На жаль, не мій автор. Або справа саме в цій книзі? В будь-якому випадку поки не планую пробувати ще інші книги.
Надто стрімка підліткова історія з крупинкою трилеру. Ніби не вистачило ще загалом сторінок 100...чогось. Якихось описів, деталей, взаємодій.
Першу половину тексту я сумнівалась, чи не переплутала взагалі жанр, коли купувала. Чи це справді трилер. Я абсолютно не відчувала ніякої напруженості, моторошності, ’’гостросюжетності’’, а в моменти, коли здавалось от-от!...мене обламували. Це все скидалось на історію про групу підлітків, що просто веселяться на острові, ще й з нотками романтики.
Сюжет просувається дуже стрімко. Надто стрімко! Я не встигала ні атмосферою перейнятися, ні персонажами. Інколи хотілось запитати ’’а для чого ти взагалі був?’’.. Хоч нам і розповідали про персонажів, але це ніби не мало сенсу...
Подолавши десь 2/3 книги, почалось трішки цікавіше, такий собі ’’двіж’’. Але знову ж таки все відбувалось настільки стрімко, що я просто не встигала відчути якісь емоції. У висновку, кінцівка зовсім не зачепила і навіть розчарувала.
Анонім
Ця серія стала для мене ковтком теплого повітря — чимось таким простим і душевним, що хочеться загорнутися в ковдру й читати без поспіху. Лола — як подруга з дитинства: трохи наївна, дуже щира, і завжди з ідеєю, яка може перевернути звичний день з ніг на голову. Її історії — це не просто пригоди, це маленькі нагадування, що світ ще може бути добрим.
Читалося легко, без напруги, але з усмішкою. Були, звісно, епізоди, які мені здалися менш цікавими — хотілося більше глибини або несподіванок. Проте це не зіпсувало загального враження. Навпаки — серія залишила після себе ту саму емоцію, коли закриваєш останню сторінку й думаєш: «Оце було приємно».
Це книжки, які не прагнуть шокувати — вони просто поруч. Як теплий вечір, як щира розмова, як перше закохане серце. Якщо шукаєш щось, що дасть видихнути — ця серія стане гарним вибором.
Анонім
💭 Довіритися іншій людині — це така гра, у якій ти або все втратиш, або виграєш.
Це атмосферний роман, що балансує між молодіжною драмою та містичним трилером. Книга має особливий настрій: літня відпустка, старий будинок з таємницями, компанія друзів і загадкова смерть дівчини, яка колись тут жила.
Сюжет розгортається навколо Ноа – головної героїні, яка приїздить до будинку в маленькому містечку й дізнається про історію Елізи, яка померла за дивних обставин. Чим більше Ноа заглиблюється в цю історію, тим більше таємниць відкривається. Авторка майстерно вплітає в сюжет спогади, сновидіння та фрагменти минулого, що поступово розкривають трагедію, яка сталася багато років тому.
Хоча події розгортаються без різких сюжетних поворотів, читати було цікаво – роман не здається ні надто повільним, ні занадто стрімким. Атмосфера книги – її головна перевага: постійне відчуття легкого напруження, містичний шлейф минулого і невловима тривога, що супроводжує героїню на кожному кроці. Розгадка смерті Елізи інтригує до самого кінця, і хоча деякі моменти можна передбачити, загальна картина все одно вражає.
«Шепіт» – це чудовий варіант для тих, хто любить історії з елементами загадки, містики та психологічної глибини. Книга залишає по собі легкий післясмак меланхолії та роздумів про минуле, яке не відпускає.
Анонім
Котолог
