‘Він завжди казав, що книги - це більше, ніж слова на папері; вони були порталами в різні світи та життя’ - ці слова розпочинають першу главу у книзі і показують відношення головної героїні до книг, любов до яких була прищеплена батьком. На сторінках цього захоплюючого роману шляхи трьох героїв дивовижним чином переплітаються, змішуючи елементи магічного реалізму в оповіді. Опалайн - дівчина з минулого (1921 р.), що втекла від своєї родини, яка намагалася влаштувати шлюб проти її волі. З іншого боку, Марта втекла від чоловіка-аб’юзера, щоб знайти розраду в Ірландії. Генрі - студент із Англії, вирушив у подорож до Дубліна в пошуках містичного книжкового магазину та загубленого манускрипту Емелі Бронте (сестри Шарлотти Бронте, відомої авторки “Джейн Еір”). Любов до книг обʼєднує героїв, кожен персонаж знаходить мету та мотивацію завдяки силі літератури. Книги мають дивовижну здібність втішати, надихати та наповнювати життя сенсом. В кожному з героїв я знайшла частку себе. Співчувала їм і бажала удачі. Переміщувалася у часі у 1920-ті роки і раділа, що народилася у свою епоху. Мене ніколи не перестає дивувати, як деякі письменники володіють здатністю достовірно передати переживання героїв у різних життєвих обставинах: автор або сам пройшов(ла) через те, про що пише або ж знає людей, які ділились власним досвідом або ж автор має багату уяву. Еві Вудс вдалося дуже точно описати думки та вчинки героїв. В романі було два моменти, які мені сильно не сподобалися. Я не хочу спойлерити, але уявіть собі ситуацію, що існує людина, яка паскудить ваше життя. Потім несподівано ця людина помирає і все так складається, наче це все було природньо, і ваша проблема як би зникає сама по собі. Звичайно, всі ми смертні, але я з нетерпінням очікувала, як же наш протагоніст впорається зі складнощами, а виявилося, що немає потреби нічого вирішувати, оскільки джерело проблеми просто зникло. В реальному житті, на жаль, так не буває. Тобто, може і буває один випадок на мільйон, але… Другий момент, що мені не сподобався - надмірна кількість непотрібної романтики. Вважаю, що мінімум одну романтичну лінію можна було б прибрати. Однак, окрім цих двох аспектів, все інше мені сподобалося. Трохи моторошно було читати про психіатричну лікарню, але авторці вдалося передати атмосферу того часу. Дуже рекомендую читати книжку саме англійською мовою. Книга читається легко, вона наповнена численними красивими обертами (на мою думку), які я навіть виписувала і робила закладки в книзі. Еві Вудс - це псевдонім, справжнє ім’я авторки - Evie Gaughman. Вона також написала ще 3 книги яких, на жаль, немає у продажі в Україні. Крім того, очікується, що в липні цього року буде опубліковано продовження книги The lost bookshop.