"Коли мільйони українців стануть справді українцями, коли кожний селянин зрозуміє тезу "або Москва, або Україна", ми не чекатимемо від історії подарунків. Ми видеремо те, що нам належить."
"Мене можете вбити - України не вб'єте!"
Якщо ви прочитали "Холодний Яр" і вам хочеться ще чогось такого - тоді сміливо беріться за цю книгу. Це продовження історії, спогади Юрія Горліса-Горського про подальші роки боротьби за незалежність України, втім, боротьби радше особистої і підпільної, ніж повстанської.
Автор розповідає про період 1930-х років, коли повстанці "залягли на дно" та точково намагались боротись проти радянської влади. Остання ж лиш починала набирати своїх обертів, тож від розстрільного вироку ще можна було хоч якось врятуватися. Чим, власне, і займався автор.
На сторінках книги ми знову зустрічаємося з славним отаманом Хмарою, аби дізнатися про його трагічну долю. Разом з автором перебуваємо в неволі радянських тюрподів та психіатричних лікарень, готуємося до розстрілу та прощаємося з життям. Важко залишитись байдужим після прочитаного, а ненависть до країни 404 лише посилюється.
Книга не менш потужна за свого "попередника" - "Холодний Яр". Моя щира рекомендація.
Анонім
"Нехай діється Божа воля, наше діло - боротися".
Ось це ЛІТЕРАТУРА. Ось такими мають бути книги, які варті уваги, бо все інше, прочитане після такого роду книг - не має жодного сенсу.
В 1918-1922 на теренах сучасної Черкащини, у Холодному Яру, розгорталося селянське повстання проти російської влади. Для цих повстанців "Воля України або смерть" була не пустим гаслом, а дуже навіть буквальним сенсом існування. За Україну проливали кров найкращі і вбивали без докорів сумління усіх зрадників ідеї вільної селянської України. Навіть якщо вбивати доводилось найрідніших людей.
Ця книга відкриває очі багато на що і пояснює багато чого в сучасній українській історії. Якщо відкинути контекст книги, розумієш - це було 50 років тому, 100 років тому, це було завжди. росіяни не зупиняться ніколи, а їхні методи знищення нашого народу завжди одні й ті самі. А ми, на жаль, свою історію дуже швидко забуваємо.
Це одна з тих книг, коли одразу стає зрозуміло - хепіенду не буде. Написана очевидцем і учасником тих подій, Юрієм Горліс-Горським, що казав про ту боротьбу так: "... моє життя належить не мені, а тому помноженому на міліони мойому "я" - моїй нації, в боротьбі за існування якої я лише малесенький трибтик, що став на місце когось... Коли я впаду... мою кров вип'є рідна земля, щоби виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце, - і нічого під сонцем не зміниться."
Так багато хочеться сказати ще про цю книгу, але водночас розумієш, що всіх слів буде недостатньо, аби описати прочитане. Хочеться цитувати, вбирати в себе прочитане. І боротися. До кінця.
Анонім
Неймовірної книги сила, подвиги герої котрої є досить актуальними на сьогодні.
Холодний Яр - це сторінки історії, які тривалий час замовчувались.
Прагнення вільної України зародилось не на Заході в діяльності ОУН-УПА, а ще в центральній Україні, на Черкащині, коли холодноярівці відчайдушно боролись за свою свободу. Для мене цей факт був новим і дивовижним, адже я ніколи не знала про це раніше, поки не прочитала цей роман.
Ця книга надихає до боротьби і мені здається, що зараз дуже мало людей, котрі змогли б справді жити за тим принципом, що писався на чорним прапорах: "Воля України - або смерть!". Все змінилося і вже не буде, як раніше. Де ж ми втратили той запал до боротьби? Як він міг викорінитися в наших душах?
Варто прочитати цю книгу хоча б заради того, щоб знати історію рідного краю, ще один літопис боротьби за незалежність. Боротьби, яка все ще триває, і котра тоді замовчувалась а зараз, нарешті, ми можемо кричати про неї на весь світ!
Анонім
Котолог
