К. Дж. Паркер

Перш за все хочу сказати, що дуже рада, що у Vivat починають з'являтися й анонсуватися книги жанрів горору та темного фентезі - те, що я люблю читати найбільше 🖤. До останнього належить дана книга, що містить два твори, котрі, по-факту, є послідовними розділами однієї історії. Книга розповідає про вигаданий світ феодального устрою десь на подобі нашого Середньовіччя, де поряд з людьми існують злі сутності. Ці демони, названі в тексті просто "Вони", підселяються в тіла людей, впливаючи на їхні вчинки і думки, та шкодять безпосередньо носію та людству загалом, переслідуючи власну, звісно ж, лиху мету. Існують також люди з особливими здібностями, здатні помічати та проганяти Їх. Якщо Вони йдуть добровільно, одержимий відбувається досить легко. Проте якщо для вигнання доводиться застосовувати сили, наслідки плачевні. От тільки люди смертні, а демони - ні, хоч і здатні відчувати біль і страждати. Головним героєм частини "Демон Проспера", від чийого імені ведеться розповідь, є неназваний представник когорти священиків-екзорцистів, котрих недолюблюють і страшаться люди, а демони люто ненавидять, а саме цього одного бояться і ненавидять найбільше. Він - цинічна саркастична сволота і цілком свідомий цього: "Я ж казав, що не стану вам до вподоби". Він не обмежений моральними принципами і сумлінням, не страждає докорами совісті, для нього мета завжди виправдовує засоби, адже робити вибір між злом і ще більшим злом йому уже давно не в новизну і плювати на наслідки. Не буду писати детальніше про сам сюжет. Його можна охарактеризувати як цікавий, динамічний, екстраординарний і з несподіваними поворотами. Дуже цікаво було читати роздуми про добро і зло, про роль і мету мистецтва в світі, про протиставлення науки й забобонів, і про мораль з точки зору черствого, жорстокого, але напрочуд розумного, кмітливого й ефективного в досягненні поставлених цілей циніка, з котрим, однак, у даних обставинах насправді й посперечатись важко, бо вибору у нього особливо і нема. А ось "Потойбічник" це вже погляд, так сказати, з іншої сторони - з точки зору одного з Них, котрий певним чином виявляється пов'язаним зі згаданим раніше екзорцистом. Він допитливий, виконує поставлені завдання, але не надто стежить за дотриманням правил якщо їх можна обійти не порушуючи, прагматичний і скептичний. Він офіцер Дивізії сил зла, що постраждав при виконанні: через Невдатний Випадок його визнали вразливим - непридатним для складніших і важливіших завдань. Однак несподівано він отримує дуже неординарне й неочікуване завдання, що включає тимчасову ситуативну колаборацію з заклятим ворогом. Тут цікавий погляд і оцінка людей та моралі з точки зору стороннього, однак зацікавленого спостерігача. А ще більш цікавими є роздуми про світло і темряву, добро і зло, про правильне і неправильне. Оригінальним є Його погляд на першопричини появи зла, сумніви щодо правильності повстання проти Творця і щодо існування великого Плану. Він чудово розуміє своє становище і завдання, але при цьому в Нього трапляються й проблиски того, що можна було б назвати добром. Ця частина сповнена посилань і алюзій на відомі вислови і твори, має так само непередбачуваний розвиток подій, насичена екстраординарними ідеями та має дуже неоднозначний з точки зору логіки, моралі й релігії фінал. Та головними елементами книги, що мені найбільше сподобалися, стали персонажі: аморальний цинік на стороні сил добра, холоднокровний і виважений у вчинках і свідомий мети і ціни своїх дій, та скептичний допитливий демон, що дотримується даного слова і мучиться докорами сумління - шикарна парочка. І надзвичайно неоднозначна, що не підпадає під чітко визначені чорно-білі рамки. Вони немов перебувають "on the wrong side of Heaven and the righteous side of hell" (трек групи Five Finger Death Punch 🎶). А ще тут відмінний гумор, прекрасна мова, чудовий переклад, ще й шикарне оформлення: строге, лаконічне, виразне і яскраве. Що обкладинка, що форзаци й шрифти 🖤.

Анонім

Дивна дивина. Перша половина книги читалась дуже важко. Нагромадження складносурядних і складнопідрядних конструкцій, іноді в одному реченні, велика кількість синонімів, метафор, обтяжували текст настільки, що губився зміст прочитаного і доводилось перечитувати ще раз. Думки героя перескакували з однієї теми на іншу і місцями це все здавалось монологом божевільного.І не дарма.... Книга поділена на дві розповіді. Власне Демон Проспера і Потойбічник. Першу части треба було просто перетерпіти. Вона, звичайно, потрібна, але - перетерпіти. А от друга - Потойбічник, захопив мене настільки, що відірватись було неможливо. Біблійна тематика, панібратськість з Богом, зухвале трактування ангельських мотивів і історії створення світу, іронічне зображення церкви, загравання з поняттями добра і зла. О, це було прекрасно. Це було дуже тонко. Дві частини книги стають як пазл, показуючи всю історію, весь План. Ця книга, мабуть, не про поверхневу мораль, вона дещо глибша. Місцями мені було аж неприємно від усвідомлення того, що автор хоче донести. Але і такий вихід за стандартні рамки потрібен. Якщо ви любите "Добрі знамення", вам сподобається ця книга. Принаймні друга її частина. В цілому, я залишилась у захваті. Можливо з часом навіть перечитаю, бо цю книгу можна смакувати.

Анонім

«Ми, люди, не всі однакові. Хтось виглядає, говорить і поводиться, ніби якесь божество; хтось виглядає, говорить і поводиться, як свиня». Настільки все заплатуно, що аж сподобалось! Чесно, іноді я таке люблю. Анотація: Ласкаво просимо до світу, що аж кишить демонами! Світу, що підпорядковується непохитним правилам. Світу, у якому безіменний екзорцист править своє діло... небездоганно: демона вигнано — і байдуже, що станеться з людиною. Проспер Шанцький — людина науки, апологет найчистіших принципів, вихователь першого у світі короля-філософа. А що і майстер Проспер, і княжич під його опікою одержимі, то далі говоритиме хтось із їхніх демонів... Книга поділена на 2 новели: одна про екзорциста, якому не подобається, що його так називають, та генія Проспера зі своїми тарганами (а може й не з ними) у своїй голові; друга про тяжке життя потойбічників, а точніше демонів. Я гадала, що, ці дві розповіді — це дві самостійні роботи, але це не так. Якщо заглибитися, то можна побачити, що вони з'єднані між собою, просто оповідання розказуються від різних двох героїв, які уособлюють дві протилежні сторони буття. «Демон Проспера»: це історія про бездоганного, але реально безсердечного екзорциста, який виганяє демонів з людей без різниці, чи залишиться від тієї хоч щось після процедури очищення. Головний герой — як раз наш екзорцист — потрапляє у ситуацію, в якій був великий ризик самому залишитися без життя, але він усе так хитро-мудро вигадав та розрахував, що йому таланить вийти з води сухим. «Потойбічник»: існують Вищі плани на світ. Головний герой — у цьому разі це демон — повинен виконувати свої накази, але з'являються ті, хто вирішив зробити свій особистий вищій план, через що ГГ потрапляє у скрутне становище: чи йти йому по першому наказу, чи відступити й дати можливості іншим працювати за другим наказом, але при цьому стаючи дезертиром. Автор викорисутовує складну, більш зверхню мову, через що книга може бути багатьом незрозумілою. Хоча саме цим вона мені у першу чергу й сподобалась. Також присутньою багато філософських промов, над якими ти можеш довго засісти та свою думку гадати.

Анонім