Каріна Саварина

Тут ми бачимо логічне продовження книги "Не вагітна". Хрусталина з підтримкою свого чоловіка нарешті вирішує більше не мордувати своє тіло й не виснажувати нервову систему.
Раніше я нічого не знала про всиновлення в Україні. Тепер, завдяки Каріні Савариній, знаю. За що вдячна, бо так можна хоч трошечки зрозуміти людей, які пройшли подібний шлях. Це важкий, виснажливий і відповідальний процес.

Описано, як проходить адаптація дитини в родині, як новоспечені батьки призвичаюються до нових ролей. Знову були ситуації з неадекватними людьми з суспільства, що не може не засмучувати, але я вірю, що завдяки книгам Каріни, таки ставатиме все менше.

Щиро тішусь, що в Україні є ця книга з таким болючим особистим досвідом.

На щастя, мені не довелось довго чекати своїх вагітностей, але для дуже багатьох жінок це великий біль і справжня травма, особливо, коли немає гідної підтримки від оточення. Саме тому супер важливо легалізувати і розділяти різні досвіди. Не лише щасливого материнства, а і ось такі.

Знаю, багатьом читачкам головна героїня цієї книги здається якоюсь дурною і дратує своєю поведінкою. Але мені здалось, саме в цьому і задумка авторки: показати, в якому відчаї знаходяться ці жінки, на яку дурню вони готові піти, аби лиш мати шанс завагітніти. Я не відчувала роздратування, мені так хотілось, щоб в оточенні героїні був хоч хтось, хто може прийняти і розділити її проблеми і переживання простою присутністю.

Хотілось би, щоб цю книгу прочитало якомога більше людей. Щоб засудження і неделікатних питань в нашому суспільстві ставало все менше.

Головна героїня настільки сильно хотіла дитину, що готова була на все - десятки лікарів, нетрадиційна медицина, екз, відмова спілкуватися з вагітними подругами, тому що це завдавало їй болю.

Не скажу, що в захваті від стилю написання, тому що це радше блог, аніж книга. Проте додаткову зірочку отримує саме розголошення теми, про яку говорити не прийнято, а саме проблеми з можливість мати дітей.
Тиск суспільства на жінок ще й досі сильний. Вона має вийти заміж, народити і бажано не одну дитину, але й не забувати про розвиток.Все це до дівчинки приходить з самого дитинства, ця програма, що ти мусиш тисне на тебе і коли щось не виходить це спичиняє тривогу, біль і навіть ненависть до себе і свого тіла.
Вибратися з цієї пастки, не зважаючи на свої проблеми і стрес, жінка також має сама.

Чомусь я думала, що це нон-фікшн... Але це художня література.

Особисто я завагітніла швидко і не плануючи... Хоча і запізно (якщо дивитися на "суспільні норми") у 30 років. До речі, незадовго до цієї події я постійно бачила навкруги себе вагітних і різко захотілось накупити журналів про виховання дітей на майбутнє 🤓

Історія з книги мені дуже відгукнулася, бо близька мені людина теж не може завагітніти багато років... Тому про усі методи стати мамою я чула не вперше...

Оповідь так написана ніби ти з подругою розмовляєш десь за бокалом вина. Відверто, без прикрас - так як воно і є насправді. Частково історія правдива - тому і чіпляє ще більше.

Цю книгу мають прочитати не тільки жінки, у яких схожа ситуація, але й інші люди, які часто задають дурні запитання про дітей. Зрозумійте нарешті, що фрази: "А коли діти? А коли другий?" неприйнятні, будь ласка, ніколи і нікому їх не задавайте.

А книгу однозначно додаю у топ прочитаних за цей рік 💔
І обов'язково читати другу книгу Каріни Савариної "Мам".

Це продовження книги "Не вагітна". Тому далі можливі свого роду спойлери до першої частини.

Ця історія материнства, яке воно буває майже в кожної: зі злетами й падіннями, з переживаннями, втомою і неймовірним таким, майже ейфоричним, щастям.

Хрусталина змогла стати мамою і тепер вона переживає досвід до якого була не готова, до якого неможливо підготуватись, який одночасно вбиває та окриляє — досвід бути мамою.

Тепер у Хрусті та Діми є Маша, маленька дівчинка, мишка, яка наповнила їх будинок гучними криками й солодким сопінням, страхами та радістю, втомою та любов'ю.

Ця книга теж дуже емоційна, вона про буденне і трохи про філософське, про болюче і прекрасне, вона така вся зіткана з протилежностей, які нереальні одна без одної.

Чудова 💔

Досить проста та водночас напрочуд складна і болюча історія дівчини, яка мріє стати мамою.

Дівчини, яка страждає від нетактовних питань, які чують так багато людей в нашому світі.

Дівчини, яка готова на будь-які тортури для її стражденного тіла та розуму заради бажаної мети.

5 років Хрусталина планує і намагається. 5 років страждає щомісяця від невдач. 5 років...

Мені історія не просто відгукнулась, я в ній жила.
Моє планування стати мамою починалось зі шлюбу з коханим чоловіком і ейфорії, що все буде з перших же спроб.
Але з кожним місяцем, а відтак і роком, ставало все важче контролювати своє сприйняття, свій біль, свої емоції. Всюди зустрічались мами з дітками та вагітні, але для мене це було щось недоступне.
Лікування, лікарі, таблетки, уколи.
Форуми таких самих жінок, які пишуть про те, що будеш хоч 💩 мазатись, аби допомогло.
І знаєте, це може для когось і абсурдно, але так і є, хоча до таких крайнощів вдаватись не довелось.
Мене рятувала робота, вона мене відволікала і врешті, коли поринула в неї з головою, побачила заповітні 2 рисочки.

Шлях та фінал у наших з Хрустею історій різний, головне кожна стала мамою, у свій спосіб.

Я щаслива, що моя дитина обрала мене і після всіх проблем до цього, протягом вагітності я була в чудовому стані, а отже роблю висновок, що прийшов час.

Такі книги потрібні, про такі історії мають знати, бо іноді питання, які задають можуть дуже ранити, а ще, ті, хто стикався з цією проблемою мають знати, що вони такі не одні.

Раджу цю книгу, вона вартісна і дуже емоційна. Дуже моя 💔

Продовження книги «Не вагітна» просто шокує. Хрусталина дуже сильна жінка, яка має поруч справжнього люблячого чоловіка Діму.
Головні герої всиновлюють дівчинку і автор розповідає про відчуття сімʼї, яка усиновила дитину.
Страх…паніка…любов…біль…переживання…нерозуміння, все це проходять Хрустя і Діма.
Я дуже захоплююся такими людьми, які готові на всиновлення і таким чином рятують дитяче життя. Всиновити дитину - це тяжкий труд, а сприймати її як свою, на мою думку, найтяжчий труд, оскільки потрібно відчувати її, розуміти та любити, а ще й оточуючі лізуть в душу зі своїми питаннями…

Це книга для сімей, які хочуть всиновити дитину, на мою думку, спочатку потрібно прочитати її, а потім вирішувати…

Мені дуже сподобалась манера написання і книга вцілому ❤️❤️❤️

Хрусталина - жінка 32 роки, яка повністю зациклилися на вагітності, однак нічого не допомагало, вони з чоловіком пробували все, але ніяк 😢

Книга просто занурює читача в ці переживання, так боляче читати про її старання і так гірко, коли нічого знову не вийшло.

Можливо мені ця книга в саме ❤️, бо я розумію трішки як це, хоч у мене трішки інша особиста трагедія. Я дуже розумію головну героїню, навіть коли вона чинить зовсім не розумні речі, але я б на її місці так само вчинила.

Написано чудово, так детально описані почуття Хрусті, що просто хочеться плакати разом із нею.

Ця книга покорила мене, переходжу до другої частини.

Двічі я мало не втратила своїх дівчаток через загрозу переривання вагітності. І цей мало не тваринний страх "щось може трапитися з дітьми" залишається на все життя.
⠀
Але навіть уявити не можу як то взагалі не мати змоги бути вагітною. Роками марно намагатися, картати себе та шукати причин. ⠀
⠀
Каріна Саварина написала дві частково автобіографічні книжки Перша "Не вагітна" - про непліддя та невдалий досвід материнства, друга "Мам" - історія про всиновлення та перший час спільного буття з дитям. У ній дуже правдиво про хвилювання, перший страх бути наодинці з дитиною, яку ти приносиш додому і залишаєшся віч-на-віч з переживаннями та невимовною любов'ю.⠀
⠀
Гортала сторінки, подумки співпереживала та хвилювалась, сміялась і ридала. По тексту є безліч маленьких вирів, які затягують тебе з головою і змушують повернутися у власне дитинство, відчути себе знову не надто захищеною, просто дитиною, яка найбільше потребує батьківських обіймів. Головне, що авторка не намагається видушити сльозу і повчати когось. Все просто, і водночас складно як і буває у житті.⠀
⠀
Герої класно прописані: відносини старших поколінь, їхній досвід материнства та виховання, стосунки між подружжям на такому складному етапі, лікарі, матусі на майданчиках, а подруга головної героїні просто жінка-вогонь.⠀
⠀
Читати подекуди болюче та дуже інтимно, але такі історії - це значно більше ніж просто книжка, можливо для когось вона стане маяком та підтримкою у складні часи.⠀
⠀
Хочеться подякувати Каріні за чесність, щирість і сміливість. Потрібно мати неабияку відвагу написати про це, адже для суспільства такі теми незручні та табуйовані.⠀
Чекаю з нетерпінням ваших наступних книг, не зупиняйтеся. Ви - чудо!⠀
p.s. З твоїм днем, маленька, Маріє - Комето!⠀
⠀
"...для того, щоб бути мамою, не обов'язково народжувати, обов'язково любити"⠀