, це ж обов’язок кожної жінки?» і т.д.

Здається, що в школі потрібно вводити урок етикету не за столом, а у суспільстві.
Так і назвали б «етикет у суспільстві».
Нехай би вчили людей з дитинства бути толерантними один до одного і навчали того як коректно спілкуватись на життєві теми.

Книжку важливо прочитати тим, хто недооцінює цю проблему.
І тим, хто не вважає дитину великим особистим подарунком Всесвіту.

Коли народите здорову дитину, нагадайте собі, що ви витягнули щасливий квиток.
А десь там, живуть жінки, які кожного дня готові були б віддати все, щоб тільки почути перше дитяче «мама».

Ця книга — не просто історія, а щира та зворушлива сповідь жінки, яка вирішила стати мамою не біологічно, а серцем. Каріна Саваріна розповідає про усиновлення доньки без прикрас — із усіма страхами, сумнівами, болем і водночас безмежною любов’ю.

«Мам» — це книга про вибір, про силу материнської любові, яка народжується не в крові, а в душі. Авторка чесно ділиться своїм досвідом: очікування, перші зустрічі, адаптація, труднощі й маленькі перемоги. Це історія про прийняття, пошук гармонії та справжнє щастя бути мамою.

Книга зачіпає глибокі теми сім’ї, прив’язаності та довіри. Вона змушує переосмислити поняття «рідності» та дарує натхнення тим, хто замислюється про усиновлення або просто хоче прочитати щиру, теплу історію.

Рекомендую всім, хто цінує справжність у літературі та готовий відчути кожне слово.
#км_бінго_марафон_2025 (Книга обрана за порадою/відгуком друга)
#марафонкнигомам

Прочитала «Не вагітна» Карини Саваріної – і плакала. Це не просто книга, а відверта й болюча історія про безпліддя, сумніви, очікування та суспільний тиск. Читала, ніби розмовляла з подругою, яка пройшла через усе це. Місцями щемко, місцями боляче, але дуже правдиво. Рекомендую всім, хто хоче зрозуміти, що відчувають жінки, яким не судилося стати мамами. #км_бінго_марафон_2025 (Книга сучасного українського автора/авторки)
#марафонкнигомам

Не Вагітна
Каріна Саварина
Київ•Логос•2019

🇺🇦 Український автор (3 вересня 1983р)
🖋 Книга 2019
📜 222с
🎭 Нонфікшн, Автобіографічний Роман, Біографія, Наукпоп, Здоров’я

💛💛💛

🌟 Головна теза:
«Скільки можна вже казати про відключення голови? Відключіть свій рот - хотілося мені додати.»

🔥 Цитати:
«У мене на обличчі почала вимальовуватися вертикальна зморшка між бровами. Я і так не досить привітна особа, а ще ця штука додає мені більше серйозності.»
«Життя в українському селі - це як релігія. Вона повільно вбивається цвяшками тобі у голову, і все, що виходить за рамки її внутрішніх понять, робить тебе гівном в очах у інших. Щоб видити в цьому середовищі, треба все робити правильно, вчасно і без ніяких приводів для пліток.»

👩‍💻 Відгук:
Книга-біль. Книга-нагадування. Нагадування про тактовність, емпатію і віру. Це підтримка для всіх, кому важко. Але більше для тих, хто не вміє тримати дистанцію, не відчуває кордонів особистого і ставить нетактовні запитання. Тобто, варто читати всім, хто вже має дітей) бо ми ж не можемо об’єктивно оцінити себе.🫣
Достатньо депресивна книга, але були й комічні моменти. Читається легко. Можна сприйняти як суб’єктивну думку, але ж авторка на цьому й наголошує, що це автобіографічна книга.
Тут є досвід переїздів, життя закордоном. Незмінний найкращий друг: собака - домашній улюбленець, який завжди поряд.
Відносини. Родичі. Друзі. Колеги.

Книга не погана, але багато повторів і розмусолювання однієї ж теми. Але в цілому добре. Дійсно важлива тема для людства.

книга, яка точно має бути прочитана не тільки жінками, але й чоловіками. описується важлива тема для суспільства та відношення до неї. рекомендую.

Гарно книга про важку проблему жінок. Прочитала за один день. Легко про складне.

Тут ми бачимо логічне продовження книги "Не вагітна". Хрусталина з підтримкою свого чоловіка нарешті вирішує більше не мордувати своє тіло й не виснажувати нервову систему.
Раніше я нічого не знала про всиновлення в Україні. Тепер, завдяки Каріні Савариній, знаю. За що вдячна, бо так можна хоч трошечки зрозуміти людей, які пройшли подібний шлях. Це важкий, виснажливий і відповідальний процес.

Описано, як проходить адаптація дитини в родині, як новоспечені батьки призвичаюються до нових ролей. Знову були ситуації з неадекватними людьми з суспільства, що не може не засмучувати, але я вірю, що завдяки книгам Каріни, таки ставатиме все менше.

Щиро тішусь, що в Україні є ця книга з таким болючим особистим досвідом.

На щастя, мені не довелось довго чекати своїх вагітностей, але для дуже багатьох жінок це великий біль і справжня травма, особливо, коли немає гідної підтримки від оточення. Саме тому супер важливо легалізувати і розділяти різні досвіди. Не лише щасливого материнства, а і ось такі.

Знаю, багатьом читачкам головна героїня цієї книги здається якоюсь дурною і дратує своєю поведінкою. Але мені здалось, саме в цьому і задумка авторки: показати, в якому відчаї знаходяться ці жінки, на яку дурню вони готові піти, аби лиш мати шанс завагітніти. Я не відчувала роздратування, мені так хотілось, щоб в оточенні героїні був хоч хтось, хто може прийняти і розділити її проблеми і переживання простою присутністю.

Хотілось би, щоб цю книгу прочитало якомога більше людей. Щоб засудження і неделікатних питань в нашому суспільстві ставало все менше.

Головна героїня настільки сильно хотіла дитину, що готова була на все - десятки лікарів, нетрадиційна медицина, екз, відмова спілкуватися з вагітними подругами, тому що це завдавало їй болю.

Не скажу, що в захваті від стилю написання, тому що це радше блог, аніж книга. Проте додаткову зірочку отримує саме розголошення теми, про яку говорити не прийнято, а саме проблеми з можливість мати дітей.
Тиск суспільства на жінок ще й досі сильний. Вона має вийти заміж, народити і бажано не одну дитину, але й не забувати про розвиток.Все це до дівчинки приходить з самого дитинства, ця програма, що ти мусиш тисне на тебе і коли щось не виходить це спичиняє тривогу, біль і навіть ненависть до себе і свого тіла.
Вибратися з цієї пастки, не зважаючи на свої проблеми і стрес, жінка також має сама.

Чомусь я думала, що це нон-фікшн... Але це художня література.

Особисто я завагітніла швидко і не плануючи... Хоча і запізно (якщо дивитися на "суспільні норми") у 30 років. До речі, незадовго до цієї події я постійно бачила навкруги себе вагітних і різко захотілось накупити журналів про виховання дітей на майбутнє 🤓

Історія з книги мені дуже відгукнулася, бо близька мені людина теж не може завагітніти багато років... Тому про усі методи стати мамою я чула не вперше...

Оповідь так написана ніби ти з подругою розмовляєш десь за бокалом вина. Відверто, без прикрас - так як воно і є насправді. Частково історія правдива - тому і чіпляє ще більше.

Цю книгу мають прочитати не тільки жінки, у яких схожа ситуація, але й інші люди, які часто задають дурні запитання про дітей. Зрозумійте нарешті, що фрази: "А коли діти? А коли другий?" неприйнятні, будь ласка, ніколи і нікому їх не задавайте.

А книгу однозначно додаю у топ прочитаних за цей рік 💔
І обов'язково читати другу книгу Каріни Савариної "Мам".

Це продовження книги "Не вагітна". Тому далі можливі свого роду спойлери до першої частини.

Ця історія материнства, яке воно буває майже в кожної: зі злетами й падіннями, з переживаннями, втомою і неймовірним таким, майже ейфоричним, щастям.

Хрусталина змогла стати мамою і тепер вона переживає досвід до якого була не готова, до якого неможливо підготуватись, який одночасно вбиває та окриляє — досвід бути мамою.

Тепер у Хрусті та Діми є Маша, маленька дівчинка, мишка, яка наповнила їх будинок гучними криками й солодким сопінням, страхами та радістю, втомою та любов'ю.

Ця книга теж дуже емоційна, вона про буденне і трохи про філософське, про болюче і прекрасне, вона така вся зіткана з протилежностей, які нереальні одна без одної.

Чудова 💔