Каріна Саварина

Прочитала «Не вагітна» Карини Саваріної – і плакала. Це не просто книга, а відверта й болюча історія про безпліддя, сумніви, очікування та суспільний тиск. Читала, ніби розмовляла з подругою, яка пройшла через усе це. Місцями щемко, місцями боляче, але дуже правдиво. Рекомендую всім, хто хоче зрозуміти, що відчувають жінки, яким не судилося стати мамами. #км_бінго_марафон_2025 (Книга сучасного українського автора/авторки)
#марафонкнигомам

Не Вагітна
Каріна Саварина
Київ•Логос•2019

🇺🇦 Український автор (3 вересня 1983р)
🖋 Книга 2019
📜 222с
🎭 Нонфікшн, Автобіографічний Роман, Біографія, Наукпоп, Здоров’я

💛💛💛

🌟 Головна теза:
«Скільки можна вже казати про відключення голови? Відключіть свій рот - хотілося мені додати.»

🔥 Цитати:
«У мене на обличчі почала вимальовуватися вертикальна зморшка між бровами. Я і так не досить привітна особа, а ще ця штука додає мені більше серйозності.»
«Життя в українському селі - це як релігія. Вона повільно вбивається цвяшками тобі у голову, і все, що виходить за рамки її внутрішніх понять, робить тебе гівном в очах у інших. Щоб видити в цьому середовищі, треба все робити правильно, вчасно і без ніяких приводів для пліток.»

👩‍💻 Відгук:
Книга-біль. Книга-нагадування. Нагадування про тактовність, емпатію і віру. Це підтримка для всіх, кому важко. Але більше для тих, хто не вміє тримати дистанцію, не відчуває кордонів особистого і ставить нетактовні запитання. Тобто, варто читати всім, хто вже має дітей) бо ми ж не можемо об’єктивно оцінити себе.🫣
Достатньо депресивна книга, але були й комічні моменти. Читається легко. Можна сприйняти як суб’єктивну думку, але ж авторка на цьому й наголошує, що це автобіографічна книга.
Тут є досвід переїздів, життя закордоном. Незмінний найкращий друг: собака - домашній улюбленець, який завжди поряд.
Відносини. Родичі. Друзі. Колеги.

Книга не погана, але багато повторів і розмусолювання однієї ж теми. Але в цілому добре. Дійсно важлива тема для людства.

книга, яка точно має бути прочитана не тільки жінками, але й чоловіками. описується важлива тема для суспільства та відношення до неї. рекомендую.

Гарно книга про важку проблему жінок. Прочитала за один день. Легко про складне.

Тут ми бачимо логічне продовження книги "Не вагітна". Хрусталина з підтримкою свого чоловіка нарешті вирішує більше не мордувати своє тіло й не виснажувати нервову систему.
Раніше я нічого не знала про всиновлення в Україні. Тепер, завдяки Каріні Савариній, знаю. За що вдячна, бо так можна хоч трошечки зрозуміти людей, які пройшли подібний шлях. Це важкий, виснажливий і відповідальний процес.

Описано, як проходить адаптація дитини в родині, як новоспечені батьки призвичаюються до нових ролей. Знову були ситуації з неадекватними людьми з суспільства, що не може не засмучувати, але я вірю, що завдяки книгам Каріни, таки ставатиме все менше.

Щиро тішусь, що в Україні є ця книга з таким болючим особистим досвідом.

На щастя, мені не довелось довго чекати своїх вагітностей, але для дуже багатьох жінок це великий біль і справжня травма, особливо, коли немає гідної підтримки від оточення. Саме тому супер важливо легалізувати і розділяти різні досвіди. Не лише щасливого материнства, а і ось такі.

Знаю, багатьом читачкам головна героїня цієї книги здається якоюсь дурною і дратує своєю поведінкою. Але мені здалось, саме в цьому і задумка авторки: показати, в якому відчаї знаходяться ці жінки, на яку дурню вони готові піти, аби лиш мати шанс завагітніти. Я не відчувала роздратування, мені так хотілось, щоб в оточенні героїні був хоч хтось, хто може прийняти і розділити її проблеми і переживання простою присутністю.

Хотілось би, щоб цю книгу прочитало якомога більше людей. Щоб засудження і неделікатних питань в нашому суспільстві ставало все менше.

Головна героїня настільки сильно хотіла дитину, що готова була на все - десятки лікарів, нетрадиційна медицина, екз, відмова спілкуватися з вагітними подругами, тому що це завдавало їй болю.

Не скажу, що в захваті від стилю написання, тому що це радше блог, аніж книга. Проте додаткову зірочку отримує саме розголошення теми, про яку говорити не прийнято, а саме проблеми з можливість мати дітей.
Тиск суспільства на жінок ще й досі сильний. Вона має вийти заміж, народити і бажано не одну дитину, але й не забувати про розвиток.Все це до дівчинки приходить з самого дитинства, ця програма, що ти мусиш тисне на тебе і коли щось не виходить це спичиняє тривогу, біль і навіть ненависть до себе і свого тіла.
Вибратися з цієї пастки, не зважаючи на свої проблеми і стрес, жінка також має сама.

Чомусь я думала, що це нон-фікшн... Але це художня література.

Особисто я завагітніла швидко і не плануючи... Хоча і запізно (якщо дивитися на "суспільні норми") у 30 років. До речі, незадовго до цієї події я постійно бачила навкруги себе вагітних і різко захотілось накупити журналів про виховання дітей на майбутнє 🤓

Історія з книги мені дуже відгукнулася, бо близька мені людина теж не може завагітніти багато років... Тому про усі методи стати мамою я чула не вперше...

Оповідь так написана ніби ти з подругою розмовляєш десь за бокалом вина. Відверто, без прикрас - так як воно і є насправді. Частково історія правдива - тому і чіпляє ще більше.

Цю книгу мають прочитати не тільки жінки, у яких схожа ситуація, але й інші люди, які часто задають дурні запитання про дітей. Зрозумійте нарешті, що фрази: "А коли діти? А коли другий?" неприйнятні, будь ласка, ніколи і нікому їх не задавайте.

А книгу однозначно додаю у топ прочитаних за цей рік 💔
І обов'язково читати другу книгу Каріни Савариної "Мам".

Це продовження книги "Не вагітна". Тому далі можливі свого роду спойлери до першої частини.

Ця історія материнства, яке воно буває майже в кожної: зі злетами й падіннями, з переживаннями, втомою і неймовірним таким, майже ейфоричним, щастям.

Хрусталина змогла стати мамою і тепер вона переживає досвід до якого була не готова, до якого неможливо підготуватись, який одночасно вбиває та окриляє — досвід бути мамою.

Тепер у Хрусті та Діми є Маша, маленька дівчинка, мишка, яка наповнила їх будинок гучними криками й солодким сопінням, страхами та радістю, втомою та любов'ю.

Ця книга теж дуже емоційна, вона про буденне і трохи про філософське, про болюче і прекрасне, вона така вся зіткана з протилежностей, які нереальні одна без одної.

Чудова 💔

Досить проста та водночас напрочуд складна і болюча історія дівчини, яка мріє стати мамою.

Дівчини, яка страждає від нетактовних питань, які чують так багато людей в нашому світі.

Дівчини, яка готова на будь-які тортури для її стражденного тіла та розуму заради бажаної мети.

5 років Хрусталина планує і намагається. 5 років страждає щомісяця від невдач. 5 років...

Мені історія не просто відгукнулась, я в ній жила.
Моє планування стати мамою починалось зі шлюбу з коханим чоловіком і ейфорії, що все буде з перших же спроб.
Але з кожним місяцем, а відтак і роком, ставало все важче контролювати своє сприйняття, свій біль, свої емоції. Всюди зустрічались мами з дітками та вагітні, але для мене це було щось недоступне.
Лікування, лікарі, таблетки, уколи.
Форуми таких самих жінок, які пишуть про те, що будеш хоч 💩 мазатись, аби допомогло.
І знаєте, це може для когось і абсурдно, але так і є, хоча до таких крайнощів вдаватись не довелось.
Мене рятувала робота, вона мене відволікала і врешті, коли поринула в неї з головою, побачила заповітні 2 рисочки.

Шлях та фінал у наших з Хрустею історій різний, головне кожна стала мамою, у свій спосіб.

Я щаслива, що моя дитина обрала мене і після всіх проблем до цього, протягом вагітності я була в чудовому стані, а отже роблю висновок, що прийшов час.

Такі книги потрібні, про такі історії мають знати, бо іноді питання, які задають можуть дуже ранити, а ще, ті, хто стикався з цією проблемою мають знати, що вони такі не одні.

Раджу цю книгу, вона вартісна і дуже емоційна. Дуже моя 💔

Продовження книги «Не вагітна» просто шокує. Хрусталина дуже сильна жінка, яка має поруч справжнього люблячого чоловіка Діму.
Головні герої всиновлюють дівчинку і автор розповідає про відчуття сімʼї, яка усиновила дитину.
Страх…паніка…любов…біль…переживання…нерозуміння, все це проходять Хрустя і Діма.
Я дуже захоплююся такими людьми, які готові на всиновлення і таким чином рятують дитяче життя. Всиновити дитину - це тяжкий труд, а сприймати її як свою, на мою думку, найтяжчий труд, оскільки потрібно відчувати її, розуміти та любити, а ще й оточуючі лізуть в душу зі своїми питаннями…

Це книга для сімей, які хочуть всиновити дитину, на мою думку, спочатку потрібно прочитати її, а потім вирішувати…

Мені дуже сподобалась манера написання і книга вцілому ❤️❤️❤️